Гарбуз (Cucurbita cucurbita; лат. назва Г. калебасса, або Г. посудний) — рід одно- і багаторічних трав’янистих рослин родини гарбузових (Cucurbitaceae), баштанна культура. Відомо 13 видів роду, культивують понад 200 сортів. Поширені в помірному поясі Північної півкулі, у Північній та Південній Америці. Найпоширеніший вид — Гарбуз звичайний — Cucurbita pepo L.; рос. назва: тыква обыкновенная; нар. назви: — кабак, диня, кипейка. В Україні також вирощують Гарбуз великоплідний — Cucurbita maxima L. і Гарбуз мускатний — Cucurbita moschata Duch.
Гарбуз звичайний — однорічна трав’яниста рослина з глибоко проникаючою кореневою системою. Стебло сланке, від основи розгалужене, до 10 м завд., з вусиками в пазухах листків. Листки чергові, черешкові, до 35 см завд., при основі серцеподібні, глибокоп’ятилопатеві, зубчасті. Листки і стебло вкриті шорсткими ворсинами. Квітки одностатеві, поодинокі, пазушні. Віночок п’ятироздільний, близько 10 см в діаметрі, жовтогарячого кольору, духмяний. Чоловічі квітки на довгих квітконіжках, жіночі — з 3–5 дволопатевими приймочками, іноді з нерозвиненими тичинками. Плід ягодоподібний, кулястий або видовжений, гладкий, із твердою шкіркою, різного кольору з жовтою чи оранжевою м’якоттю, до 40 см у діаметрі, на короткій плодоніжці. Плоди великі, масою 4–10 кг, а у гарбуза великоплідного — від 40–50 до 100 кг. Насіння численне, еліптичне, плоске, злегка звужене з одного боку, облямоване з краю обідком, зрідка без нього. Поверхня глянцева, матова чи злегка шорстка. Насіння буває двох типів: із дерев’янистою шкіркою чи без неї (голонасінний сорт Г.). Довжина насіння 1,5–2,5 см, ширина 0,8–1,4 см, товщина в середній частині 0,1–0,4 мм. Колір насіння білий, із жовтуватим або сіруватим відтінком, зрідка зеленувато-сірий або жовтий. Г. цвіте протягом червня–серпня; насіння достигає у вересні–жовтні.
ЛРС є насіння гарбуза звичайного, гарбуза великоплідного і гарбуза мускатного — Semina Cucurbitae, яке заготовляють у вересні–листопаді. Плоди розрізають або розбивають і вибирають з них зріле насіння, промивають, викидають порожнє і забруднене. Сушать на відкритому повітрі під накриттям або на горищах з хорошою вентиляцією. Висушена сировина сипка і ламається при згинанні. Штучне сушіння не допускається.
Насіння містить білок (до 28%) і жирну олію (35–50%), до складу якої входять переважно гліцериди пальмітинової (13,5%), стеаринової (6,3–8,0%), олеїнової (25,0–29,0%) та лінолевої кислот (47,0–55,2%); стерини (кампестерин, стигмастерин, стигмастерол, кукурбітол), фосфатиди; вітаміни групи В, значна кількість γ-токоферолу (40–620 мг/100 г), α-, β- і δ-токофероли у невисокій концентрації (3 мг/100 г), каротиноїди, серед яких 52,5% лютеїну і близько 10% β-каротину, решту становлять віолаксантин, лютеоксантин, ауроксантин епімер, лютеїн епоксид, флавоксантин, хризантемоксантин, α-, β-криптоксантин, α-каротин, цис-ізомер лютеїну), фітин, смоли (оксицеротинова кислота), порфірини (хлорофіл β і феофітин). Водорозчинна фракція (кукурбін) складається з амінокислот і низькомолекулярних пептидів. Містить також амінокислоти звичайні (гістидин, лізин, аргінін, тирозин, пролін, триптофан, аспарагінову і глутамінову кислоту) і специфічні (зокрема кукурбітин). Кукурбітин (3-аміно-3-карбоксипіролідин) вважають діючою речовиною насіння Г.; його вміст — 0,1–0,3% залежно від виду і сорту Г. У насінні міститься також клітковина (15%), протеїни міозин і вітеллін, лігнани, аскорбінова і саліцилова кислоти, ефірна олія, макро- і мікроелементи (К, Ca, P, Mg, Fe, Cu, Zn, F).
М’якоть плодів містить цукри (8–10%), пектинові речовини (5–6%), клітковину (11–14%), білкові речовини (до 15%), жирну олію (0,13%), органічні кислоти (переважно яблучну) — 0,1–0,2%, фітостерини (сліди), вітаміни: аскорбінову кислоту (0,2–8,0 мг%), каротин (1–2 мг%), вітамін B1 (0,047 мг%), B2 (0,065 мг%), нікотинову кислоту (0,5 мг%); макро- і мікроелементи: K, Ca, Mg, S, P, Cl, Fe, Co, Mg, Cu, F, Zn. Листки містять вітамін С (до 620 мг%); квіти — флавоноїди (антоціани), каротиноїди.
Насіння виявляє антигельмінтну дію (вживають відвар чи масляну емульсію); використовують проти блювання у вагітних, а також при морській хворобі; має діуретичну та проносну дію. Рекомендують при захворюваннях печінки, шлунка і серцево-сосудинної системи. Жирну олію вживають для профілактики і лікування хронічного простатиту, доброякісної гіперплазії передміхурової залози. М’якоть плодів гарбуза є промисловим джерелом отримання каротину. У народній медицині застосовують при подагрі, цукровому діабеті, пієлонефриті, коліті, ентероколіті, холециститі (сечогінна, жовчогінна, проносна дія). Зовнішньо м’якоть використовують при опіках, для лікування при екземі, запалення шкіри та в косметології. Відвар квітів гарбуза застосовують при гнійних ранах. Відвар плодоніжок гарбуза чинить діуретичну дію, його вживають при захворюваннях нирок і серця з набряками, гіпертонічній хворобі та порушенні обміну речовин.
БСЭ — М., 1975. — Т. 22; Вехов В.Н., Губанов И.А., Лебедева Г.Ф. Культурные растения СССР. — М., 1978; Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Энциклопедический словарь лекарственных растений и препаратов животного происхождения. — СПб., 2002.