АУТОГEННЕ ТРЕНУВАННЯ (грец. autos — сам + genos — рід, походження) — метод лікувального самонавіювання, запропонований І. Шульцем у 1932 р. Спочатку шляхом самонавіювання досягається розслаблення м’язів — релаксація, створюється відчуття тепла, холоду, що свідчить про керування вегетативними функціями. Потім у цьому стані проводять самонавіювання, спрямоване на ті чи інші функції організму. Лікувальний ефект базується на дії як релаксації, так і цілеспрямованих самонавіювань. Найчастіше метод А.т. застосовують для лікування пацієнтів із неврозом, алкоголізмом, наркоманією, артеріальною гіпертензією, бронхіальною астмою, інфарктом міокарда, для позбавлення від тютюнової залежності тощо. Останнім часом А.т. стало все ширше застосовуватися не лише з лікувальною, але і з психологічною та психопрофілактичною метою у спорті, педагогіці, на виробництві (для працюючих в умовах емоційної напруженості та екстремальних умовах), у самовихованні. А.т. може бути спрямоване і на зменшення відчуття тривоги, емоційної напруженості, хвилювання, на регуляцію сну, активізацію організму, зміцнення волі, мобілізацію інтелектуальних ресурсів, розвиток концентрації уваги, уміння контролювати розумову активність з метою підвищення ефективності певної діяльності. А.т. може комбінуватися з фармакотерапевтичними методами лікування (застосуванням седативних препаратів, транквілізаторів, гіпотензивних, антиангінальних, бронхолітичних та інших препаратів), що сприяє підвищенню ефективності фармакотерапії.
БСЭ. — М., 1970. — Т. 2; Лобзин В.С., Решетников М.М. Аутогенная тренировка. — Л., 1986; Психотерапевтическая энциклопедия / Под ред. Б.Д. Карвасарского. — СПб, 2001; Schultz J.H. Das autogene Training. — Stuttgart, 1973.