ІМІДОСЕЧОВИНА

ІМІДОСЕЧОВИНА, Imidurea (USP); N,N»–Methylenebis{N’-[3-(hydroxymethyl)-2,5-dioxo-4-imidazolidinyl]urea} (CAS № 39236–46–9).

C₁₁H₁₆N₈O₈                                                           Мол. м. 388,29
безводної І.

C₁₁H₁₆N₈O₈∙Н₂О                                                 Мол. м. 406,33
моногідрат І.

І. — білий, сипкий, гігроскопічний порошок без запаху, який одержують з використанням цілої низки хімічних реакцій. Має такі властивості: рН=6,0–7,5 (1% водний розчин); вологість ≤3%; залишок при згоранні ≤3%; вміст азоту — 26,0–28,0%; розчинна у воді (1:0,5), 30% етанолі (1:0,8), етиленгліколі (1:0,7), пропіленгліколі (1:0,8) та гліцеролі; малорозчинна в метанолі, 90% етанолі, 70% етанолі (1:330), 60% етанолі (1:25), 50% етанолі (1:2,5), кунжутній олії; практично нерозчинна в мінеральних маслах та пропан-2-олії; сумісна з іншими консервантами, в т.ч. із сорбіновою кислотою та четвертинними амонієвими сполуками; сумісна з більшістю допоміжних речовин, включаючи протеїни, неіонні ПАР та лецитин.

І. входить до складу фармацевтичних та косметичних препаратів місцевого застосування як антимікробний консервант широкого спектра дії. Має антимікробну та протигрибкову активність (таблиця). Використовується в концентрації 0,03–0,5% та діє при рН 3,0–9,0. Найкращу антимікробну активність виявляє в кислому середовищі. При комбінації з іншими антимікробними консервантами спостерігається синергізм дії.

Таблиця. Інгібуюча концентрація імідосечовини

Зберігається в герметичних контейнерах, у сухому та прохолодному місці.

Подібні до І. властивості має діазолідинілсечовина, Diazolidinyl urea (CAS № 78491–02–8); син.: Germall II, N-(hydroxymethyl)-N-(1,3-dihydroxymethyl-2,5-dioxo-4-imidazolidinyl)-N’-(hydroxymethyl) urea.

C₁₁H₁₄N₄O₇, мол. м. 278,23. Д. — білий, сипкий, гігроскопічний, добре розчинний у воді порошок з характерним приємним запахом. Д. є найбільш ефективним антимікробним консервантом серед представників групи похідних імідазолідинілу. Використовується в концентрації 0,1–0,5%, діє при рН 3,0–9,0.

Hoepfner E., Reng A., Schmidt P.C. Fielder Encyclopedia of Excipients for Phsrmaceuticals, Cosmetics and Related Areas, 5^th edition. Aulendorf: Edito Cantor Verlag, 2002; Handbook of Pharmaceutical Excipiets / Edit by R.C. Rowe, P.J. Sheskey, S.C. Owen. — London-Chicago, 2006.