ФАРМАКОЛОГІЧНИЙ ЕФЕКТ — комплекс змін, що відбуваються з функціями органів та систем організму під дією ЛП. В основі виникнення Ф.е. лежить розвиток первинної фармакологічної реакції, яка є наслідком взаємодії лікарських речовин з певними структурами організму (рецепторами, іонними каналами, ферментами, транспортними системами, генами), так званими мішенями. Отримати один і той же Ф.е. (напр. зниження АТ або пригнічення болю) можна за допомогою декількох препаратів, що виявляють цілком різні первинні фармакологічні реакції. З іншого боку, різні Ф.е. можуть бути спричинені однією первинною фармакологічною реакцією. Зокрема, застосування блокаторів β-адренорецепторів викликає антиангінальний, антиаритмічний та антигіпертензивний ефекти.
Вираженість Ф.е. залежить як від екзогенних, так і від ендогенних факторів. До екзогенних факторів належать хімічна будова та фізико-хімічні властивості препаратів, що визначають їх біологічну дію. Лікарська форма і шляхи введення ліків є факторами, від яких залежить біодоступність ЛП. Вираженість та характер Ф.е. значною мірою залежать від дози АФІ (див. Дозування ліків). О.М. Кудріним було доведено існування ступінчастої залежності Ф.е. від дози, коли перехід від однієї величини фармакологічної реакції до іншої іноді відбувається стрибкоподібно, а інколи — поступово. Якщо АФІ підвищує функцію в низьких дозах, підвищення дози може викликати протилежну дію, що буде проявом її токсичних властивостей. Коли ЛП в низьких дозах знижує функцію, підвищення дози підсилює цей ефект аж до токсичного. Така закономірність виявляється у широкому діапазоні для терапевтичних доз ЛП. Ефекти, зумовлені введенням токсичних доз, залежать не тільки від величини самої дози або концентрації розчину, але й від того, скільки часу діяв препарат, та його взаємодії з іншими ЛП. Вираженість Ф.е. залежить і від таких екзогенних чинників, як вплив зовнішнього середовища, зокрема метеорологічних умов, режиму харчування, впливу часу доби тощо (див. Хронофармакологія). До ендогенних чинників, що можуть суттєво вплинути на Ф.е. ліків, належать біологічний вид, вік, стать, фізіологічний стан, наявність патологічних процесів та генетичні особливості організму. Суму Ф.е., притаманних певному ЛП у фармакології, та способи, за допомогою яких досягаються Ф.е. (механізм дії ЛП), вивчає фармакодинаміка (див. Фармакодинаміка).
Взаэмодействие лекарств и эффективность фармакотерапии / Под ред. проф. И.М. Перцева– Х., 2002; Корпачев В.В. Фундаментальные основы гомеопатической фармакотерапии. — К., 2005; Скакун М.П., Посохова К.А. Фармакологія. — Тернопіль, 2003; Фармакологія / І.С. Чекман, Н.О. Горчакова, В.А. Туманов та ін. — К., 2001.