AРНІКА, А´rnica (можливо, грец. arnos — баран, ягня; arnеіos — баранячий або грец. ptarmos — чхання, оскільки запах квітів та коренів подразнює слизову оболонку носа; Діоскорид називав А. ptarmica — трава для чхання) — рід багаторічних трав’янистих рослин родини Айстрових (складноцвітих) — Asteraceae (Compositae). У Північній Америці поширено понад 30 видів, у країнах СНД — 8, в Україні — 1: А. гірська росте в Карпатах, зрідка — в Житомирській області, на луках, узліссях, в чагарниках і гірських лісах. Офіцинальними є А. гірська — Arnica montana L., А. Шаміссо — А. chamissonis Less. та А. густолиста — A. foliosa Nutt; рос. назви А.г. — арника горная, баранец; нар. назви — ангельське зілля, баранець, спокусівник та ін. А.г. — багаторічна трав’яниста залозисто-опушена рослина, стебло прямостояче, до 80 см завв., біля основи з розеткою овальних чи довгасто-овальних листків. Стеблові листки сидячі, супротивні, довгасті або ланцетні. Квітки жовтогарячі, в поодиноких кошиках на верхівці стебла і гілок; крайові — язичкові, серединні — трубчасті, двостатеві. Цвіте у червні–серпні, плід — двосім’янка. А.г. — багаторічна рослина з численними квітковими кошиками діаметром 5–6 см; А. Шаміссо — багаторічна рослина з квітковими кошиками діаметром 2 см. Ці види походять із степових районів Північної Америки.
Офіцинальною сировиною А. є квітки — Flores Arnicae або суцвіття — Anthodium Arnicae. Запаси А.г. незначні й не задовольняють потреби фармацевтичної промисловості. А.г. занесена до Червоної книги. Розмножується вегетативно, вводиться в культуру важко. Культивується у гірських районах Німеччини, Австрії, Швейцарії. Поширені в культурі також А. Шаміссо та А.г.
Основні діючі речовини А.г. — тритерпеноїди і терпеноїди. Квітки А.г. містять арніцину 4%, який є сумішшю двох тритерпендіолів типу бетуліну-арнідіолу та його ізомеру фарадіолу; β-псевдотараксастерол, β-ситостеринацетат, β-лактуцерол; сесквітерпенові лактони (0,4%): псевдогваяноліди (геленалін, тетрагідрогеленалін, 11α,13-дигідрогеленалін);
Арнідіол
Фарадіол
арніколіди (ацетатний, метакриловий, ізомасляний, ізовалеріановий, сенеціоніловий, тигліновий та пропіоновий ефіри дигірогеленаліну) — A, B, C, D, E та G; 11α-метиловий ефір дигірогеленаліну; арніфолін (ефір оксикетолактону і тиглінової кислоти); ксанталонгін (ксантанолід); дитерпеновий лактон лоліолід та ін.
Квітки Арніки гірської містять ефірну олію (0,15%); понад 20 флавоноїдів (0,2–0,3%): 3-глікозиди кемпферолу та кверцетину, астрагалін, глюкогалактуронід кверцетину, метильовані флавоноїди; гідроксикоричні кислоти; дубильні речовини (5%); органічні кислоти (молочну, фумарову, яблучну); каротиноїди: α-каротин, β-каротин, зеаксантин і ксантофілепоксид; аскорбінову кислоту; полісахариди: інсулін, слиз; холін, бетаїн, смоли та ін. У коренях міститься ефірна олія (1,5%), яка складається з диметилового ефіру тимогідрохінону (80%) та флороізомасляного ефіру (20%).
Диметиловий ефір тимогідрохінону
Квітки А.г. виявляють кровоспинну, жарознижувальну, кардіотонічну, спазмолітичну, в’яжучу, знеболювальну, жовчогінну, протисклеротичну дію. Арніфолін тонізує гладкі м’язи матки і застосовується як маткова кровоспинна речовина. Фарадіол при зовнішньому застосуванні виявляє місцевоподразнювальну дію і сприяє розсмоктуванню крововиливів. Арніцин у результаті резорбтивної дії збільшує амплітуду серцевих скорочень, розширює коронарні судини, поліпшує трофіку міокарда, виявляє гемостатичний ефект при діапедезних кровотечах. У терапевтичних дозах 11,13-дигідрогеленалін і шамісонолід виявляють протизапальні, протимікробні та цитотоксичні властивості. Геленалін та дигідрогеленалінізовалеріанат виявляють протимікробну, цитостатичну та фунгіцидну активність. Фунгіцидну активність виявляють поліацетилени коренів А.г. Бактеріостатичну дію виявляють β-ситостерин, β-ситостеринацетат, β-лактуцерол, β-тараксастерол і кавова кислота. Флавоноїди та сесквітерпенові лактони мають протизапальну активність. Полісахариди стимулюють неспецифічну протиінфекційну резистентність організму. Препарати А.г. (зокрема геленалін) можуть спричинити алергічну реакцію організму, яка супроводжується набряком та свербежем. У разі передозування виникає отруєння, що супроводжується порушеннями з боку травного тракту, нервової та серцево-судинної системи і можуть призвести до смерті. Кардіотоксична дія А.г. пов’язана з наявністю геленаліну, який у значних дозах спричиняє параліч серцевого м’яза. У тварин геленалін у високих дозах при внутрішньому застосуванні викликає подразнення слизової оболонки травного тракту, судоми і смерть. Препарати А.г. у високих дозах діють заспокійливо. Зовнішньо (у вигляді примочок і компресів) настойку або настій призначають для лікування при забитті, гематомі, гноячкових захворюваннях шкіри, трофічних виразках, опіках та відмороженнях.
У гомеопатії для внутрішнього застосування використовують кореневище з корінням, для зовнішнього — цілу свіжу квітучу рослину. При пологових та післяопераційних травмах знеболює, зупиняє кровотечу, сприяє розсмоктуванню тромбів, запобігає розвитку сепсису. А.г. включено до БТФ та Європейської Фармакопеї. У народній медицині використовується при бронхітах, грипі, подагрі, серцевих захворюваннях, шлункових та кишкових спазмах, епілепсії, струсу мозку, як діуретик; зовнішньо — при ранах, забиттях.
Григор’єва Н.П., Мещишен І.Ф. Біологічно активні речовини настоянки арніки гірської // Фармац. журн. — 2000. — № 1; Зузук Б., Куцик Р.В. Арника горная (Аrnica montana L.): Аналитический обзор // Провизор. — 2001. — № 2; Соболева В.А., Клименко Л.Ю., Калиниченко Т.В. Контроль качества гомеопатических препаратов Arnica и Calendula по физико-химическим параметрам // Провизор. — 2002. — № 16; European Pharmacopoeia. — 4th. — 2002.