ІОНООБМІННІ СМОЛИ (іонообмінні полімери, іоніти) — сполуки, іони яких здатні до обміну з іонами того ж заряду і знака, які знаходяться у розчині електролітів. І.с. тверді, нерозчинні, гранично набухаючі в розчинах електролітів та органічних розчинниках зшиті полімери, здатні до електролітичної дисоціації. До складу І.с. входить матриця (сітчастий полімер) та закріплені на ній іоногенні групи, які несуть електричні заряди, врівноважені рухливими іонами протилежного знака (напр. SO3H, COOH, РО3Н2, N+(CH3)2C2H4OH, N+R3, NH2). Залежно від знака іонів, що обмінюються, розрізняють катіонообмінні смоли, аніонообмінні та амфотерні І.с. До специфічної групи входять комплексоутворювальні (селективні) — гліоксиматні, піридинкарбонові, карбамідні, 8-оксихінолінові та окисно-відновні І.с. Залежно від ступеня дисоціації можуть бути сильнокислотні І.с. (RSO3H), середньокислотні, слабкокислотні (RCOOH) або сильноосновні (багатоатомні гідроксиди тетраалкіламонію), слабкоосновні (поліаміни). Моно- і поліфункціональні смоли містять однотипні або різнотипні іоногенні групи. Існує класифікація І.с. за будовою матриці — однофазні (гелеві), двофазні (найбільш поширені макропористі на основі співполімерів дивінілбензолу зі стиролом, естерами карбонових кислот або 2,5-метил-вінілпіридином). Кількісною характеристикою І.с. є обмінна ємність — кількість еквівалентів іонів, які може обміняти 1 г іоніту.
Одержують І.с. при полімеризації мономерів, які містять іоногенні групи, полімераналогічним перетворенням сітчастих полімерів (катіоніти — сульфоокисненням, фосфорилюванням, лужним гідролізом; аніоніти — при дії метиленхлориду з наступним амінуванням). Форма випуску І.с. — у вигляді гранул, мембран, стрижнів тощо.
І.с. використовують для очищення, розподілу, концентрування сполук із водних, органічних та газоподібних середовищ, зокрема для очищення лікарських субстанцій та препаратів, стічних вод, вуглеводів, добування рідких металів, як носії у хроматографічному аналізі, як гетерогенні каталізатори.
Дорохова Е.М., Прохорова Г.В. Аналітична хімія. Фізико-хімічні методи аналізу. — М., 1991; Фритц Дж., Гьерде Д., Поланд К. Ионная хроматография. — М., 1984.