КОМУНІКАЦІЇ(лат. communicatio — спілкування, повідомлення) — процес двостороннього обміну ідеями, інформацією, який приводить до взаєморозуміння. Термін «комунікація» — похідний від латинського слова, що означає «загальне» або «таке, що поділяється між усіма». У перекладі з англ. communication — передавання, повідомлення, інформація, засіб спілкування. Залежно від того, на якому рівні здійснюються комунікації, вони поділяються на міжособистісні та організаційні. Організаційні комунікації, в свою чергу, поділяються на зовнішні, внутрішні та неформальні. Зовнішні комунікації передбачають взаємозв’язок організації зі складовими свого зовнішнього оточення, серед яких органи державного регулювання, громадські організації та установи, споживачі, постачальники тощо. Аптечними підприємствами комунікації із зовнішнім середовищем здійснюються через накази Міністерства охорони здоров’я України, розпорядження та інструктивні матеріали тощо. Предметом комунікацій є інформація про досягнення фармацевтичної науки і практики, виробництво ЛЗ, закупівля медико-фармацевтичної продукції, а також бухгалтерська та статистична звітність. Внутрішні комунікації — складний і всепроникаючий процес, який охоплює всі рівні та підрівні організації. Ієрархічна структура організації приводить до переміщення інформації з рівня на рівень у межах міжрівневих вертикальних комунікацій. Вертикальні комунікації можуть здійснюватись як за низхідною — з вищих управлінських рівнів на низові, так і за висхідною — з низових рівнів на вищі. Напр., для аптечних підприємств найбільш характерною інформацією, що передається в рамках вертикальних комунікацій за низхідною, є інформація про: зміни в нормативно-правовому регулюванні діяльності фармацевтичних організацій; зміни, що плануються в структурі аптечних підприємств; стан і перспективи постачання ЛЗ; фармакотерапевтичну дію нових ЛП; результати контролю їх якості; вилучені з реалізації виявлених фальсифікованих ЛП; накази, інструкції, положення з різних аспектів у діяльності аптечних підприємств. Комунікації за висхідною мають, як правило, або звітний, або інформативний характер. У діяльності аптечних підприємств це: звіти, довідки, декларації щодо показників господарсько-фінансової діяльності, акти разових цільових перевірок, відомості про стан санітарно-просвітницької та інформаційної роботи, відомості про стан устаткування та матеріально-технічної бази аптек, відомості про дотримання техніки безпеки, відомості про стан юридичної служби, відомості про укомплектованість і розміщення кадрів, дані про заготівлю ЛРС та ін. Прикладом обміну інформацією за вертикаллю можуть служити комунікації між керівником і підлеглим. Суть цих комунікацій досить різнопланова: з’ясування завдань, обговорення проблем ефективності роботи, збирання інформації та, навпаки, оповіщення підлеглих про будь-що, отримання відомостей про вдосконалення і пропозиції, подяки і винагороди. Поширений обмін інформацією між керівником і його робочою групою. Комунікації з робочою групою в цілому дозволяють керівникові підвищити ефективність дії групи. Оскільки в обміні беруть участь усі члени групи, то кожний має можливість висловити свою думку, що врешті-решт дозволяє знайти оптимальне рішення. Різноманітність завдань, які стоять перед організацією, потребує не лише вертикальних, але й горизонтальних комунікацій між підрозділами. Горизонтальні комунікації сприяють формуванню рівноправних стосунків між відділами, збереженню нормального психологічного клімату в них і організації в цілому. Так, в аптеці різні відділи повинні обмінюватися інформацією щодо запасів і руху ЛП, дефектури, попиту на ті чи інші ЛЗ, витрати та ін. Це дозволяє аптеці зберегти близькість до споживача і продовжувати ефективно задовольняти його запити. Неформальні комунікації можна характеризувати як канал поширення пліток. Найбільш типовою інформацією, яка передається каналами неформальних комунікацій, є: наступне скорочення чисельності робітників або службовців; зміни в структурі організації; нові заходи дисциплінарного впливу; переміщення й підвищення по службі та ін. Комунікативний процес — обмін інформацією між двома і більше особами. В комунікативному процесі виділяють чотири базові елементи: відправник — особа, котра генерує ідеї або збирає інформацію і передає її; повідомлення — власне інформація, закодована за допомогою символів; канал — засіб передавання інформації; отримувач — особа, котрій призначена інформація і яка інтерпретує її. При обміні інформацією відправник і отримувач проходять кілька взаємопов’язаних етапів, які дозволяють їм зрозуміти вихідну ідею. До них належать зародження ідеї, кодування і вибір каналу, передавання, декодування. Основними формами управлінських комунікацій у фармацевтичних організаціях є документи (див. документ), у тому числі положення, накази, інструкції, методичні рекомендації, акти, протоколи, ділові листи; збори, наради, засідання, ділові бесіди, прийом відвідувачів та ін.
Мескон М.Х., Альберт М.. Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М., 1992; Мнушко З.М., Діхтярьова Н.М. Менеджмент та маркетинг у фармації. Ч. І. Менеджмент у фармації / За ред. З.М. Мнушко. — Х., 2007.