КАРАНТИН (італ. Quarantena < quaranta giorni — сорок днів) — комплекс обмежувальних медико-санітарних і адміністративних заходів, спрямованих на попередження поширення карантинних інфекційних хвороб. Карантинні заходи спрямовані на охорону певної території від занесення інфекційних захворювань з інших країн (територій) і попередження їх поширення за межами осередку. К. уперше був застосований у ХІV ст. в Італії. Судна, які прибували з неблагополучних щодо чуми країн, затримували на рейді протягом 40 днів. Причалювання до берега та розвантаження товарів дозволялося лише тоді, коли протягом цього терміну на судні не було випадків захворювання на чуму. Згодом подібні заходи з попередження занесення деяких інфекційних хвороб, здатних до епідемічного поширення, було вжито іншими країнами Європи. З розширенням наукових знань про причини та шляхи розповсюдження інфекційних захворювань змінювалися методи і терміни проведення К. Одночасно з розвитком та удосконаленням системи карантинних заходів на міжнародному рівні розробляли та затверджували нормативні акти з метою попередження поширення карантинних інфекцій. На сьогодні у світі чинні Міжнародні медико-санітарні правила (1969), згідно з якими до карантинних інфекцій належать чума, холера, жовта гарячка, а до захворювань, які підлягають міжнародному нагляду, — висипний і поворотний тиф, грип, поліомієліт і малярія. В Україні порядок здійснення карантинних заходів у пунктах перетину державного кордону, а також при ліквідації осередків карантинних хвороб регламентований Правилами санітарної охорони території України (постанова Кабінету Міністрів України від 24.04.1999 р.). Безпосереднє проведення карантинних заходів у міжнародних морських портах, міжнародних аеропортах, на автодорожних трасах, прикордонних залізничних станціях здійснюється санітарно-карантинними відділами. У пунктах перетину кордону проводять огляд прибулих транспортних засобів, пасажирів та вантажів, опитування пасажирів; перевірку наявності й правильності заповнення санітарних документів (зокрема, міжнародного посвідчення про щеплення); виявлення хворих на карантинні захворювання, а також осіб, які підлягають ізоляції чи медичному нагляду. Терміни тимчасової ізоляції та медичного нагляду за особами, які контактували з хворими чи прибули з країн, неблагополучних щодо карантинних захворювань, відповідають періоду інкубації (при чумі — 6 діб, при холері — 5, при жовтій гарячці — 10). Про кожний випадок чуми, холери або жовтої гарячки, а також летальний наслідок від них місцеві органи охорони здоров’я зобов’язані інформувати МОЗ України. Особам, які підлягають медичному нагляду, санітарно-карантинні відділи видають картки медичного спостереження і сповіщають санітарно-епідеміологічну станцію за місцем постійного чи тимчасового проживання. В епідемічному осередку карантинних хвороб організація і проведення протиепідеміологічних заходів здійснюються надзвичайними протиепідемічними комісіями, які створюються за рішеннями виконкомів районних, міських та обласних рад народних депутатів. Виконання рішень надзвичайних протиепідемічних комісій обов’язкове для населення, а також для підприємств і організацій незалежно від їх відомчого підпорядкування. Карантинні заходи проводяться до повної ліквідації вогнища карантинних хвороб. В Україні карантинізація епідемічного вогнища і проведення повного комплексу карантинних заходів здійснюється при чумі, холері та жовтій гарячці. При цьому передбачається обмеження або повне припинення пересування населення, вантажів і транспорту за межі карантинної зони; за необхідності встановлюється військова охорона карантинної зони; проводиться активне виявлення хворих, їх ізоляція і лікування; активне виявлення осіб, які спілкувалися з хворими, та їх ізоляція; медичний нагляд за колективами, які перебувають на К.; проведення необхідних лабораторних досліджень, дезінфекції та ін. К. припиняється після закінчення терміну максимального інкубаційного періоду захворювання (з моменту виявлення та ізоляції останнього хворого), якщо за цей час у колективі, який перебуває на К., не виникло нових захворювань. При виникненні інфекційних захворювань у дитячих закладах застосовують заходи з відмежування: припинення прийому дітей в такі заклади; заборона протягом терміну максимального інкубаційного періоду переводити дітей із групи в групу та ін. Так, при появі випадків захворювання на вітряну віспу в дитячому дошкільному закладі група, де було виявлене захворювання, відокремлюється на 21-й день після виведення з неї хворої дитини. Тривалість відокремлення при цьому визначається тривалістю інкубаційного періоду і відлічується з моменту ізоляції останнього хворого і проведення завершальної дезінфекції.
Крім медичного, окремо виділяють К. ветеринарний та К. сільськогосподарський. К. ветеринарний — система обмежувальних заходів з метою попередження занесення і поширення заразних хвороб тварин. У ветеринарній практиці розрізняють профілактичний К. і такий, що проводять при виявленні заразного захворювання. Профілактичній карантинізації протягом 30 днів підлягають усі тварини, які потрапляють у господарство чи завозяться в Україну з-за кордону. При виникненні заразних хвороб, здатних до поширення за межі первинного осередку (чума, ящур, сибірка, сказ та ін.), встановлюють К. Сільськогосподарський К. застосовують з метою попередження завезення в країну хвороб рослин та шкідників сільськогосподарських культур. Рослини, квіти, насіння, зерно тощо, ввезені без попередньої перевірки, відбираються і знищуються.
Большой энциклопедический словарь: В 2 т. /Гл. ред. А.М. Прохоров. — М., 1991. — Т. 1; Щепин О.П., Ермаков В.В. Международный карантин. — М., 1982.