ГУЛИЙ Максим Федотович (03.03.1905, с. Нова Басань Чернігівської губернії — 23.05.2007, Київ) — визнаний український вчений, патріарх і класик вітчизняної біохімії, доктор біологічних наук (1940), професор (1945), академік НАН України (1957), лауреат державних премій СРСР (1952) та УРСР (1978, 1985), заслужений діяч науки УРСР (1956), Герой України (2005), директор Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України (1972–1977).
Закінчив Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут (1929) та аспірантуру (1932).
Працював: лікар ветеринарної клініки с. Ширяєво Одеської обл. (1929); науковий співробітник (1932), старший науковий співробітник (1943); учений секретар (1934–1940), завідувач лабораторії тканинних білків, завідувач відділу регуляції обміну речовин, директор (1972–1977) Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, радник при дирекції (1987–2007); служба в Червоній Армії: помічник начальника еваколазарету № 565 Західного фронту, заступник начальника відділу ветеринарно-хімічної лабораторії (1941–1943); завідувач кафедри органічної та біологічної хімії (1944–1970), професор кафедри (1970–1982) Української сільськогосподарської академії.
Напрями наукових досліджень: проблеми сучасної функціональної біохімії та молекулярної біології з питань метаболічної регуляції фізіологічного стану тварин та людини.
Наукові здобутки: довів, що вуглекислота є активним регулятором обміну речовин (контролює процеси карбоксилювання — декарбоксилювання), впливаючи на біосинтез білків, ліпідів і функціонування трикарбонового циклу; розробив методи діагностики, профілактики і лікування захворювань, пов’язаних із патогенезом кислотно-лужного гомеостазу. Запропонував і впровадив у практику тваринництва спосіб підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин (препарат Карбоксилін та його модифікації МП-15, МП-30); удосконалив технологію заморожування сперми. Створив і довів до промислового випуску ЛП Намацит. Розробив оригінальні методи виділення, очищення та кристалізації білків тваринного і мікробного походження, технологію промислового виробництва високоочищених ферментів глюкозооксидази і каталази. З метою одержання повноцінного кормового і харчового білка розробив технологію освітлення крові великої рогатої худоби. Створив клінічний метод визначення глюкози, розробив біотехнологію виробництва молекулярного кисню, ЛП протимікробної дії Мікроцид, концепцію механізмів розвитку алкогольної й наркотичної залежності. Створив новий фармацевтичний препарат Медихронал (випускає ФФ «Дарниця») та лікувально-профілактичний ЛП Коректин, який має перспективу застосування в ортопедії, онкології, геронтології, метаболітній терапії.
Науково-організаційна діяльність М.Ф. Гулого: віце-президент АН УРСР, член Президії АН УРСР (1957–1963); член Центральної ради Всесоюзного та Українського біохімічних товариств (1955–1978); голова Наукової ради з проблеми «Молекулярна біологія» при Президії АН УРСР і член такої ж при Президії АН СРСР (1965–1975); президент Українського біохімічного товариства, головний редактор «Українського біохімічного журналу» (1956–1977).
Нагороджений: ордени — Леніна (1971), Трудового Червоного Прапора (1954; 1973), князя Ярослава Мудрого V ступеня (2000), численні медалі.
Академік Максим Федотович Гулий: До 100-річчя від дня народження. — К., 2005; Михайловський В.О. Гулий Максим Федотович // Енциклопедія сучасної України. — К., 2006. — Т. 6.