КОЛЕКТИВНА ВЛАСНІСТЬ — привласнення об’єктів власності (засобів виробництва, цінних паперів, патентів, ліцензій тощо) колективом фізичних або юридичних осіб. Суб’єктами права колективної власності є трудові колективи, державні підприємства, колективи орендаторів, підприємств, кооперативів, акціонерних товариств та інших, що є юридичними особами. К.в. поділяють на два основні типи: трудову і нетрудову. Трудова К.в. базується на праці (фізичній або розумовій) усіх членів трудового колективу, нетрудова — на найманій праці й лише частково — на праці власників засобів виробництва, зокрема з управління та контролю за виробничим процесом. На фармацевтичному ринку працюють господарські товариства відкритого й закритого типу, власниками яких, за законодавством можуть бути як юридичні, так і фізичні особи (див. Юридичні особи, Фізичні особи). Щодо функціонування товариств закритого типу, то у 2008 р. було прийнято Закон України «Про акціонерні товариства», який розробляли понад 10 років. Згідно з його положеннями на території України не буде закритих акціонерних товариств. Це унікальна організація, якої ніде, крім території СНД, не існує. Законом передбачається, що акціонерні товариства будуть поділятися на дві категорії: так звані приватні (де кількість акціонерів не перевищуватиме 100 осіб) і публічні. Теоретично таке співвідношення, за досвідом світової практики, повинно захищати акціонерів від посягань рейдерів. Початок ХХІ ст. відзначився на світовому фармацевтичному ринку об’єднанням та поглинанням ФП — юридичних осіб і створенням нових, більш потужних об’єднань підприємств з розвиненими корпоративними та асоціативними зв’язками. Прикладом може бути поява лідера фармацевтичного ринку французької компанії «Sanofi Aventis», що пов’язано з поглинанням у 2004 р. французькою фірмою «Sanofi-Sinthelabo» свого франко-німецького конкурента «Aventis SA». Суб’єктом власності стають колективні юридичні особи (банки, інвестиційні компанії, пенсійні фонди, промислові фірми тощо) та різні за розмірами колективи дрібних акціонерів. У закритих акціонерних кампаніях акціонерами переважно є члени сім’ї, близькі та далекі родичі. У відкритих акціонерних товариствах серед акціонерів слід розрізняти формальних і реальних власників. Формальними власниками є всі, хто придбав хоча б одну акцію, яка дає право на управління компанією й на привласнення певної частки прибутків. Реальні власники компаній — ті, хто має великий пакет акцій, зокрема контрольний. Дрібні акціонери частково стають співвласниками акціонерних компаній у тому разі, коли кожен з них володіє такою кількістю акцій, яка дає йому змогу щорічно привласнювати у формі дивідендів не менше 10% загальної кількості отримуваної ним заробітної плати. У таких акціонерних товариствах поряд з колективною капіталістичною власністю певною мірою розвивається власність найманих працівників. Конституція України, а також Цивільний Кодекс України прямо та у винятковій формі не заперечують її заснування.
Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К., 1997; Господарський кодекс України. Розд. 10. — Х., 2004; Економічна енциклопедія: У 3 т. / Ред. С.В. Мочерний. — К.–Тернопіль, 2000; Посилкіна О.В., Яремчук О.Я., Дегальцев Д.В. Актуальні проблеми концентрації фармацевтичного бізнесу в умовах загострення конкуренції на світовому та внутрішньому ринках // Фармац. журн. — 2006.– № 3; Право власності в Україні. — К., 2000; Юридична енциклопедія. — К., 2003.