КОРІАНДР ПОСІВНИЙ, Corіandrum satіvum L.; (грец. korіs — клоп, через клоповий запах незрілих плодів; aneron — кріп; лат. satіvum — посівний) — трав’яниста однорічна рослина родини селерових (зонтичних) — Apіaceae (Umbellіferae); рос. назви: кориандр посевной, кишнец посевной, кинза, киндза. Батьківщина — Південна Європа і Мала Азія. Як заносна і здичавіла рослина зустрічається на Кавказі, у Криму і Середній Азії. Широко культивується у центрально-чорноземній смузі Європейської частини Росії, в Україні й на Північному Кавказі.
Рослина до 70 см завв.; корінь стрижневий; стебло пряме, дуже розгалужене, голе, тонкоборозенчасте, порожнє. Прикореневі листки — довгочерешкові, трироздільні; нижні стеблові — короткочерешкові, перисті або двічіперисті, з яйцеподібно-клиноподібними сегментами; середні та верхні — сидячі, з продовгуватими піхвами, двічі- або тричіперисторозсічені, з лінійними сегментами. Квітки білі або рожеві, зібрані у складний зонтик. Плід — жовтувато-бурий вислоплідник кулястої форми 2–5 мм у діаметрі, з 10 звивистими і 12 прямими реберцями, майже не розпадається на мерикарпії. Цвіте у червні–липні; плоди достигають у серпні–вересні. Росте як бур’ян у посівах, на пустирях, біля доріг, на полях.
Як лікарську сировину використовують плоди К.п. — Fructus Corіandrі. При достиганні вони легко обсипаються, тому збір слід починати, коли побуріють плоди лише у 50–60% зонтиків. Промислова культура К.п. розпочалася з другої половини ХІХ ст. Широкі селекційно-насінницькі роботи дозволили підвищити урожайність і продуктивність сортів. Кращими сортами К.п. у СНД є Алексеевский-247, Луч, Русь, Тминовидный, Троян.
Плоди К.п. містять етерну олію — 0,7–1,5%, до складу якої входять переважно ліналоол — 60–70%, гераніол — 3–7%, нерол, ліналілацетат — 3–5%, геранілацетат 3–7%, цитронелол, терпінеол-4, α-терпінеол, борнеол, мірцен — 0,2 — 0,3%, цис— і транс-оцимен, (–)-лімонен — 3%, β-феландрен, α- і γ-терпінен, α- і β-пінен, сабінен, Δ3-карен, камфен, α-туйен, камфора, n-цимен, транс-тридецен-2-аль, дециловий альдегід. Якісний склад етерної олії змінюється залежно від фази розвитку рослини. Так, до складу етерної олії квітучої трави і молодих плодів входять в основному альдегіди, один з яких — транс-тридецен-2-аль і зумовлює запах клопів. Під час достигання плодів вміст альдегідів зменшується майже до повного їх зникнення, а ліналоолу — збільшується. У плодах К.п. також виявлено тритерпеноїди: коріандринол, коріандринондіол; стероїди: β- і γ-ситостерин, стигмастерин; фталіди: неокнідилід; фенолкарбонові кислоти і їх похідні: 4-β-D-глюкопіранозилоксибензойна кислота; кумарини: умбеліферон, скополетин; флавоноїди: 3-глюкуронід кверцетину, ізокверцитрин, рутин; білкові й дубильні речовини, холін, смоли, вуглеводи: глюкоза, фруктоза і сахароза. Плоди містять до 20% жирної олії, яка складається з тригліцеридів кислот: олеїнової — 85,1%, лінолевої — 10,2%, ліноленової і пальмітинової — 6,5% (щільна частина олії запропонована проф. Ю.Г. Борисюком як замінник какаової олії для виготовлення супозиторіїв).
Плоди К.п. стимулюють секрецію залоз травного тракту, збуджують апетит і виявляють жовчогінну, репаративну, відхаркувальну, протисудомну і антибактеріальну властивості. Вони входять до складу збору Тетрафіт противиразкової і протизапальної дії, а також є складовими жовчогінного, проносного та протигеморойного чаїв-зборів. Коріандрова етерна олія входить до складу мазі Еспол і є сировиною для виробництва ароматних сполук, які широко використовують у парфумерії.
У народній медицині спиртову настойку плодів вживають як заспокійливе при підвищеній нервовій збудливості. Входить у БТФ. Здрібнені плоди використовують у ветеринарії, які мають протиглистну дію.
Плоди К.п., етерну олію і ліналоол використовують у консервній, кондитерській і хлібопекарській промисловості, а жирну коріандрову олію — у миловарному, поліграфічному і текстильному виробництві, а також для отримання олеїнової кислоти; шрот, що залишається після видалення жирної олії, — багатий білковий корм. Молоде свіже листя, стебла і плоди К.п., які мають сильний ароматний запах і гострий смак, під назвою киндза або кинза широко вживають у їжу як пряність у Середній Азії та Закавказзі. Вони не лише покращують смакові якості їжі, але є джерелами вітаміну С і каротиноїдів.
Медонос. Інсектицид.
Ботанико-фармакогностический словарь / К.Ф. Блинова, Н.А. Борисова, Г.Б. Гортинский и др.; Под ред. К.Ф. Блиновой, Г.П. Яковлева. — М., 1990; Жизнь растений: В 6-ти т. / Под ред. А.Л. Тахтаджана. — М., 1981. — Т. 5, ч. 2; Растительные ресурсы России и сопредельных государств: Ч. 1. — Семейства Lycopodiaceae — Ephedraceae, ч. 2. — СПб., 1996; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Rutaceae — Elaeagnaceae. — Л., 1988; Современная фитотерапия / Под ред. В. Петкова. — София, 1988; Флора СССР / Под ред. В.Л. Комарова. — М.–Л., 1941. — Т. 16; Шретер А.И., Муравьева Д.А., Пакалн Д.А. и др. Лекарственная флора Кавказа. — М., 1979.