ОКИСНО-ВІДНОВНІ ІНДИКАТОРИ

ОКИСНО-ВІДНОВНІ ІНДИКАТОРИ (редокс- індикатори) — речовини, що змінюють своє забарвлення залежно від окисно-відновного потенціалу середовища. Частіше це речовини, здатні окиснюватися чи відновлюватися, причому їх окиснена та їх відновлена форми мають різне забарвлення. Схематично для оборотних О.-в.і. цей процес описують рівнянням напівреакції In_Ox + ne In_Red, де n — число електронів. Реальний потенціал цієї системи (Е) визначається рівнянням Нернста:

,

де E⁰ — стандартний потенціал цієї пари (B); [In_Ox], [In_Red] — рівноважні концентрації окисненої та відновленої форм індикатора відповідно, М. Інтервал переходу забарвлення відповідає зміні відношення [In_Ox]/[In_Red] від 0,1 до 10, що при 25 °С відповідає

О.-в.і., які змінюють забарвлення оборотно, підрозділяються на чутливі до зміни рН та іонної сили розчину (табл. 1) і малочутливі до параметрів (табл. 2).

Щоб забарвлення О.-в.і. при титруванні змінювалося різко, а індикаторна помилка титрування була мінімальною, інтервал переходу індикатора має знаходитися в межах стрибка потенціалу на кривій титрування. Тому при титруванні сильними окиснювачами (KMnO₄, K₂Cr₂O₇ тощо) використовують індикатори з порівняно високими Е⁰, напр. фенілантранілову кислоту та її похідні, а при титруванні сильними відновниками — індикатори з відносно низькими Е⁰, напр. індиго- 5- моносульфокислоту, феносафранін, нейтральний червоний тощо. Деякі О.-в.і. необоротно змінюють своє забарвлення, напр. метиловий жовтогарячий окиснюється з утворенням безбарвних продуктів під дією BrO₃^–-іонів (у броматометрії). Як О.-в.і. застосовують речовини, що вступають у специфічну реакцію з окисником або відновником з утворенням забарвлених продуктів реакції, напр. SCN—іони — на Fe³⁺, крохмаль — на I₂.

При титруванні сильними окисниками використовують флуоресцентні (акридин, еухризин тощо) і хемілюмінесцентні (люмінал, силоксен тощо) індикатори, що дозволяє аналізувати мутні та забарвлені розчини.

О.-в.і. застосовують для встановлення кінцевої точки окисно-відновного титрування й колориметричного визначення окисно- відновних потенціалів (переважно в біології).

 Крешков А.П. Основы аналитической химии. Количественный анализ. — М., 1976.