ФАРМАЦЕВТИЧНІ КОДЕКСИ. У медицині й фармації етика стосунків між фахівцями й пацієнтами має безліч особливостей. На цей час найпоширеніші два види етичних кодексів — професійні й корпоративні. Фармацевтична або професійна етика — наука про моральні норми поведінки фармацевтичних працівників у процесі здійснення професійної діяльності. Фармацевтична етика виникла з відкриттям перших аптек і з появою перших фармацевтів. У Росії це відбулося наприкінці XVI ст., а в 1789 р. був виданий Аптекарський устав, у положеннях якого визначалися й етичні норми поведінки аптекаря, і моральні вимоги до його особистості. Фармацевтичні співтовариства різних країн дійшли до розуміння того, що необхідно звести в один документ усі вироблені багаторічною практикою правила професійної поведінки й етичні норми, а також заявити про принципи й цінності, що визначають роль і відповідальність фармацевта перед суспільством. Одним з перших кодексів Нового часу став Code of Ethics of the Aph, прийнятий у 1852 р. Американською фармацевтичною асоціацією. У 1997 р. світовою фармацевтичною громадськістю в особі Міжнародної фармацевтичної федерації (МФФ) прийнято Codе of Ethics for Pharmacists/FIP. Професійна етика фармацевта базується на принципах законності, професіоналізму й компетентності, об’єктивності й чесності, партнерства й незалежності, гуманності, конфіденційності й індивідуального підходу до кожного пацієнта. Розвиток фармацевтичного ринку України обумовив необхідність вирішення цілої низки нових проблем у сфері медикаментозного забезпечення населення, пов’язаних із захистом прав споживача від незаконної діяльності деяких суб’єктів господарювання, проникненням на ринок фальсифікованих, субстандартних, незареєстрованних ЛП, несумлінною конкуренцією, використанням досягнень фармації з антигуманною метою. Важливою умовою вирішення перерахованих проблем є введення у фармацевтичну практику Етичного кодексу фармацевтичних працівників України, створеного з урахуванням офіційних матеріалів ВООЗ, МФФ, Міжнародної медичної асоціації (ММА), Фармацевтичної групи ЄС. Законодавчою базою кодексу є закони України: основи законодавства про охорону здоров’я, про ЛЗ, захист прав споживачів, рекламу, ЦК та інші законодавчі акти. Кодекс призначений для регулювання етичних взаємин фармацевтичних працівників із професійною сферою їхньої діяльності в конфліктних ситуаціях через спеціальні уповноважені органи (комітети з фармацевтичної етики та ін.).
Корпоративні етичні кодекси визначають етику взаємин усередині корпоративних фармацевтичних співтовариств, завдяки чому підвищується конкурентноздатність, авторитет компанії. Виділяють 2 варіанти корпоративного етичного кодексу: декларативний (ідеологічна частина кодексу без регламентації поводження співробітників) і розгорнутий (містить конкретну регламентацію поведінки співробітників). Кодекс корпоративної етики виконує три основні функції: репутаційну (формування довіри до компанії з боку клієнтів, постачальників і т.п.); управлінську (регламентація поведінки в складних етичних ситуаціях; вказівки на неприйнятні форми поведінки); розвиток корпоративної культури (передавання цінностей компанії всім співробітникам, орієнтуючи співробітників на єдині корпоративні цілі). Щоб етичний кодекс зберіг актуальність і життєву чинність, а також відповідав змінам у законодавстві й економіці, його варто регулярно переглядати й поновлювати. Для забезпечення поведінки, передбаченої етичним кодексом, розробляються відповідні методи й процедури, що включають посадові інструкції, форми (оцінки діяльності, стандартні, фінансової звітності), опитувальні листки та ін. Організація може встановити документальні процедури для рішення етичних дилем, напр., розробити етичний запитальник, що допомагає колективу або індивідові вирішити спірну з погляду етики ситуацію, пов’язану з його роботою. Щоб етичний кодекс не залишився просто декларацією, корпорація повинна: визнати важливість і необхідність ведення бізнесу на основі моральних цінностей; прихильність до етичної поведінки повинна бути беззастережною і явною на всіх рівнях, починаючи з вищих керівників; бути готовою до того, що прийняття етичного кодексу може посилити внутрішню критику її діяльності й у зв’язку з цим створити конструктивне ставлення до критичних зауважень; бути готовою до зростання зовнішньої критики; необхідно з’ясовувати думку всіх зацікавлених осіб; визнавати плюралістичну природу суспільної системи. Підприємство — компонент суспільства і, затверджуючи етичні норми спілкування у себе, воно сприяє їхньому поширенню й у навколишньому соціальному середовищі. Чим краща етична атмосфера в суспільстві, тим сприятливіші умови для бізнесу. З метою підвищення етичності співробітників фірм використовують такі методи: карти етики — набір етичних правил і рекомендацій, що конкретизують етичний кодекс корпорації для кожного співробітника компанії. Вони містять також ім’я і телефон консультанта компанії з етичних питань; комітети з етики: одні організації створюють постійні комітети для оцінки повсякденної практики з погляду етики, майже всі члени таких комітетів — керівники вищого рівня; інші не створюють таких комітетів, але наймають фахівця, так званого адвоката з етики. Його завдання — вироблення судження з етичних питань, пов’язаних з діяльністю організації, а також виконання функції «соціальної совісті» організації; навчання етичній поведінки, при цьому працівника ознайомлюють з етикою бізнесу, що підвищує його сприйнятливість до етичних проблем, які можуть перед ним виникнути; етична експертиза являє собою всебічний аналіз конкретного аспекту діяльності організації, що викликає стурбованість вищого керівництва, персоналу або громадськості й може вплинути на імідж і перспективи організації. Результат такої експертизи — система пропозицій, спрямованих на поліпшення морального клімату й респектабельності організації, а також внесення корективів у практику; етичне консультування проводиться, коли проблеми не можуть бути вирішені самою організацією (або в ній відсутні відповідні структури) через складність і суперечливість ситуації, пов’язаної з конкретними моральними дилемами, для чого запрошуються компетентні незалежні фахівці з етики бізнесу.
Етичні комісії. У 1996 р. у ст. 7 Закону України «Про лікарські засоби» було записано про локальні етичні комісії при лікувально-профілактичних закладах, до обов’язків яких належить оцінка морально-етичних аспектів планованих клінічних досліджень ЛП, але тривалий час не було чітких нормативно-правових актів, що визначають статус, принципи діяльності, склад та інші деталі, необхідні для успішної роботи етичних комісій. З набуттям чинності наказом МОЗ від 13.02.2006 р. № 66 (а саме його Типового положення про комісію з питань етики) етичні комісії отримали достатні правові основи для існування і діяльності в межах проведення клінічних випробувань ЛП, був чіткіше визначений їх статус і перелік обов’язків. Пізніше наказом МОЗ від 17.07.2006 р. № 485 було офіційно створено Центральну комісію з питань етики (ЦКЕ) МОЗ, і визначено її склад. ЦКЕ МОЗ в першу чергу займається розглядом матеріалів міжнародних багатоцентрових клінічних досліджень в Україні, а також проводить організаційну і методичну роботу з регіональними етичними комісіями. ЦКЕ — це наукова рада і її рішення не застосовуються ні в судовому, ні в адміністративному порядку. Заявник може подати клопотання про перегляд, дати свої роз’яснення і коментарі, доопрацювати матеріали.
Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління. — Х.: Еспада, 2003; www. ukr.net; www.morion.ua.