ОНКОЛОГІЯ (грец. onkos — пухлина + logos — слово, вчення) — медико-біологічна наука, яка вивчає теоретичні, експериментальні та клінічні аспекти онкогенезу у людини, тварин, рослин і розробляє методи їх розпізнання, лікування та профілактики. Сформувалася у ХХ ст. на основі досягнень експериментальної медицини. Експериментальна О. — розділ О., який вивчає процеси виникнення і розвиток пухлин в експерименті на тваринах, у т.ч. експериментальні моделі пухлин людини. В експериментальній (починаючи із традицій російського вченого М.А. Новинського, 1876) і теоретичній О. склалися три основні напрямки: вірусний (французький учений А. Боррель, 1903; американський — Ф. Роус, 1911), хімічний (японські вчені К. Ямагіва та К. Ітікава, 1915) та радіаційний (французький учений А. Лакассань, 1932, та ін.) залежно від індукуючого агента. Російський учений Л.А. Зільбер створив вірусогенетичну теорію пухлин. Швидкий розвиток клінічної О. тісно пов’язаний із досягненнями хірургії, радіології, хіміотерапії, імунології.
Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. — М., 1997; Энциклопедический словарь медицинских терминов: В. 3 т. / Гл. ред. Б.В. Петровский. — М., 1983. — Т. 2.