ЯЛИЦЯ СИБІРСЬКА (Abies sibirica Ledeb.) — велике, високе, до 30 м завв., вічнозелене хвойне дерево родини соснових (Pinaceae) з пірамідально-конусоподібною кроною; рос. назва — пихта сибирская. Хвоя (листки) дуже запашна, лінійна, плоска, м’яка 15–30 мм завд. і 1–1,25 мм завш. Хвоїнки (листки) розміщені поодинокі, дуже густо, дворядно, зверху темно-зелені, зісподу — з двома білуватими смужками. Чоловічі шишечки поодинокі, пазушні, розміщені у верхній частині торішніх пагонів найвищих гілок. Жіночі шишечки розміщені в нижній частині торішніх пагонів, складаються з численних зеленуватих або червонуватих насінних і покривних лусок, нестиглі шишки буро-червоні, стиглі — ясно-коричневі, прямостоячі, яйцеподібно-циліндричні, 5–9 см завд. і 2–5 см завш.; після достигання розсипаються. Запилюються у травні–червні, насіння дозріває у серпні, обсипається у вересні–жовтні. Я.с. походить з Сибіру, це лісотвірна порода деяких типів тайги. Розповсюджена на північному сході європейської частини Росії, на Уралі, в Західному та Східному Сибіру, в Казахстані. Відомо 45 видів роду Ялиця.
Для медичного застосування використовують бруньки, зелені цьогорічні пагони, зелені нестиглі шишки, хвою, живицю й продукти її перероблення. Бруньки заготовляють до початку розпускання, застосовують свіжими або сушать у теплому приміщенні чи на сонці, розстеливши тонким шаром на папері чи тканині та часто перемішуючи. Шишки збирають у червні–вересні, а хвою — будь-якої пори року. Пагони збирають протягом травня й у першій декаді червня і використовують, як шишки і хвою, свіжими. Живицю (терпентин) заготовляють у період росту молодих шишок (червень–серпень) у суху погоду. З живиці одержують скипидар (Oleum Terebinthinae). Із хвої, пагонів і шишок — ефірну олію, яка є сировиною для виробництва синтетичної медичної камфори. Бруньки, пагони, хвоя і шишки ялиці містять до 3% ефірної олії, яка складається наполовину з борнілацетату (30–60%), бісаболену, дипентену, феландрену. Живиця являє собою розчин смоли — каніфолі, кількість якої сягає 70% в ефірній олії (скипидарі). Головними складовими смоли є смоляні кислоти (до 50%) і гуми (18–25%). Живиця ялиці на повітрі гусне і перетворюється на скловидну масу — каніфоль. При отриманні каніфолі левопімарова кислота легко ізомеризується в абієтинову. Також ефірна олія містить борнеол, камфен, α- і β-пінени, сантен. Свіжа хвоя містить до 0,32% аскорбінової кислоти, флавоноїди (рутин, кверцетин та його глікозиди), хлорофіл, феофітин (безмагнієве похідне хлорофілу), каротиноїди, вітамін Е, стерини і фітонциди.
Із пагонів та хвої отримують ефірну олію, з якої далі отримують напівсинтетичну (лівообертальну) камфору. Препарати камфори знаходять широке застосування: розчин камфори в олії 20% — для ін’єкцій, олія камфорна — для зовнішнього застосування, мазь камфорна, спирт камфорний, розчин камфори і саліцилової кислоти спиртовий, краплі Дента. При введенні під шкіру розчини камфори в олії тонізують дихальний центр, стимулюють судиноруховий центр. Крім того, камфора підвищує процеси обміну в міокарді, звужує периферичні кровоносні судини, сповільнює агрегацію тромбоцитів. Застосовують розчин камфори при гострій і хронічній серцевій недостатності, колапсі, у випадку пригнічення дихання при пневмонії та інших інфекційних захворюваннях, при отруєнні снодійними і наркотичними речовинами. Зовнішньо препарати камфори застосовуються як ліки з подразнювальною, знеболювальною, протизапальною, антисептичною дією при міозитах, невритах, суглобовому ревматизмі, артритах, ексудативному плевриті. Олія Я.с. використовується в нар. медицині як ліки із зовнішньоподразнювальною та знеболювальною дією. Відвар з молодої хвої й бруньок є вітамінним напоєм та використовується при цинзі. Із хвої Я.с. отримують водний екстракт Абісиб, який має виражену протизапальну, регенеруючу, радіозахисну і стимулювальну дію. Живиця використовується в мікроскопії для зберігання мікропрепаратів, в оптичній промисловості для склеювання лінз. Настій пагонів або відвар бруньок, які мають відхаркувальні, сечогінні, дезінфекційні, знеболювальні властивості, застосовуються при запаленнях ВДШ, бронхітах, туберкульозі легень, ревматизмі, подагрі, циститі, виразці шлунка. Зовнішньо ялицю використовують при відмороженнях (компреси), запаленнях гортані (полоскання), розширенні вен (компреси та натирання).
Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзінський, К., 1990; Сараттиков А.С., Хаецкій В.В, Прицеп Т.П. // Раст. ресурсы. — 1998. — Т. 34; Вып. 2; Флора СССР. В 30 т. / Под ред. В.Л. Комарова. — Л., 1934. — Т. 1; Лекарственное растительное сырье. Фармакогнозія / Под ред. Г.П. Яковлева, К.Ф. Блиновой. — СПб., 2004.