ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ РИНОК — економічні взаємовідносини між суб’єктами та об’єктами, пов’язані з обміном фармацевтичних товарів і послуг, внаслідок чого формуються основні елементи ринку — попит, пропозиція та ціна. суб’єктів ф.р. можна об’єднати в такі підсистеми: управління й регулювання — сукупність органів з координації та здійснення контролю за фармацевтичною діяльністю; виробництва ЛП та виробів медичного призначення (ВМП) і їх розподілу, до якої входять: вітчизняні виробничі, оптові та роздрібні підприємства, зарубіжні компанії, підсистема фармацевтичної інформації, що об’єднує спеціалізовані інформаційно-аналітичні видання, аналітичні компанії, бази даних і т.п.; підсистема безперервної фармацевтичної освіти (див. Фармацевтична освіта); професійних громадських організацій (асоціацій, профспілок тощо); підсистема споживання, представлена амбулаторними і стаціонарними хворими. Об’єктами ф.р. є фармацевтичні та парафармацевтичні товари, послуги, ідеї, статистичні, інформаційні та дані маркетингових досліджень, потреби і переваги споживачів. Дія економічних законів на ф.р. має свої особливості, визначені низкою чинників: 1) потреба в ліках, безпосередньо пов’язана зі здоров’ям і життям людини, внаслідок чого існує висока соціальна пріоритетність ліків, що визначає особливості формування пропозицій і попиту на них; 2) надання фармацевтичної допомоги населенню потребує особистих контактів лікаря та фармацевта, з одного боку, та споживача (пацієнта) — з іншого; 3) має місце нерівноцінність інформації про фармакотерапевтичні властивості ліків у їх виробників, фармацевтів і споживачів, тому справжню незалежність споживача на Ф.р. неможливо забезпечити внаслідок його недостатньої і непрофесійної інформованості; 4) у сфері фармації (як і у всій системі охорони здоров’я) недостатньо визначено та нечітко простежується зв’язок між витратами праці фармацевтичних працівників і їх кінцевими результатами, внаслідок чого робота працівників аптек має яскраво виражений соціальний характер, яка в той же час не підлягає точній кількісній оцінці; 5) використання особливого механізму господарювання у фармацевтичній діяльності (див. Фармацевтична діяльність) диктується необхідністю об’єднання економічної ефективності (див. Фармакоекономіка) та соціальної справедливості; 6) ф.р. є розвиненим ринком з високим рівнем конкуренції та постійно зростаючими витратами на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. Виходячи із соціально-економічних особливостей ф.р., слід виділити сучасні вимоги до оптимального розподілу ЛП: постійний контроль за наявністю основних (життєво необхідних) ЛП; нормування їх споживання в умовах стаціонарного лікування і хворими, які належать до пільгового контингенту; вдосконалення існуючого механізму оплати ліків за рахунок бюджетних асигнувань і страхових коштів (див. Реімбурсація); здійснення контролю за обґрунтованістю використання тих або інших ЛП під час лікування тощо.
Світовий ф.р. є складним, багаторівневим, поліфункціональним утворенням зі стабільно високими темпами зростання виробництва, продажу і, відповідно, показниками рентабельності (див. Рентабельність). Ці причини пов’язані зі специфікою ЛП як товару, попит на який зростає незалежно від економічних і політичних чинників. На три фармацевтичні регіони планети (США, Європа і Японія) припадає близько 80% всього ринку ЛП. Незважаючи на суттєвий розвиток Китаю, Індії, Бразилії та Туреччини, ф.р. США залишається найбільшим у світі зі щорічними темпами зростання.
Структура реалізації окремих фармакотерапевтичних груп ЛП в основному зумовлена національними та регіональними особливостями, хоча мають місце і загальні тенденції. Основні розробки нових ЛП ведуться в найбільш значущих терапевтичних сферах (онкологія, кардіологія, неврологія і психіатрія, гастроентерологія, діабет і т.п.), біофармацевтичні компанії поступово починають витісняти традиційних виробників з таких ніш, як боротьба з надмірною масою тіла, астмою й алергією, серцево-судинними захворюваннями і атеросклерозом, купірування раптового і хронічного болю. Сьогодні це дуже насичений ринок, на якому 10 біопрепаратів, що найбільш часто продаються, можуть приносити понад 50% усіх доходів. Серед інших терапевтичних напрямів виділяється виробництво гіполіпідемічних препаратів. Зростає й ринок ліків для ветеринарії.
Середній термін розробки оригінального ЛП — 10–15 років. І якщо 20 років тому цей процес коштував трохи більше 300 млн дол. США, то сьогодні вартість розробки оригінального ЛП підвищилася у декілька разів; ще дорожче обходиться створення біотехнологічного препарату (див. Біотехнологічні препарати). При цьому тільки 3 із 10 препаратів, що потрапили на ринок, приносять прибуток, більший або такий, що дорівнює тій сумі, яка була витрачена на їх розроблення. Останнім часом на світовий ринок щорічно надходить близько 30 інноваційних препаратів. Приблизно така ж кількість очікується і в найближчий час. Проте їх частка в загальній вартості глобального ф.р. буде менша тому, що більшість нових препаратів націлена на спеціалізовані ринкові ніші та на спеціальні напрями лікування. Крім того, набирає обертів процес заміни оригінальних препаратів генеричними. Лікування з використанням тільки патентованих ЛП обходиться пацієнтові в 3 рази дорожче, ніж аналогічний курс із застосуванням непатентованих ліків (див. Відтворений лікарський препарат). Діяльності фармацевтичних компаній притаманне прагнення виходу на зовнішній ринок з метою збільшення прибутку шляхом розширення продажу, а також запровадження нових патентованих ЛП у багатьох країнах. Частка реалізації фармацевтичної продукції провідних західноєвропейських компаній на зарубіжних ринках перевищує 50%.
Сучасними особливостями та тенденціями розвитку світового ф.р. є: насиченість фармацевтичною продукцією; зменшення витрат на державну медицину внаслідок реформи національних систем охорони здоров’я; посилення ролі державного регулювання охорони здоров’я взагалі та фармацевтичної галузі зокрема; збільшення витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, підвищення ефективності виробництва та оптимізації структури затрат; укрупнення фармацевтичних компаній; створення стратегічних альянсів та укладання угод між фірмами про спільне створення ліків; розроблення ЛП з прицільним механізмом дії; широкий розвиток біотехнології, генної інженерії; створення персоналізованих ЛП за принципом «найбільш ефективні ліки для даного пацієнта зараз», що стало метою нової галузі — фармакогеноміки, яка виникла внаслідок поєднання традиційної фармакології та біотехнології (див. Фармакогеноміка); збільшення виробництва та реалізації ЛП-генериків; диверсифікація видів діяльності фармацевтичних компаній (виробництво препаратів для ветеринарії, виробництво та реалізація медичного обладнання, участь у вирішенні питань організації охорони здоров’я та ін.); поширення в роботі компаній бенчмаркінгу (див. Бенчмаркінг), орієнтованого на аналіз діяльності конкурентів (в основному тих, що лідирують), і визначення найбільш ефективних напрямків проведення конкурентної боротьби; зростання витрат та зусиль фармацевтичних компаній на просування ЛП на ринок. Найближчими роками ф.р. продовжуватиме абсорбувати зміни, які сприятимуть формуванню нової економічної реальності в цьому секторі світової економіки.
Процеси, що відбуваються на ф.р. України сьогодні, знаходяться під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників: економіко-політична нестабільність у країні, відсутність реальних реформ в системі охорони здоров’я за останні 20 років, консолідація компаній-виробників, непрозорість системи реєстрації ЛП, відсутність системних інвестицій в галузь, спроби державних чиновників адмініструвати, а не регулювати процеси, що відбуваються. Ключовими характеристиками ф.р. України, які визначають його перспективи на даний момент, є: низьке споживання ЛП на душу населення; високий рівень конкуренції компаній-виробників ЛП при відносно невеликому обсязі ринку; дисбаланс у зростанні ринку в грошовому і натуральному вираженні; невисока частка інноваційних препаратів; низька доходність бізнесу; відсутність державного фінансування.
Водночас, Україна має великий науковий потенціал, необхідний для розвитку фармацевтичної галузі. Розроблення ЛП здійснює ДНЦЛЗ, Український науково-дослідний інститут фармакології та токсикології, Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України, Інститут органічної хімії НАНУ, Інститут мікробіології та вірусології ім. Д.К. Заболотного НАНУ, Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України, НФаУ та інші заклади.
Виходячи з тенденцій розвитку політичної та економічної ситуації в Україні, з урахуванням перспектив світового ф.р. основними напрямами і пріоритетами розвитку національного ф.р. є: запровадження дієвого механізму здійснення державного контролю за виробництвом, реалізацією та рекламою фармацевтичної продукції, а також за якістю ЛП і ВМП в процесі їх виробництва та ввезення на територію України; підвищення конкурентоспроможності фармацевтичної продукції та проведення раціональної фармацевтичної політики; створення системи управління якістю всього циклу обігу ЛП шляхом запровадження вимог належних практик; удосконалення системи державної реєстрації, зокрема через адаптацію до міжнародних норм, у першу чергу європейських країн; запровадження багатоканального фінансування фармацевтичної науки за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, забезпечення їх раціонального використання для першочергового фінансування конкурентоспроможних наукових розробок фундаментального та прикладного характеру; здійснення комплексу заходів для обґрунтування і забезпечення інформаційних ресурсів ф.р.
Глумсков В. Мировой фармацевтический рынок: состояние и тенденции // Експерт — 2007. — № 20; Громовик Б.П., Гасюк Г.Д., Левицька О.Р. Фармацевтичний маркетинг: теоретичні та прикладні засади. — Вінниця, 2004; Історія фармації України / Є.В. Богатирьова, Ю.П. Спіженко, В.П. Черних та ін. — Х., 1999; Международный маркетинг в фармации: монографія / З.Н. Мнушко, Н.В. Чмыхало, Н.М. Мусиенко и др. — Х., 2006; Мнушко З.Н., Дихтярева Н.М. Менеджмент и маркетинг в фармации. Ч. ІІ. Маркетинг в фармации. — Х., — 2008; Соловйов О.С. Стан та перспективи розвитку фармації України // Сьогодення та майбутнє фармації: тез. доп. Всеукр. конгр., 16–19 квіт. 2008 р., Харків / Редкол: В.П. Черних, І.С. Гриценко, С.М. Коваленко та ін. — Х., — 2008.