КИСЛОТИ ГАЛОГЕНОКАРБОНОВІ (лат. acida halogenocarbonica < грец. hal(o)s — сіль + genes — що народжує + лат. carbo — вугілля) — похідні карбонових кислот, у вуглеводневому радикалі яких один або кілька атомів гідрогену заміщені атомами галогенів. За природою вуглеводневого радикалу розрізняють аліфатичні, аліциклічні та ароматичні К.г.
Назви К.г. утворюють з тривіальних назв карбонових кислот, положення атома галогену позначають грецькими буквами α, β, γ і т.п.; за замісниковою номенклатурою IUPAC — із систематичних назв карбонових кислот, вказуючи положення атома галогену цифрами: ClCH2COOH (кислота хлороцтова, кислота хлоретанова), H2CBrCHBrCOOH (α,β-ди-бромпропіонова кислота, 2,3-дибромпропанова кислота), F3CCOOH (кислота трифтороцтова), 2-ClC6H4COOH (кислота 2-хлорбензойна). К.г. — безбарвні рідини або кристалічні речовини, розчинні у воді. Для них характерні реакції за участю карбоксильної групи та атома галогену. Введення атома галогену у вуглеводневий радикал карбонової кислоти зумовлює підвищення кислотних властивостей. У міру віддалення атома галогену від карбоксильної групи кислотність знижується. При переході від моно- до ди- та полігалогенокарбонових кислот кислотність підвищується. За участю карбоксильної групи К.г. утворюють усі функціональні похідні карбонових кислот. Аліфатичні К.г. за участю атома галогену вступають у реакції нуклеофільного заміщення, властиві галогенопохідним вуглеводнів. За рахунок електроноакцепторного впливу карбоксильної групи, яка збільшує рухливість атома галогену, α-К.г. є значно більш реакційноздатними, ніж галогеналкани. При взаємодії К.г. з амоніаком, первинними або вторинними амінами утворюються амінокислоти, при дії ціаніду калію або натрію — ціанокарбонові кислоти. α-К.г. при дії водних розчинів лугів утворюють α-гідроксикислоти, β-К.г. за наявності водних розчинів лугів утворюють β-гідроксикислоти, які при нагріванні відщеплюють воду та перетворюються на α, β-ненасичені кислоти; γ- та δ-К.г. за цих умов утворюють відповідно γ- або δ-лактони. α-Ди- та α-три-К.г. та їх солі при нагріванні декарбоксилюються:
У деяких ароматичних К.г. нуклеофільне заміщення атома галогену проходить за жорстких умов. К.г. отримують реакцією галогенування карбонових кислот та їх похідних за наявності каталізаторів (реакція Гелля — Фольгарда — Зелінського); при взаємодії α, β-ненасичених карбонових кислот з галогеноводнями; заміщенням гідроксигрупи на галоген у гідроксикислотах; окисненням галогеноспиртів або альдегідів; розщепленням лактонів галогеноводневими кислотами. Аренкарбонові кислоти галогенуються за умов електрофільного заміщення з утворенням m-галогенобензойних кислот.
У медичній практиці як заспокійливий та снодійний засіб застосовують уреїд α-бромізовалеріанової кислоти (бромізовал). Дихлороцтову та β-хлоропропіонову кислоту використовують у синтезі пантотенової кислоти (вітаміну В3). К.г. мають подразнювальну дію, естери К.г. — лакриматори. ГДК α-К.г. — 1–5 мг/м3; β-К.г. — 5–10 мг/м3. К.г. застосовуються в органічному синтезі та як гербіциди та інсектициди.
Общая органическая химия. — В 12 т. /Под общ. ред. Д. Бартона и У.Д. Оллиса. Т. 4. Карбоновые кислоты и их производные. Соединения фосфора / Под ред. О.И. Сазерленда. — М., 1983; Черных В.П., Зименковский Б.С., гриценко И.С. Органическая химия / Под общ. ред. В.П. Черных. — 2-е изд. — Х., 2007.