АРОМАТЕРАПІЯ (грец. aroma — запашна трава + therapeia — піклування, догляд, лікування) — метод терапії з застосуванням ефірних олій, які вводяться в організм через дихальні шляхи (вдиханням, інгаляцією) і через шкіру (масаж, компрес та ін.). Сучасне відродження А. датується 1937 р. Провідні країни в цій галузі — Франція, Британія. А. можна використовувати як окремо, так і в комплексі з іншими немедикаментозними (фізіотерапія, психотерапія та ін.) і медикаментозними методами (хіміотерапія). Термін А. трактується неправильно, коли під ним розуміють лише метод лікування за допомогою запахів, що впливають винятково на емоційний стан людини. Ефірні олії — це не просто речовини, які мають приємний запах, а БАС із широким спектром дії на організм людини. Використання ефірних олій в А. зумовлено їх високою біологічною активністю: їх компоненти очищають дихальні шляхи, посилюють кровообіг, активують діяльність ендокринних залоз, стимулюють захисні функції організму, а також тонізують, розслабляють. Ефірні олії мають надзвичайно високий рівень проникнення в організм людини різними шляхами залежно від аромапроцедури.
А. — метод усунення явних ознак деяких захворювань і, насамперед, загального поліпшення фізичного й психічного стану за допомогою впливу правильно підібраної аромакомпозиції з ефірних олій. Найбільш дискусійним є питання про внутрішнє застосування ефірних олій. Оскільки деякі ефірні олії отримують шляхом вилучення органічними розчинниками, можливою побічною дією є ослаблення імунної системи і вияв алергічної реакції внаслідок високотоксичності розчинників, відокремлення яких від ефірної олії буває неповним. Велику терапевтичну активність і нешкідливість ефірної олії визначає насамперед її висока якість. Якість ефірної олії характеризується органолептичними властивостями: прозорість, однорідність, відсутність осаду і включень; фізико-хімічними властивостями: певними значеннями густини, кута обертання, показника заломлення, розчинністю у спирті, значенням кислотного й ефірного числа, якісним і кількісним складом. Для досягнення високоефективної аромотерапевтичної дії необхідно використовувати ефірні олії найвищого ґатунку. Актуальною проблемою є фальсифікація ефірних олій. Перш за все це стосується дорогих за вартістю олій: трояндової, жасминової, туберозової. Додавання синтетичних субстанцій не лише знижує терапевтичний ефект, але й може викликати токсичну дію через те, що в синтетичних продуктах міститься від 2 до 15% домішок, які, як правило, є сполуками, що містять хлор. Як і ефірні олії, вони добре розчиняються в жирах, легко проникаючи крізь шкіру, можуть накопичуватися в нервових тканинах і виявляти токсичну дію. Напр. фальсифікована соснова олія може піддаватися окисненню, а продукти такого процесу можуть призвести до появи пухлин шкірних покривів. На якість ефірної олії істотно впливає місце вирощування ефіроолійної рослини. Кращими вважаються лавандова, геранієва, трояндова, жасминова олії, одержані у Франції (райони Грассу, Ніцци і Канн). Італія та Іспанія є головними центрами одержання ефірних олій з плодів цитрусових (лимонна, апельсинова). У Німеччині здійснюється переробка як власної сировини (кріп, фенхель), так і імпортної. Англія виробляє високосортні м’ятну (мітчамську) і лавандову олії. В Болгарії одержують високоякісну трояндову олію, в Марокко — трояндову, жасминову, в Індії — сандалову, туберозову, на островах Цейлон, Ява, Реюньон — корицеву, геранієву, ветиверову, пальматрояндову, лемонграссову, іланг-ілангову та ін. В Америці отримують переважно ефірні олії з хвойних і цитрусових; в Австралії — з миртових. В Україні виробляють такі ефірні олії: коріандрову, лавандову, м’ятну, кминну, фенхелеву, мускатно-шавлієву, котячої м’яти справжньої, ладанника смолистого та ін. Зберігати ефірні олії необхідно в темному холодному чи прохолодному (8–15 °С) місці або в холодильнику (2–8 °С). Обов’язкового зберігання в холодильнику потребують олії, одержані з цитрусових і хвойних (див. також Аромотерапевтичні процедури).
Войткевич С.А. Эфирные масла для парфюмерии и ароматерапии. — М., 1999; Дудченко Л. Ароматы здоровья: лечение эфирными маслами. — К., 1997; Основы практической аромологии / Под ред. А.Г. Башуры — Х., 1999; Valnet J. Aromatherapie. Traitment des maladies par les essences de plantes. — Paris, 1984.