ОСНОВНІ ФОНДИ — засоби праці, які неодноразово беруть участь у виробничому процесі, використовуються поступово, зберігаючи свою первинну речовинну форму, а свою вартість переносять на готову продукцію поступово у вигляді амортизаційних відрахувань. О.ф. класифікуються за такими ознаками: 1) за участю у виробничому процесі вони поділяються на основні виробничі фонди та основні невиробничі фонди (рекреаційні установи, житлово-комунальні об’єкти, які враховуються на балансі ФП); 2) за видовою класифікацією О.ф. поділяються на такі групи: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти та прилади, виробничий і господарський інвентар; 3) згідно з діючим законодавством для нарахування амортизації О.ф. розподіляються на 4 групи: група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в т.ч. житлові будинки та їх частини; група 2 — автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 — будь-які інші О.ф., не включені до груп 1, 2, 4; група 4 — ЕОМ, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів. Розрізняють декілька методів оцінки О.ф. Повна первинна вартість (Фперв) характеризує вартість О.ф. за фактичними витратами на їх створення. Вона включає вартість обладнання з урахуванням витрат на доставку (Фд), зберігання (Фз) і монтаж (Фм) О.ф.:
Фперв = Фд + Фз + Фм.
Відновна вартість (Фвідн) — це сучасна вартість діючих О.ф., яка визначається шляхом їх переоцінки. Залишкова вартість О.ф. (Фзал) — частка вартості О.ф., яка на даний момент збереглася, тобто за врахуванням їх зносу:
Фзал = Фперв — А + Фк.р.,
де А — сума нарахованих амортизаційних відрахувань за весь час експлуатації О.ф.; Фк.р. — вартість капітальних ремонтів за весь час експлуатації О.ф. У фармацевтичній галузі головними показниками ефективності відтворення й використання О.ф. є показники руху й технічного стану О.ф., до яких належать: 1) коефіцієнт оновлення О.ф. (Коновл):
Коновл=Фвв / Фк.р.,
де Фвв — вартість О.ф., що вводяться; Фк.р. — вартість О.ф. на кінець року. Вартість О.ф. на кінець року розраховується за формулою:
Фк.р. = Фп.р. + Фвв — Фвиб,
де Фп.р. — вартість О.ф. на початок року; Фвиб — вартість О.ф., що вибули протягом року; 2) коефіцієнт вибуття О.ф. (Квиб):
Квиб = Фвиб / Фп.р.;
3) коефіцієнт приросту О.ф. (Кприр):
;
4) коефіцієнт зносу О.ф. (Кзн):
Квиб = А / Фср,
де Фср — середньорічна вартість О.Ф., яка розраховується за формулою:
де Твв — кількість місяців роботи О.ф., що вводяться протягом року, починаючи з місяця, наступного за місяцем уведення; Твиб — кількість місяців, протягом яких О.ф., що виводяться, не працювали, починаючи з місяця, наступного за місяцем виводу;
5) коефіцієнт придатності О.ф.:
Кприд = Фзал / Фперв.
До показників ефективності використання О.ф. у фармацевтичній галузі відносять: 1) фондовіддачу (Фв):
Фв = Фср / V;
де V — обсяг виробництва продукції, грн.;
2) фондоємність (Фє), яка є оберненим показником фондовіддачі:
Фс = Фср / V;
3) рентабельність О.ф.:
де П — чистий прибуток;
4) рентабельність виробництва (Rвир):
де ОЗ — середня величина оборотних засобів. На сьогодні фармацевтична галузь України має достатньо застарілу технічну базу, що ускладнює впровадження у виробництво прогресивних технологічних процесів і, врешті, знижує фінансові результати діяльності підприємства. І хоча сьогодні на вітчизняних ФП проводиться робота з модернізації О.ф., але цей процес відбувається дуже повільно. Причиною невисоких темпів оновлення виробничої бази є відсутність в Україні власного виробництва багатьох видів технологічного обладнання для фармацевтичної галузі. Тому в найближчим часом основною формою оновлення виробничого потенціалу ФП має стати створення нового технологічного обладнання на базі впровадження існуючих суміщених технологічних ліній, а також технологій, які відповідають НВП, високих наукомістких технологій виробництва медичної техніки і спеціальних технологій для виробництва діалізаторів.
Афанасьєв М.В., Гончаров А.Б. Економіка підприємства. — Х., 2003; Економіка підприємства / І.Б. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан, Ю.В. Піча. — К., 2002; Посилкіна О.В. Інноваційно-інвестиційний розвиток фармацевтичного виробництва: проблеми фінансового забезпечення. — Х., 2002.