КОТИРУВАННЯ БІРЖОВЕ (фр. coter — визначати біржову ціну валюти, товару, цінних папер) — фіксація фактичних контрактних цін і виведення типової (або середньої) ціни за біржовими угодами за певний період часу (як правило, біржовий день). Вона використовується як орієнтир при укладанні контрактів, у тому числі й поза біржею. Через котирування відбувається зворотний вплив біржових товарів на ринкову кон’юнктуру в цілому. К.б. цін не встановлюється раз і назавжди. Воно необхідне для правильного визначення ситуації на біржі і може виводитись протягом дня. Якщо обіг біржі (кількість угод) значний, то і динаміка цін відчуває суттєві зміни під час торгів. У такій ситуації котирувальну ціну можна визначити за формулами:
де n — кількість угод; P0 — котирувальна ціна; Pn — ціна останньої угоди; Ki — ваговий коефіцієнт, з урахуванням якого можуть усереднюватися угоди.
Основна мета К.б. — допомогти учасникам зорієнтуватися в цінових пропорціях на товарній біржі. К.б. — це головна інформація про кон’юнктуру ринку, яку біржі дають підприємцям. Важливий аспект котирувальної роботи — вибір ефективної методики її здійснення. Товарна біржа як інструмент оптового ринку завжди базується на принципах, які відображають певні умови і стан економіки, в якій вона функціонує. Ринок сам обирає форми, в яких він відповідно до економічної ситуації реалізується найбільш повно. Вихідним матеріалом для К.б. цін служить інформація про контрагентні угоди, а також про ціни, за якими вони бажали б придбати (продати) даний товар («ціна продавця» або «ціна споживача»). Вона обов’язково враховує ціну угоди й обсяг продажу, умови її укладання, а також умови на біржі, за яких була укладена угода.
При котируванні важливе значення має інформація про кон’юнктуру ринку на фармацевтичні товари. Конкуренція вітчизняних виробників з міжнародними фармацевтичними фірмами вимагає постійного стеження за кон’юнктурою ринку. В цьому значною мірою допомагає К.б. Технологія здійснення процесу котирування цін є складною і вимагає як значної аналітичної роботи, так і застосування спеціальних методів. Обов’язкові правила котирування цін передбачають: 1) необхідність котирувати товари відповідно до стандартів. Якщо стандарту не існує (напр. для імпортних товарів), даний вид належить до тієї чи іншої групи стандартних товарів або виділяється у самостійну котирувальну одиницю; 2) необхідно котирувати тільки ті товари, угоди за якими здійснюються систематично. Так, котируються тільки найважливіші, постійно представлені ресурси, занесені до твердого списку — бази біржового бюлетеню. Як правило, такий список доповнюється і змінюється; 3) при котируванні за можливості виключаються ціни, які не відображають ринок даного біржового дня: якщо за відсутності пропозиції ціна угоди нижча, ніж типова ціна попереднього біржового дня при достатній пропозиції, вона повинна бути виключена. Коли за день угод за певним товаром не відбувалось, то попередні ціни на нього не можуть виступати як показники ринку. Вони виключаються із процесу котирування; 4) за котируванням слід виділяти мінімальний обсяг продукції, при порушенні якого угода не береться до уваги. При великооптовій реалізації товару виділяється типовий обсяг партії, за яким здійснюється найбільша кількість угод. Тоді ціни визначаються з урахуванням цієї партії і вносяться в бюлетень. При дрібнооптовій торгівлі виділяються різні групи партій. Котирувальна ціна визначається для кожного з них; 5) при котируванні враховуються й умови розрахунку за угодами на конкретний товар або строк. За ними і дається котирування; 6) на рівень цін, а відповідно, і на котирування впливає така обставина, як статус контрагентів. У державних організацій і підприємств він зазвичай нижчий, ніж у кооперації й приватних осіб, ціни посередника вищі ціни виробника і т.д.; 7) іноді для підвищення точності котирування цін до інформаційного масиву включають ціни позабіржового ринку, які зіставні за часом, та показують їх у біржовому бюлетені окремим рядком.
Розрізняють котирування офіційне та неофіційне (довідкове). Процес визначення офіційної котирувальної ціни передбачає об’єктивну оцінку коливань цін протягом біржового дня. Типові види котирувальних цін, що застосовують на біржовому товарному ринку, представлені на рисунку.
Рисунок. Типові види котирувальних цін, що застосовуються на біржовому товарному ринку
Котирування неофіційне (довідкове) проводиться на підставі аналізу всіх цін (попиту, пропозиції, угод) з урахуванням оцінки котирувальною комісією кон’юнктури попиту та пропозиції за трьома складовими: цінами продавців (котирувальна ціна пропозиції); цінами покупців (котирувальна ціна попиту); найбільш типовою ціною на біржі в конкретний період часу на конкретний вид (групу) товарів (котирувальна ціна біржі). На підставі розрахованого котирування складається біржовий бюлетень, який являє собою таблицю, що включає графи з найменуванням і одиницею виміру товарів, типовим обсягом партії, максимальним і мінімальним рівнем цін продавця, покупця, довідковою ціною і кон’юнктурою ринку. Всі ціни розраховуються на одиницю товару.
Каменева Н.Г. Организация биржевой торговли. — М., 1998; Дудяк Р.П., Бугіль С.Я. Організація біржової діяльності. Основи теорії та практики. — Львів, 2003; Кравченко Ю.И. Рынок ценных бумаг в вопросах и ответах. — К., 2003.