ІЦEНКО-КУШИНГА СИНДРОМ поєднує різні патологічні стани, викликані надлишком вмісту в організмі глюкокортикоїдів унаслідок: гіперпродукції їх пухлинами надниркової залози (кортикостерома, кортикобластома); АКТГ-ектопічного синдрому (продукція АКТГ-подібних пептидів поза гіпофізом, напр. при раку легені, яєчника, яєчка, тимуса, підшлункової залози тощо); ятрогенних причин (тривале вживання глюкокортикоїдів або АКТГ). Гіперкортицизм будь-якої етіології супроводжується однотипними порушеннями метаболічних процесів і практично однаковими клінічними проявами. Характерними ознаками є атипове ожиріння з відкладенням жиру на обличчі, шиї, тулубі з відсутністю підвищеної його кількості на кінцівках, поява темно-ціанотичних стрій на шкірі. Обличчя стає «круглим», а його колір — яскраво-ціанотичним. Характерні підвищення АТ і повільно наростаючі явища міокардіодистрофії. Поступово з’являються клінічні ознаки остеопорозу — біль у спині, зменшення росту. Погано загоюються рани, хронізуються і в’яло проходять усі запальні процеси. У жінок з’являються ознаки маскулінізації (гірсутизм, гіпертрихоз, аменорея, гіпертрофія клітора та ін.). У чоловіків внаслідок фемінізації порушується потенція, можлива зміна голосу, розвивається гінекомастія. З’являються ознаки цукрового діабету — поліурія і полідипсія. Фіксуються зміни особистості. Досить часто відмічають гіперпігментацію шкірних покривів.
Лікування синдрому Іценко — Кушинга залежить від його форми: при ізольованих пухлинах надниркової залози — хірургічне; при АКТГ-ектопічному синдромі — призначення інгібіторів стероїдогенезу та променева терапія; при ятрогенній формі — максимальне зниження дози екзогенних глюкокортикоїдів.
Балаболкин М.И., Клебанова Е., Креминская В.М. Дифференциальная диагностика и лечение эндокринных заболеваний. — М., 2000; Дедов И.И., Мельниченко Г.А., Фадеев В.В. Эндокринология. — М., 2000.