ОПРОМІНЕННЯ — дія різних видів випромінювання на організм людини і тварин, що викликають різноманітні біохімічні та фізико-хімічні реакції. Всі вони поділяються на корпускулярні та фотонні, а останні, у свою чергу, — на низько- та високоенергетичні (син.: тонізувальні). Найбільш значними вони є під впливом іонізуючого типу, до якого відносять будь-яке О., взаємодія якого з речовиною призводить до виникнення електричних зарядів протилежних знаків. О. використовується в медицині для променевої терапії та діагностики захворювань, а також може виникати при аварійних ситуаціях, при виготовленні та використанні джерел іонізуючого випромінення.
За одиницю активності джерела іонізуючого випромінення в Міжнародній системі одиниць прийнятий бекерель (Бк), який відповідає одному розпаду в секунду для будь-якої радіоактивної речовини. На практиці часто використовується позасистемна одиниця активності — кюрі (Кі). Одна кюрі — така кількість речовини, в якій за 1 с відбувається 37 млрд актів розпаду. Кількість енергії іонізуючого випромінювання, поглинена тканинами, у перерахунку на одиницю маси, називають поглиненою дозою. Поглинена доза в системі СІ вимірюється у греях (Гр), коли 1 джоуль енергії поглинає 1 кг речовини (1 Гр=1 Дж/кг=107 ерг/кг). Несистемна одиниця — рад (100 рад = 1 Гр). Для кількісного обліку несприятливого впливу різних видів випромінювання використовується поняття еквівалентної дози. Ця доза визначається шляхом множення поглиненої дози на коефіцієнт якості випромінювання, який відображає здатність пошкоджувати тканини організму. У системі СІ еквівалентна доза вимірюється в зівертах (Зв); є несистемна одиниця — бер (біологічний еквівалент рада). Для оцінки ступеня небезпечності роботи чи перебування в забруднених радіоактивними речовинами умовах необхідно знати потужність дози випромінювання. Під потужністю дози розуміють величину дози, віднесену до одиниці часу. Одиниця потужності дози — грей на секунду (Гр/с) і несистемна — рад на годину (рад/год). Ступінь забруднення радіоактивними речовинами місцевості (ґрунту) і різних об’єктів зовнішнього середовища оцінюється активністю в Бк або Кі.
Джерела іонізуючого випромінювання поділяють на природні та штучні. Природний радіаційний фон утворюють космічні промені та радіоактивні елементи, що містяться в гірських породах, атмосфері, воді, їжі, рослинах і живих організмах. При зовнішньому О. джерело іонізуючого випромінювання розміщується поза організмом, а при внутрішньому — здійснюється радіонуклідами, які надійшли в організм через дихальну систему, ШКТ, ушкоджену шкіру. При визначенні припустимих доз О. враховується, яким воно було — одно- чи багаторазовим. Одноразовим вважається О., отримане протягом перших 4 діб, а триваліше — багаторазовим. Загальний припустимий рівень О. за життя людини регламентований Нормами радіаційної безпеки України (НРБУ-97).
Ранні ефекти О. — гостра променева хвороба, місцеві променеві ураження (променеві опіки шкіри та ін.) — найбільш імовірні в людей, які знаходяться поблизу аварійного об’єкта. Ефективність О. залежить від часу дії на живий організм іонізуючого випромінювання та потужності джерела. Найбільший вплив на живий організм чинить однократне О. при високій дозі іонізуючого випромінювання. У межах опроміненої ділянки тіла людини через кілька хвилин, годин або днів, залежно від рівня отриманої дози, виникає яскрава еритема із синюшним відтінком. Тканини стають набряклими, напруженими. У перші 1–2 дні виражена загальна реакція (головний біль, слабкість, нудота). Ураження, яке розвивається після загального рівномірного О. в дозі понад 10 Гр, оцінюється як вкрай тяжке. Найчутливішими до іонізуючого випромінювання є активно проліферуючі органи та системи: кровотворення, слизові оболонки кишечнику, яєчка і шкіра. Масова загибель клітин кісткового мозку, яка відбувається при загальному О. організму у відповідних дозах, призводить до ураження системи кровотворення, несумісного з життям. Основною причиною загибелі клітин при О. є структурні ушкодження хромосом, що виявляються при цитологічному дослідженні клітин і мають вигляд хромосомних перебудов або хромосомних аберацій. Пролонговане хронічне або переривчасте О. в заданій дозі впливає на організм завдяки процесам пострадіаційного відновлення. Патогенез віддалених наслідків О. значною мірою пов’язаний з ушкодженням тканин, що мають відносно низький рівень проліферативної активності, з яких складається більшість органів тварин і людини. Знання механізмів дії іонізуючого О. на живий організм необхідні для розроблення методів захисту та патогенетичного лікування радіаційних уражень.
Борисова В.В. Биологические эффекты при длительном поступлении радионуклидов. — М., 1988; Мащенко М.П., Мечов Д.С., Мурашко В.О. Радіаційна гігієна. — Х., 1999; Медицина катастроф / Под ред. В.М. Рябочкина, проф. Г.И. Назаренко. — М., 1996; Шиффман Ф.Дж. Патофизиология крови. Пер. с англ. — М., 2000; Ярмоленко С.П. Радиобиология человека и животных. — М., 1988.