IНФIЛЬТРAТ (лат. infiltratum < лат. in — у + filtratio — процiджування) — локальне скупчення клiтинних елементів у тканинах i органах. У його утвореннi беруть участь й iншi складові. Напр., при запаленнi поряд з форменними елементами тканин беруть участь плазма крові i лiмфа. Для позначення просочування тканин бiологiчними рiдинами без домiшок клiтинних елементiв, напр. плазмою крові, жовчю, використовуються термiни набряк, імбібіція. І. може носити запальний, пухлинний характер, спостерiгатися при просочуваннi тканин анестезуючими розчинами та iн. І. як нормальний фiзiологiчний процес виникає при запаленнi. Вiдповiдно до переваги виду клiтинних елементiв можна видiлити І. полiморфно-ядерних лейкоцитiв, лімфоїдний, макрофагальний, еозинофільний, геморагічний та ін. При iнфiльтрацiї тканин клiтинами новоутворення (раку, саркоми) заведено говорити про пухлинний І., або iнфiльтративний ріст пухлини.
Клініка І. характеризується збiльшенням обсягу тканин, їхньою пiдвищеною щiльнiстю, iнодi появою болю (запальний І.), а також змiною кольору самих тканин. І., який переважно складається з полiморфно-ядерних лейкоцитiв, надає тканинам сiро-зеленого вiдтiнку, лiмфоцитам — блiдо-сiрого, еритроцитам — червоного тощо. Прогноз І. рiзний i залежить вiд характеру процесу i його клiтинного складу. Напр., у лейкоцитарних запальних І. протеолітичні субстанції, що з’являються при вивiльненнi лізосомальних ферментiв полiморфно-ядерних лейкоцитiв, часто викликають розплавлювання інфільтрованих тканин з розвитком абсцесу або флегмони. І. клiтинами пухлин спричиняє атрофiю або руйнування вихідної тканини. І. зi значними деструктивними змiнами тканин надалi дають стiйкi патологічні змiни у виглядi склерозу, зниження або втрати функцiї тканин та органiв. Пухкi, швидкоплинні І. (напр. гострозапальні) зазвичай розсмоктуються, не залишаючи помiтних слiдiв. Лімфоїдні (круглоклітинні), лімфоцитарно-плазмоклітинні та макрофагальні І. у бiльшостi випадкiв є наслідком хронiчних запальних процесiв у тканинах. На їх фоні часто виникають склеротичні змiни, які можуть виявляти також при деяких порушеннях тканинного обмiну, при атрофічних змiнах паренхiми рiзних органів як початковий регенеративний акт елементiв сполучної тканини органа. І. можуть свідчити про екстрамедулярні процеси кровотворення, напр. лімфоцитарні І. та лімфоми в рiзних органах при лейкозах, у початкових стадiях ретикульозів. Лімфоцитарно-плазмоклітинні i макрофагальні І. можна спостерiгати в органах i тканинах при рiзних iмунологiчних порушеннях в органiзмi (штучній i природній iмунiзацiї, алергiйних імунопатологічних процесах та алергiйних захворюваннях). Поява лімфоцитарно-плазматичних І. є вiдображенням процесу вироблення антитiл, здiйснюваного плазматичними клiтинами, попередниками яких є В-лiмфоцити, за участю макрофагiв. При туберкульозi легень І. — один iз проявiв ексудативної реакцiї. Вiн виникає як перифокальний процес навколо продуктивних туберкульозних осередків.
Новик А.А., Ионова Т.И. Руководство по исследованию качества жизни в медицине. — М.–СПб., 2002; РЛС — энциклопедия лекарств. — М., 2002; Романишен А.Ф., Жаринов Г.М. Курс онкологии. — СПб., 1999; Рябец В.А., Зимонт Л.Н. Профессиональная заболеваемость в некоторых зарубежных странах. — М., 1979.