ГІСТИДИН (α-аміно-β- імідазолілпропіонова кислота).
Гетероциклічна моноаміномонокарбонова кислота, яка входить до складу більшості білків і знаходиться у вільному стані. Виділена у 1896 р. зі сперми осетра та казеїну молока. Мол. м. становить 155,16; розчинна у воді, слабкорозчинна у спирті й нерозчинна в ефірі, рН 7,6. Має слабкі лужні властивості, зумовлені наявністю в складі молекули імідазольного циклу. Значна кількість Г. міститься в паренхіматозних органах (білках печінки, нирок) та гемоглобіні. У складі гемоглобіну забезпечує буферну ємність еритроцитів. Належить до частково незамінних амінокислот, необхідна для нормального розвитку організму людини та більшості видів тварин. При декарбоксилюванні за участю ферменту гістидиндекарбоксилази із Г. утворюється біогенний амін — гістамін (див. Гістамін). Г. може використовуватися також для синтезу різних сполук, серед яких важливе місце посідають дипептиди м’язів карнозин та ансерин. Гідрохлорид Г. як ЛП застосовують при захворюваннях печінки, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки.
Біологічна хімія / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, Н.М. Мадієвська та ін. — Х., 2000; Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни. — К., 1993.