ГОРОБИНА (Sorbus L.) — рід листопадних дерев і кущів родини розоцвітих (Rosaceae Juss.). Відомо 84 види роду, поширені в помірному поясі Північної півкулі. У країнах СНД нараховують 34 дикорослих види, в Україні — 3. Культивується.
Найпоширеніший вид — Горобина звичайна — S. aucuparia L. (лат. sorbere — поглинати, оскільки більшість видів їстівні + abis — птах, capere — притягувати, ловити); рос. назва: рябина обыкновенная; нар. назви: богорошник, грабина, рабина, скорух. В Україні також ростуть Горобина домашня (Г. садова) — S. domestica L., берека — S. torminalis (L.) Crantz, Горобина круглолиста — S. aria (L.) Crantz, Горобина скандинавська — S. scandica Fr., Горобина грецька — S. graeca Hedl., Г. турецька — S. turcica Zinserl., Горобина кримська — S. taurica Zinserl., Горобина несправжньошироколиста — S. pseudolatifolia K. Pop., Горобина проміжна — S. intermedia (Ehrh.) Pers. Поширену в культурі горобину чорноплідну відносять до роду аронія (див. Аронія чорноплідна).
Горобина — дерево або кущ 5–20 м завв., із сірою гладкою корою; молоді гілки сірувато-червоні, опушені. Листки чергові, з опушеними черешками, непарноперисті, з 9–17 довгастими або видовженоланцетними, гостропилчастими, майже сидячими листочками, зверху темно-зеленими, знизу — сизими. Прилистки до 10 мм завд., нерівнозубчасті або цілокраї. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі, блідо-жовті або рожеві, численні, зібрані в складні щіткоподібні суцвіття. Плоди — яблукоподібні, дво-, п’ятигніздні, кулясті або овальні діаметром до 9 мм, червоні або жовтувато-червоні, блискучі, з чашечкою, яка має п’ять малопомітних зубчиків, із 2–7 довгастими, серпоподібно зігнутими, гладкими із загостреними кінцями насінинами. Цвіте у травні–червні, плоди достигають у вересні. Поширена майже по всій Україні, росте в підліску хвойних і змішаних лісів, серед чагарників, на узліссях.
Офіцинальною сировиною горобини звичайної є плоди — Fructus Sorbi. Запаси сировини великі. Щорічно можна заготовляти десятки тонн плодів горобини звичайної, насамперед на Поліссі та в Карпатах.
Основними діючими речовинами горобини звичайної є терпеноїди, фенольні сполуки і вуглеводи. У плодах виявлені вітаміни: каротиноїди (тетратерпеноїди) — до 27 мг% (α-каротин, β-каротин — 3,8 мг%, нео-β-каротин — 3,3 мг%, ξ-каротин — 1,6 мг%, полікопін 1,4 мг%, цис— і транс-криптоксантини, 5,6-моноепоксид α-каротину, 5,6-моноепоксид β-каротину, мутатохром, фітофлуїн, аурохром, зеаксантин, лютеїн, віолаксантин); аскорбінова кислота (вітамін С) — 40–100 мг%, токофероли (вітамін Е) — 0,8–5,1 мг%, філохінон (вітамін К1) — 0,4 мг%, фолієва кислота (вітамін В9) — 0,18–0,25 мг%, рибофлавін (вітамін В2) — 0,05–0,8 мг%, тіамін (вітамін В1), нікотинова кислота (вітамін РР); тритерпеноїди — до 2%: лупеол, урсолова та олеанолова кислоти; ефірна олія; фенолкарбонові кислоти та їх похідні — близько 285 мг% (кавова, хлорогенова, псевдохлорогенова, неохлорогенова, ізохлорогенова, ферулова, кумарова, гідроксикорична, ефіри n-кумароїлхінної та ферулоїлхінної кислоти); катехіни — до 412 мг%: (–)-епікатехінгалат, (–)-епігалокатехін, (–)-епігалокатехінгалат; антоціанідини — ціанідин; антоціани — 795 мг% (3-галактозид ціанідину, 3-арабінозид ціанідину, 3,5-диглюкозид ціанідину); лейкоантоціанідини (лейкоціанідин); флавоноли — до 229 мг% (кверцетин, ізокверцитрин, гіперозид, кверцитрин, мератин, рутин); дубильні речовини — 0,3%; вуглеводи та споріднені сполуки: цукри — 5,1–7,5% (глюкоза — до 3,8%, фруктоза 4,3%, сахароза 0,7%, L-сорбоза, 1-бензоїлглюкоза); спирти сорбіт і маніт; пектинові речовини — до 12%; глюкозид n-сорбінової кислоти (зумовлює гіркість плодів),
3-(β-D-глюкопіранозилокси)-5-гексанолід; органічні кислоти — 1,9–3,9% (яблучна — до 2,8%, винна, лимонна, бурштинова, щавлева, виноградна, малонова, сорбінова — 0,02%, n-сорбінова); азотвмісні сполуки: білки — 1,4%, 18 вільних амінокислот; амигдалін — 4–16 мг% (у м’якоті плодів); сапоніни; жирна олія — до 22% (в насінні), в її складі міститься 13 жирних кислот: лінолева, олеїнова, пальмітинова, ліноленова та ін.; фосфоліпіди — 70,4 мг%: кефалін, лецитин; стероїди: β-ситостерин; макро- і мікроелементи: K, Na, Ca, Fe, Mg, P, J, Cr, Ga, Al, Si, Sr, Ti, Pb, Ar, La, Ba, Be, V, Li, Zr, Cu, Zn, Sn, Mn, Co, Ni, Mo.
Листя горобини містить вітаміни: аскорбінову кислоту — 200–220 мг%, каротиноїди; фенолкарбонові кислоти та їх похідні: кавову, хлорогенову, ізохлорогенову, п-кумарову; антоціани: ціанідин; флавоноли: кемпферол, астрагалін, кемпферол-3-β-софорозид, ізокверцитрин, гіперозид, кверцетин-3-β-софорозид, рутин. У квітках виявлені тритерпеноїди: a-амірин, урсолова кислота; фенолкарбонові кислоти та їх похідні, зокрема хлорогенова; флавоноїди: спіреозид, ізокверцитрин, кверцетин-3-β-софорозид, 3,5,7,4′-тетрагідрокси-8-метоксифлавон-3-β-глюкозид; азотвмісні сполуки, зокрема триметиламін; стероїди: β-ситостерин; вищі аліфатичні вуглеводи і спирти: n-октакозан, трикозанол.
В ядровій деревині містяться катехіни, лігнани: аукупарин, метоксіаукупарин; у соку деревини — дигідросинаповий альдегід; у корі — тритерпеноїди: лупеол, бетулін, 2,3-дигідроксибетулін; дубильні речовини.
Плоди горобини застосовують при захворюваннях, які супроводжуються вітамінною недостатністю. Входять до складу збору вітамінного № 2 (плоди шипшини і горобини 1:1), у свіжому вигляді — сировина для сиропу Фламікара.
У нар. медицині використовують при утворенні каменів у нирках і сечових шляхах (сечогінна дія), при хворобах печінки і жовчного міхура (жовчогінна дія), при хронічному запорі (проносна дія), при маткових кровотечах (кровоспинна дія). Настій, відвар або сік плодів вживають також при захворюваннях ШКТ, цукровому діабеті, атеросклерозі і гіпертонічній хворобі. Настій квіток Г. має сечогінні та проносні властивості. Плоди протипоказані хворим із підвищеним згортанням крові. Їстівні у свіжому і переробленому вигляді. Використовують у харчовій, лікеро-горілчаній промисловості. Медоносна та кормова рослина. Тверду деревину Г. використовують у столярній, меблевій справі.
БСЭ. — М., 1975. — Т. 22; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзінський. — К., 1990; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Hydrangeaceae — Haloragaceae. — Л., 1987.