АТЕСТАЦІЯ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ (лат. attestatum — свідоцтво) — оцінка кваліфікації спеціаліста, у т.ч. фармації, обсягу його знань, досвіду, яка підтверджує ступінь можливого виконання встановлених обов’язків. Державна А. регламентується нормативно-правовими документами. А. студента — оцінка рівня знань та практичних навичок, які мають відповідати освітній характеристиці (див. Вища фармацевтична освіта).
Державну А. провізорів і фармацевтів проводять з метою підвищення їх кваліфікації, професійного рівня та ефективності медичної допомоги населенню. Також А. є важливою формою морального та матеріального стимулювання, що спрямовується на вдосконалення діяльності аптечних закладів усіх форм власності. Основним завданням А. є визначення рівня професійної підготовки провізорів і фармацевтів та оцінка результатів їх трудової діяльності, потреби в підвищенні кваліфікації. Для провізорів установлюються такі види А.: А. на визначення рівня знань і практичних навичок з присвоєнням (підтвердженням) фаху «провізор загального профілю» та А. на присвоєння (підтвердження) провізору кваліфікаційної категорії. А. на звання «провізор загального профілю» здійснюють у комісіях, які створюються при вищих фармацевтичних та медичних навчальних закладах ІІІ–ІV рівня акредитації, а також закладів післядипломної освіти. А. на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії проводять атестаційні комісії — Центральна атестаційна комісія при МОЗ України та територіальні атестаційні комісії при управліннях охорони здоров’я обласних держадміністрацій. Спеціалісти, яким присвоєна кваліфікаційна категорія, проходять А. на її підтвердження не рідше 1 разу на 5 років. А. знань та практичних навичок із присвоєнням (підтвердженням) фаху «провізор загального профілю» підлягають спеціалісти після закінчення навчання в інтернатурі, а потім через кожні 5 років після проходження курсів підвищення кваліфікації, якщо провізор не атестується на кваліфікаційну категорію. Провізори, які не працювали за спеціальністю понад 5 років, вважаються такими, що не мають фаху «провізор загального профілю» і не можуть обіймати відповідної провізорської посади без проходження А. рівня знань і практичних навичок і підтвердження фаху «провізор загального профілю». Спеціаліст, якому за результатами А. знань і практичних навичок відмовлено у присвоєнні (підтвердженні) звання «провізор загального профілю», теж не може обіймати посаду провізора, але за власною згодою він може працювати на посаді фармацевта. До А. на присвоєння кваліфікаційної категорії допускають спеціалістів, які обіймають посади провізорів і пройшли протягом року передатестаційний цикл у закладах (на факультетах) післядипломної освіти провізорів, за результатами якого спеціалісти повинні скласти іспит та отримати свідоцтво з рекомендацією про присвоєння відповідної кваліфікаційної категорії. Кваліфікація провізорів визначається атестаційною комісією за трьома кваліфікаційними категоріями: друга, перша та вища. Умовою є наявність стажу роботи не менше відповідно 5; 7 та 10 років. А. на підтвердження кваліфікаційної категорії підлягають усі спеціалісти, яким присвоєні кваліфікаційні категорії, в термін до 5 років з дня попередньої А. При цьому обов’язковим є проходження спеціалістами передатестаційного циклу в закладах (факультетах) післядипломної освіти провізорів. До А. допускаються фармацевти, які отримали підготовку у вищих фармацевтичних та медичних навчальних закладах І–ІІ рівня акредитації чи мають незакінчену вищу освіту, допущені до фармацевтичної діяльності на посадах, які вони обіймають, зі стажем роботи за фахом не менше 5 років і які перед А. закінчили протягом року курси підвищення кваліфікації. Встановлюються два види атестації фармацевтів: А. і переатестація. А. проходять фармацевти, які мають необхідний стаж роботи за спеціальністю і мають бажання атестуватися на кваліфікаційну категорію. Кваліфікацію фармацевтів проводять атестаційні комісії за трьома кваліфікаційними категоріями: друга, перша та вища, які надаються за умови наявності стажу роботи не менше відповідно 5; 7 та 10 років. Державна А. у вищих навчальних закладах є основною формою контролю за навчальним процесом, ефективним використанням матеріально-технічного, науково-педагогічного потенціалу, за якістю підготовки спеціалістів у вищій школі. Основне завдання А. — оцінка відповідності знань, умінь і навичок студентів вимогам навчальних планів та програм, отримання об’єктивної інформації про стан і тенденції розвитку освіти та класифікації спеціалістів. А. вищих навчальних закладів здійснюють планово один раз на 5 років.
Економічна енциклопедія. У 3 т. / За ред. С.В. Мочерного. — К., 2000. — Т. 1; Положення про Державну атестацію вищих закладів освіти (затверджене наказом Міністерства освіти України від 22.05.1996 р. № 165); Положення про проведення атестації провізорів (затверджене наказом МОЗ України від 31.07.1998 р. № 231); Положення про проведення атестації фармацевтів (затверджене наказом МОЗ України від 31.07.1998 р. № 231).