Антисептичні препарати (лат. praeparata antiseptica < грец. anti — проти + septikos — що викликає нагноєння, гнильний) — сполуки, що мають протимікробні властивості. А.п. і дезінфекційні засоби принципово відрізняються від хіміотерапевтичних препаратів відсутністю вибіркової токсичності. А.п., на відміну від дезінфекційних хіміотерапевтичних препаратів, частіше наносяться на шкіру та слизові оболонки, ранову поверхню, хоча іноді використовується і резорбтивна дія А.п. Для них характерний широкий спектр антимікробної дії.
Вимоги до Аантисептичних препаратів:
- висока протимікробна активність, широкий спектр дії стосовно різних форм мікроорганізмів;
- нетоксичність для людини і тварини;
- швидкість настання ефекту і тривалість антимікробної дії;
- добра розчинність і поверхнева активність;
- ефективність у присутності органічних речовин;
- дешевий спосіб отримання; нешкідливість для речей, які дезінфікуються.
Механізм дії. Галоїди викликають денатурацію білка та окиснення деяких ферментів (галогенізувальна та окиснювальна дія на мікробну клітину). Окисники порушують окисно-відновні процеси білків протоплазми та ферментних систем мікробної клітини. Кислоти та луги викликають денатурацію білка протоплазми мікробної клітини. Солі важких металів викликають денатурацію білка, блокаду сульфгідрильних груп ферментних систем протоплазми мікробної клітини, утворення альбумінатів. Симптоматична та захисна дія мазі Десятину зумовлена наявністю в її складі цинку оксиду та олії з печінки тріски. Ці компоненти разом з вазеліново-ланоліновою основою створюють захисне покриття на шкірі чи слизових оболонках, яке зменшує вплив подразнювальних речовин на уражену зону та запобігає появі висипання. Деситин забезпечує захисний ефект від дії вологи, особливо вночі, коли дитина тривалий час перебуває у мокрих пелюшках. Цинку оксид виявляє слабку в’яжучу дію і застосовується як заспокійлива та захисна речовина при екземі та незначному лущенні шкіри. Феноли блокують ферментативну активність дегідрогеназ. У високих дозах вони викликають денатурацію білка протоплазми мікробних клітин. Спектр протимікробної дії широкий, проте на спори та віруси фенол не впливає. Барвники гальмують ферментативні процеси, утворюють важкорозчинні комплекси. Барвники посідають проміжне місце між антисептиками і хіміотерапевтичними речовинами. Впливають на проникність клітинних мембран, викликають лізис. Нітрофурани відновлюють нітрогрупу в аміногрупу, порушують функцію ДНК, гальмують клітинне дихання мікроорганізмів. Ніфуроксазид блокує дегідрогенази, пригнічує дихальні ланцюги, цикл трикарбонових кислот і низку інших біохімічних процесів у мікробній клітині; порушує мікробну стінку та цитоплазматичні мембрани; знижує продукцію токсинів. Похідні 8-оксихіноліну порушують синтез білка, утворюють хелати, останні посилюють окисні процеси у протоплазмі. Альдегіди та спирти блокують ферментативну активність дегідрогеназ, денатурують білок протоплазми. Детергенти знижують поверхневий натяг, порушують проникність клітинної оболонки мікробної клітини, а також осмотичну рівновагу, азотний і фосфорний обмін, під їх впливом відбувається активація протеолітичних ферментів, лізис і загибель бактеріальної клітини.
Класифікація. Антисептичні препарати належать до різних класів хімічних сполук і можуть бути поділені на групи:
- галоїди — хлорамін Б, моналазон динатрій, хлоргексидин, трийодметан, повідон-йод, йодин, йодопірон;
- окисники — розчин перекису водню концентрований, калію перманганат, бензоїлпероксид;
- кислоти та луги — кислоти: саліцилова, бензойна, борна, азелаїкова; натрію тетраборат;
- солі важких металів — ртуті дихлорид, срібла нітрат, протаргол, цинку сульфат;
- альдегіди та спирти — розчин формальдегіду, лізоформ, гексаметилентетрамін, спирт етиловий (винний спирт);
- феноли — фенол, трикрезол, резорцин, фенілсаліцилат, полікрезулен, ферезол;
- барвники — діамантовий зелений, метиленовий синій, етакридину лактат;
- нітрофурани — ніфуроксазид, нітрофуран, фурапласт, ліфузоль, фуразолідон, фуразидин, ніфурател;
- похідні 8-оксихіноліну — хінозол, хініофон, нітроксолін;
- детергенти — церигель, етоній, рокал, мило зелене, декаметоксин, мірамістин;
- дьогті та смоли — іхтамол, вінізоль, цигерол;
- антибактеріальні препарати природного походження — натрію уснінат, новоіманін, хлорофіліпт, ектерицид, Баліз-2, евкалімін, поліфепан.
Бертрам Г. Катцунг. Базисная и клиническая фармакология. В 2 т. / Пер. с англ. — М.–СПб, 1998; БМЭ. — М., 1975; ГФ СССР. — М., 1968; Машковский М.Д. Лекарственные средства. В 2 т. — М., 2000.