КОНСЕНСУС (лат. consensus — згода, єдність, одностайність) — 1) взаємна згода, спільність позицій різних суспільних груп, які мають різні погляди, але погоджуються й об’єднуються навколо спільних проблем, приходять до узгодженого та прийнятого рішення; 2) принцип, метод, процедура, досягнення згоди та одностайного прийняття колективних рішень на основі подолання розбіжностей у результаті виявлення і визнання спільних інтересів. К. ґрунтується на врахуванні думок та позицій кожної із сторін, і того спільного, що їх об’єднує. Прийняття рішення К. потребує інколи тривалої та ретельної роботи для з’ясування і погодження позицій сторін та прийняття усіма учасниками наради, конференції тощо одностайного рішення або укладення договору на основі спільної згоди. Принцип К. відіграє важливу роль у досягненні домовленостей між двома сторонами, нерідко з протилежними інтересами. Метод К. широко використовується в міжнародній практиці.
Майданник О.О. Юридична енциклопедія. — К., 2001. — Т. 3.