АРТЕФАКТ (лат. artefactum — штучно зроблене) — явище, що спостерігається при дослідженні об’єкта, не властиве цьому об’єкту та перекручує результати дослідження. А. можуть виникати внаслідок впливу на об’єкт випадкових факторів, недотримання встановлених правил, інструкцій, а також унаслідок організаційних, методичних і технічних помилок. У цих випадках А. спостерігаються при гістологічних (див. Гістологія), гістохімічних, бактеріоскопічних, бактеріологічних дослідженнях унаслідок неправильної фіксації та зневоднення, а також через дефекти підготовки препаратів при одержанні зрізів, заливанні, фарбуванні, виконанні гістохімічних реакцій. У гістологічних препаратах А. можуть бути мікроорганізми з інструментів, скелець, барвників, повітря і води. А. може бути зменшення обсягу клітин, ядер, поява в препаратах окремих домішок, гемоліз крові, зумовлений промиванням тканин водою в процесі секції. Такі А. спостерігаються при дослідженні матеріалу, вилученого з трупів, а також при біопсії та підготовці мазків.
А. можуть виникати при авторадіографії, електронній мікроскопії, рентгенографії. А. на рентгенограмах можуть бути зумовлені дефектами плівок, пластинок або посилюючих екранів, а також технічними помилками фотообробки. Артифіціальні тіньоутворення на рентгенограмах можуть бути помилково розцінені як патологічні стани (переломи, запальні процеси та ін.) або сторонні тіла. А. подібного походження можуть бути також у спектрографії, різних видах фотографії, яка використовується з ілюстративною і дослідницькою метою.
До А. не слід відносити відхилення від звичайної картини розвитку біологічного або патологічного процесу, зміни трупа, ходу лабораторних реакцій тощо, а також виникнення змін, що імітують різні явища і стани. Напр. до А. не належать: посмертна мікробна інвазія внутрішніх органів трупа, що імітує прижиттєву бактеріємію патогенними мікробами; ділянка посмертного висихання шкіри, що стимулює прижиттєве садно; швидко настаючий посмертний аутоліз тканини підшлункової залози, що імітує прижиттєвий некроз; формаліновий пігмент у ретикулоендотелії печінки чи селезінки, який відклався в процесі фіксації тканин і схожий на малярійний пігмент і т.д.
Підозра на А. виникає при невідповідності якогось одного факту іншим даним, отриманим у процесі досліджень або спостережень. Для встановлення точного діагнозу (залежно від походження А.) необхідно застосовувати відповідні клініко-лабораторні чи контрольні (перевірочні) дослідження, спрямовані на виключення А.
БМЭ. — М., 1974. — Т. 1; Саркисов Д.С., Перов Ю.Л. Микроскопическая техника. — М., 1996.