ГЛОБУЛІНИ (лат. globulina < лат. globulus — кулька) — гетерогенна фракція білків крові, що виконують транспортні та захисні функції. Мол. м. Г. у середньому становить 160 000–180 000. Загальна кількість — 20–40 г/л сироватки крові. Залежно від умов електрофорезу виділено п’ять і більше фракцій Г., напр. методом імуноелектрофорезу — понад 30. Фракції α1-Г. (загальна кількість 3–6 г/л) і α2-Г. (загальна кількість 4–9 г/л) характеризуються значним вмістом вуглеводів, серед яких переважають гексози, трохи менше гексозамінів і ще менше — сіалових кислот і фруктози. Ці фракції Г. виконують транспортні функції (транспорт ліпідів, тироксину, кортикостероїдних гормонів, іонів купруму, гемоглобіну). β-Глобулінова фракція (загальна кількість 6–11 г/л) складається з різних білків, включаючи ліпопротеїни. β-Г. беруть участь у транспорті ліпідів, іонів феруму та гему, а також в імунних реакціях як антитоксини. γ-Г. (загальна кількість — 1–5 г/л) беруть участь в імунних реакціях як фракція імуноглобулінів. Відомо п’ять основних класів імуноглобулінів, які відрізняються деякими особливостями структури і біологічними властивостями. Важливе значення для клініки має відношення вмісту альбумінів до Г., яке називається білковим, або альбуміноглобуліновим коефіцієнтом. У нормі він становить 1,5–2,0. Його зниження може відбуватися за рахунок зменшення вмісту альбумінів або зростання вмісту Г. Перше настає найчастіше при виділенні альбумінів нирками (напр. при нефриті, нефрозі), друге — при виробленні антитіл (γ-Г.) у відповідь на інфекцію. γ-Г. широко використовують у практиці охорони здоров’я, особливо у лікуванні та профілактиці інфекційних захворювань. Виявлено низку захворювань, у т.ч. спадкових, пов’язаних із недостатнім синтезом певних білків крові. Напр. у багатьох новонароджених відзначають гіпо- і агаммаглобулінемію, що супроводжується зниженням імунітету. Виявляють також набуту гіпогаммаглобулінемію. У цих випадках лікування полягає в систематичному введенні імунних γ-Г.
Біологічна хімія / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, Н.М. Мадієвська та ін. — Х., 2000; Губський Ю.І. Біологічна хімія. — К.–Тернопіль, 2000.