ІПЛІКАЦIЙНА ТЕРАПІЯ (англ. implicate — уплутувати, залучати < лат. implico — тісно пов’язую + грец. therapeia — лікування) — широко відомий метод народної медицини, в основі якого лежать традиції східної медицини, пов’язані з рефлекторним впливом на больові точки та точки акупунктури за допомогою спеціальних голчастих іплікаторів. Метод запропонований у 1964 р. І.І. Кузнєцовим (Росія), який розробив умови та техніку проведення процедур з урахуванням температурного, дієтичного і дихального режимів, умов найбільш ефективної сили «притиску» іплікації та накладання їх на рухливі ділянки тіла, що дає можливість більш вибірково впливати на патологічний процес при різноманітних захворюваннях. Іплікатори мають вигляд пластинок з голками. Під час контакту між шкірою і вістрям голок виникає потенціал, який зумовлює терапевтичну дію. Умовно І.т. поділяють на таку, що пов’язана з лікуванням конкретних захворювань, та з використанням накладання іплікацій з метою оздоровлення та загального зміцнення організму. Метод І.т. науково обґрунтований, екологічно чистий, ефективний, не вимагає спеціальних знань. Іплікатори розраховані на індивідуальне використання, яке виключає ризик виникнення інфекційних хвороб і відповідає всесвітній тенденції індивідуалізації засобів медичної допомоги. При правильному використанні іплікаторів метод практично не має протипоказань (не рекомендується лише при підвищеній температурі тіла та гнійних ушкодженнях шкіри). Лікувальний вплив І.т. зумовлений активізацією лімфо- та кровообігу, що покращує обмін речовин усіх систем організму, стимулює роботу ендокринної системи та підсилює нервово-ендокринну регуляцію органів та систем. Використання І.т. в комплексному лікуванні патологічних станів слід враховувати працівникам фармації з метою підвищення ефективності терапії.
Энциклопедия традиционной народной медицины: Направления. Методики. Практики / Сост. И.М. Минеев. — М., 2002.