КОНЦЕПЦІЯ (лат. сonceptio — сприйняття, розуміння, уявлення) — 1) у науці — система доказів, методів, прийомів дослідження, аналізу, яка базується на певній теоретичній основі. Це впорядкована система поглядів, доведень щодо тих чи інших явищ, фактів, проблем, що потребують розв’язання або пояснення, обґрунтування рішень, результатів досліджень, отриманих під час відповідного спостереження, аналізу тощо. Світоглядні К. як міждисциплінарне поняття базуються на певній науково-практичній основі. Розрізняють матеріалістичні та ідеалістичні К. Матеріалістичні К. базуються на способах пояснення навколишньої об’єктивної дійсності, в основу яких покладено уявлення про матеріальну першооснову світу та його матеріальну єдність. Матеріалістичні К. застосовують при практичних дослідженнях, покликаних перевірити, пояснити, довести або спростувати ті чи інші факти, явища, процеси, які виявляються результатами особистих спостережень і потребують об’єктивно-практичного пояснення, що виключає суб’єктивний фактор або зводить його до об’єктивного мінімуму. Матеріалістичні К. застосовуються у точних, прикладних, природничих науках, зокрема у фармації. Ідеалістичні К. ґрунтуються на засобах пояснення навколишньої дійсності за допомогою певної ідеальної першооснови, яка не може бути описана об’єктивно, перевірена, підтверджена або спростована шляхом аналітичних досліджень. Провідна роль при застосуванні ідеалістичних К. відводиться духовному началу, емоційній складовій пізнання. Ідеалістичні К. не знаходять свого реального втілення у точних, прикладних та природничих науках, оскільки уявлення про ідеальне, як правило, не зважає на дію об’єктивних законів і призводить до суб’єктивного сприйняття дійсності, що для вищезазначених наук не є природним і об’єктивно істинним. Ідеалістичні К. застосовують у релігії, мистецтві, музиці, літературі тощо; 2) у політиці — система певних дій уряду, державних осіб, законодавчих та виконавчих органів влади, спрямованих на підтримання, підняття або зміцнення економічного, політичного, соціального авторитету держави, прав громадян, можливостей їхнього захисту та реалізації; 3) у мистецтві — ідейно-творчий задум, втілений у певній системі художніх образів (у музиці — гармонії, поліфонії тощо).
БСЭ. — М., 1954. — Т. 22; Философский энциклопедический словарь. — М., 2003.