Кріп запашний (Anethum graveolens L.; грец. назва кропу — anethon; лат. graveolens — дуже запашний) — трав’яниста однорічна рослина родини селерових (зонтичних) — Apіaceae (Umbellіferae); рос. назви: укроп пахучий, укроп огородный; нар. назви: копер, копрій, кріп городній, кріпець, кроп, кропець, окроп, укріп, укроп. Рід Anethum нараховує 3 види, які ростуть від Східного Середземномор’я до Індії.
Рослина до 120 см завв. з сильним ароматним запахом. Корінь веретеноподібний, слабкорозгалужений. Стебло прямостояче, круглясте, борозенчасте, посмуговане, галузисте угорі, вкрите сизуватою поволокою. Листки чергові 3–4-перисторозсічені на лінійно-ниткоподібні сегменти, в загальному контурі яйцеподібні, нижні — черешкові, верхні — сидячі, з білооблямованими піхвами і зменшеними пластинками. Квітки дрібні, двостатеві, жовті, у складних зонтиках, без обгортки. Плід — плескатий, широкоеліптичний, сірувато-бурий, ароматний, пряно-гіркуватий на смак вислоплідник. К.з. культивується як лікарська і пряно-смакова рослина, іноді дичавіє і росте як бур’ян.
ЛРС кропу пахучого є плоди — Fructus Anethі graveolentіs. Збирають плоди, коли половина з них достигне, зрізують зонтики або цілі рослини з плодами, зв’язують у снопики і залишають достигати, а потім обмолочують, очищають плоди і, якщо потрібно, досушують. Термін зберігання — 3 роки.
В усіх органах кропу міститься етерна олія. У плодах К.з. її накопичується до 4% (основні компоненти якої: α-карвон — 50%, дилапіол — близько 30%, феландрен і α-лімонен). Окрім етерної олії, у плодах міститься близько 20% жирної олії, яка складається з гліцеридів олеїнової (65%), петрозелінової (25%), лінолевої (6%), пальмітинової (3%) кислот і неомилюваної частини; а також фуранохромони віснагін і келін; піранокумарин віснадин та флавоноїди — кемпферол, ізорамнетин, кверцетин. У траві К.з. міститься близько 1,5% етерної олії такого складу: карвону — до 16%, феландрен, дилапіол, ізоміристицин, терпінен, дипентен і проазулен.
Карвон
Дилапіол
Ізоміристицин
Листя багате на вітаміни: до 240 мг% вітаміну С, до 12,8 мг% каротину, вітаміни В1, В2; кислоти: хлорогенову — 2,25%, нікотинову, фолієву; пектинові речовини; кумарини; флавоноїди: рутин, кверцетин, ізорамнетин, кемпферол.
У медицині плоди К.з. застосовують при метеоризмі, диспепсії, гастриті та хронічному бронхіті (мають спазмолітичну, вітрогінну, відхаркувальну дію). Настій плодів і трави вживають для профілактики нападів стенокардії, при гіпертензії I і II ступеня, хронічній коронарній недостатності, безсонні. Ефект досягається при його застосуванні з натрію бромідом. У народній медицині траву К.з. застосовують при нирковокам’яній хворобі (має діуретичну дію). Плоди у вигляді порошку, настою і відвару вживають при розладах травлення, при спазмах м’язів органів черевної порожнини, при захворюваннях печінки і жовчовивідних шляхів, при алергічному дерматиті, геморої (має сечогінну, проносну і молокогінну дію), а у вигляді примочок — при хворобах очей і гнійничкових ураженнях шкіри. Свіже листя рекомендують вживати при гіпохромній анемії та стенокардії. Плоди К.п. увійшли у БТФ як ті, що мають вітрогінну дію. Застосовують у гомеопатії.
Широко використовують зелень К.з. у свіжому і висушеному вигляді як ароматну приправу для страв, а на початку утворення плодів — як спеції при солінні овочів, для виготовлення маринадів. Етерну олію плодів застосовують у консервній, лікеро-горілчаній та миловарній промисловості.
Горяев М.И., Плива И. Методы исследования эфирных масел. — Алма-Ата, 1962; Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; Лекарственные свойства сельскохозяйственных растений / Под ред. М.И. Борисова. — Минск, 1974; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992.; Флора СССР: В 30 т. / Под ред. В.Л. Комарова. — М.–Л., 1951. — Т. 17; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева, К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.