Отрути — хімічні сполуки, які за певних умов (надмірна доза, зміна реактивності організму та ін.) можуть виявляти шкідливий вплив на людей і тварин, порушуючи життєво важливі функції організму, викликаючи патологічні зміни, а в ряді випадків і смерть. Кількість хімічних речовин, які використовуються у народному господарстві та побуті, настільки різноманітна, що доводиться застосовувати декілька видів класифікації О. Класифікації О. поділяються на дві групи: загальні, що базуються на будь-якому загальному принципові оцінки, яка підходить для всіх хімічних речовин, і спеціальні, що відображають зв’язок між окремими фізико-хімічними та іншими властивостями речовин і проявами їх токсичності.
Загальні класифікації отрути:
- за хімічними властивостями (хімічна);
- за метою застосування (практична);
- за ступенем токсичності (гігієнічна);
- за видом токсичної дії (токсикологічна);
- за «вибірковою токсичністю».
Спеціальні класифікації отрути:
- за типом гіпоксії, що розвивається (патофізіологічна);
- за механізмом взаємодії з ферментними системами (патохімічна);
- за характером біологічних наслідків отруєнь (біологічна);
- за ступенем канцерогенної активності та ін.
Хімічна класифікація передбачає поділ усіх хімічних речовин на органічні, неорганічні, елементоорганічні. Хімічна класифікація найпоширеніша у фармації (застосовується найчастіше при вивченні фармацевтичної хімії, фармакогнозії, технології ліків.
Велике значення для профілактики отруєнь має практична класифікація, згідно з якою виділяють:
- промислові О., які використовуються у промисловому середовищі, серед них: органічні розчинники (дихлоретан), пальне (метан, пропан), барвники (анілін), хладагенти (фреон), хімічні реагенти (метанол) та ін.;
- отрутохімікати, які використовуються для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур (див. Пестициди);
- лікарські речовини мають свою фармакологічну класифікацію;
- побутові хімікати: харчові добавки (кислота оцтова), засоби санітарії, індивідуальної гігієни та косметики; засоби догляду за одягом, меблями, автомобілем та ін.;
- біологічні рослинні та О. тварин, які накопичуються у рослинах та грибах (аконіт, цикута), тваринах та комахах (змії, бджоли, скорпіони); 6) бойові отруйні речовини (БОР) (зарин, фосген, синтетичні отрути військової хімії).
Загальне визнання одержала гігієнічна класифікація О., запропонована С.Д. Заугольниковим та співробітниками (1967), в основу якої покладено кількісну оцінку токсичної небезпеки хімічних речовин за експериментально встановленою смертельною дозою (CL50, DL50) та гранично допустимою концентрацією (табл. 1).
Таблиця 1. Гігієнічна класифікація отрут
| Ступінь (розряд) токсичності | Інгаляційний шлях | Ентеральний шлях | |
| CL50, мл/л | ГДК, мл/м3 | DL50, мл/кг | |
| I. Надзвичайно токсичні | <1 | <1 | <15 |
| II. Високотоксичні | 1–10 | <10 | 15–150 |
| III. Помірнотоксичні | 11–40 | <100 | 151–1500 |
| IV. Малотоксичні | >40 | >100 | >1500 |
Для клінічної токсикології (див. Токсикологія) найбільше значення має токсикологічна класифікація (табл. 2), яка дозволяє встановити первинний клінічний діагноз отруєння, розробити принципи профілактики та лікування токсичного ураження, визначити механізм його розвитку.
Таблиця 2. Токсикологічна класифікація отрут
| Загальна токсична дія | Токсичні речовини |
| Нервово-паралітична дія (бронхоспазм, задуха, судоми та паралічі) | Фосфорорганічні інсектициди (хлорофос, карбофос), деякі алкалоїди (нікотин, анабазин), БОР (зарин) |
| Шкірно-резорбтивна дія (місцеві запальні та некротичні зміни у поєднанні із загальнотоксичними резорбтивними явищами) |
Дихлоретан, гексахлоран, БОР (іприт, люїзид), оцтова есенція, арсен та його сполуки |
| Загальнотоксична дія (гіпоксичні судоми, кома, набряк мозку, параліч) | Синільна кислота та її похідні, чадний газ, алкоголь та його сурогати, БОР (хлорціан) |
| Задушуюча дія (токсичний набряк легень) | Оксиди нітрогену, БОР (фосген, дифосген) |
| Сльозоточива та подразнювальна дія (подразнення зовнішніх слизових оболонок) | Хлорпікрин, БОР (Сі-Ес, адамсит), пари сильних кислот і лугів |
| Психотична дія (порушення психічної активності, свідомості | Наркотики (кокаїн, опій), атропін, ЛСД (діетиламід лізергінової кислоти) |
Токсикологічна класифікація має загальний характер і необхідно додаткове уточнення вибіркової токсичної дії О., яка не відображає всієї багатогранності клінічних проявів, а лише вказує на головну небезпеку для певного органа чи системи організму — основного місця токсичної дії (табл. 3).
Таблиця 3. Класифікація отрут за вибірковою токсичністю
| Вибіркова токсичність | Токсичні речовини |
| «Серцеві» О.: кардіотоксична дія — порушення ритму і провідності серця, токсична дистрофія міокарда | Серцеві глікозиди (дигіталіс, дигоксин), трициклічні антидепресанти (іміпрамін, амітриптилін), рослинні отрути (аконіт, заманиха, хінін), отрути тварин (тетродотоксин), солі барію, калію |
| «Нервові» О.: нейротоксична дія — порушення психіки, токсична кома | Психофармакологічні речовини (наркотики, снодійні), фосфор-органічні сполуки, чадний газ, похідні ізоніазиду (тубазид, фтивазид), алкоголь та його сурогати |
| «Печінкові» О.: гепатотоксична дія — токсична дистрофія печінки | Хлоровмісні вуглеводні (дихлоретан), отруйні гриби (бліда поганка), феноли та альдегіди |
| «Ниркові» О.: нефротоксична дія — токсична нефропатія | Сполуки важких металів, етиленгліколь, щавлева кислота |
| «Кров’яні» О.: гематотоксична дія — гемоліз, метгемоглобінемія |
Арсин, анілін та його похідні, нітрити |
| «Шлунково-кишкові» О.: гастроентеротоксична дія — токсичний гастроентерит | Сильні кислоти і луги, сполуки важких металів та арсену |
| «Легеневі» О.: пульмонотоксична дія — токсичний набряк, фіброз легень | Паракват, оксиди нітрогену, фосген |
Н.А. Сошевський (1933) запропонував розподілити О. залежно від типу гіпоксії, яку вони викликають, для цілеспрямованої діагностики та специфічної терапії. Інші класифікації О. базуються на специфіці біологічного наслідку отруєння (алергени, тератогени, мутагени, канцерогени) чи ступені його вираження (сильні, середні та слабкі канцерогени) і мають факультативне значення для певної галузі біології чи медицини. У токсикологічній хімії (див. Токсикологічна хімія) О. поділяють на групи за способом ізолювання токсичної речовини з біологічного матеріалу (див. Біологічний матеріал).
Крамаренко В.П. Токсикологічна хімія. — К., 1995; Лужников Е.А. Клиническая токсикология. — М., 1999; Общая токсикология / Под ред. Б.А. Курляндского, В.А. Филова. — М., 2002.