ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОРТФЕЛЬ — цілеспрямовано підібрана група об’єктів реального і фінансового інвестування, призначених для здійснення інвестиційної діяльності згідно з розробленою інвестиційною стратегією. Як правило, інвестори мають справу не з одиничними незалежними інвестиціями, а з комплексом різних інвестиційних проектів, що пов’язано з бажанням вкладника уникнути можливих збитків через локальні несприятливі економічні умови у тій сфері, яка була обрана об’єктом інвестиційного процесу. Отже, інвестор вважає за краще розсіяти ризик шляхом створення І.п. ФП можуть працювати як з розгорнутим І.п., що охоплює всі види інвестицій (змішаний портфель), так і з окремими інвестиційними проектами, які формують специфічні І.п. (реальних та фінансових інвестицій). Кожний з портфелів коригується з часом і зміною економічних умов. Формування окремих портфелів та І.п. кожного ФП повинно здійснюватися згідно зі стратегією, метою і принципами його функціонування. Головною метою розробки І.п. є робота з найбезпечнішими і найефективнішими проектами. Завдання формування ефективного І.п. ФП може вирішуватися багатьма методами, серед яких — методи математичного програмування. Базовий принцип такого формування портфеля — максимізація цільової функції, яка являє собою суму поточних грошових надходжень. Іншим підходом до розробки інвестиційної стратегії ФП є модель переважного стану, яка розглядається як узагальнення методу поточної вартості в умовах невизначеності, що передбачає існування кількох варіантів можливих грошових потоків на майбутні періоди. Складність визначення єдиного варіанта сценарію наступних грошових потоків полягає у тому, що завжди існує кілька імовірних майбутніх варіантів зміни ринку. Для вирішення цієї проблеми будується дерево грошових потоків за кожним з можливих сценаріїв розвитку подій. Ці потоки коригуються з урахуванням факторів часу та ризику. Основною складністю методу є отримання коефіцієнтів поточної вартості з поправкою на ризик за умов відсутності досконалих ринків і оцінки грошових потоків для кожного стану. Отже, моделлю переважного стану передбачено, що інвестор визначив для себе можливості настання певних подій, поточну вартість грошей, які будуть отримані в кожній з подій, майбутні грошові потоки за кожним з варіантів. Більш практичною є теорія ціни акцій, яка має назву «модель оцінки капітальних активів» (GАРМ) і може розглядатися як окремий випадок моделі переважного стану. У моделі GАРМ для визначення вартості активів необхідно визначити очікуваний дохід і коефіцієнт «бета», який характеризує ступінь систематичного ризику. Модель розрахована на один період, оскільки не розглядає зміну ризику і дохід з плином часу і передбачає, що інвестора цікавить тільки майбутній дохід і середньоквадратичне відхилення (дисперсія) результатів — доходів від портфеля. У цьому й полягає недолік теорії, бо вона ігнорує інші характеристики майбутніх доходів, пов’язані з імовірністю подій. Принципи моделі GАРМ базуються на розробленій Г. Марковіцем теорії портфеля, в основу якої покладено припущення, що більшість інвесторів прагне досягти найбільших доходів, але не може собі дозволити високий ризик, тому балансує між дохідністю і ризикованістю, намагаючись мінімізувати ризик шляхом диверсифікації І.п. У моделі оцінки капітальних активів мається на увазі, що інвестори приймають рішення, що стосуються портфелів цінних паперів у цілому, а параметри окремого цінного паперу розглядаються лише з точки зору їх впливу на весь І.п. З метою виявлення наслідків включення цінного паперу в портфель необхідно визначити доходність паперу, дисперсію дохідності та її коваріацію з дохідністю інших цінних паперів. Процес управління інвестиціями потребує виважених дій інвестиційного менеджера або інвестора, який за допомогою розроблених світовою економічною теорією і практикою положень, моделей та методів аналізує інвестиційні проекти і формує інвестиційну політику свого підприємства, приймаючи найефективніші з них. Сьогодні вітчизняні ФП через недосконалість податкового законодавства, жорсткі обмеження рівня цін на ЛП, незначні обсяги власних інвестиційних ресурсів не використовують таке джерело фінансування, як придбання коротко- та довгострокових фінансових інструментів. І.п. ФП в основному складається з реальних інвестиційних проектів з розробки та упровадження генеричних препаратів і технічного переозброєння об’єктів відповідно до вимог GMP. У зв’язку з важливістю проблем фінансування галузі, необхідністю зміцнення конкурентних позицій для збереження внутрішнього фармацевтичного ринку тощо актуальність питань оптимізації і розширення І.п. ФП постійно підвищується.
Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов. — М., 1997; Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. — К., 1995; Reilly K. Investment analysis and portfolio management. — New York, 1991.