ГАРАНТІЯ — забезпечення наявності об’єкта гарантійних відносин. Об’єктом Г. на ФП можуть бути запаси ЛП, субстанцій, кредит, інвестиція. Суб’єктами Г. є гарант та отримувач Г. Гарант — це: 1) фізична чи юридична особа, яка надає Г. (держава, державні органи, установи, підприємства); 2) кредитно-фінансова установа, що надає кредиторові Г. сплати боржником зазначеної у гарантійному листі грошової суми. Гарантійний лист (гарантійне зобов’язання) — 1) документ, який підтверджує відповідність якості продукції умовам договору (контракту) на поставку; 2) письмове свідоцтво, видане гарантом на користь кредитора про забезпечення повної та своєчасної оплати зазначеної суми. Г. оформляється у встановленому порядку і має такі реквізити: назва гаранта і кредитора, їх банківські реквізити, сума та термін дії Г., підписи гаранта, печатка. Для надійності гарантійного зобов’язання використовують банківський акцепт як підтвердження платоспроможності гаранта з боку банку, який його обслуговує. Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність» гарантом інвестицій за всіма проектами, внесеними до реєстру Державної інноваційної компанії, є держава. Зазначена норма сприяє розвитку інноваційних проектів у фармацевтичній галузі, оскільки через підвищення гарантованості інвестицій (зниження ступеня їх ризикованості) збільшує інвестиційну привабливість проектів, що стосуються розроблення нових ЛП чи виробничих технологій. За кордоном гарантом отриманих ФП іноземних інвестиційних позик зазвичай є закордонний постачальник субстанцій.
Банковская энциклопедия / Под ред. С.И. Лукаш, Л.А. Малютиной. — Днепропетровск, 1994; Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. № 40/4 // Урядовий кур’єр. — 2002. — № 143; Закон України «Про заставу» від 02.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 47.