ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА — фінансовий стан ФП, який забезпечується високою питомою вагою власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів. Залежно від співвідношення величин показників запасів (З), власного обігового капіталу (ВОК) та інших джерел їх формування, можна з певним ступенем умовності виділити такі типи Ф.с.п. Абсолютна Ф.с.п. — крайній тип Ф.с.п. Вона задається умовою:
З <ВОК.
Це співвідношення показує, що всі запаси повністю покриваються ВОК, тобто ФП не залежить від зовнішніх джерел фінансування. Слід зауважити, що така ситуація зустрічається вкрай рідко. Більше того, вона навряд чи може розглядатися як ідеальна з урахуванням тих можливостей, які забезпечує використання ефекту фінансового лівереджу (див. Лівередж). Нормальна Ф.с.п., яка гарантує платоспроможність ФП, описується так:
ВОК <З <ВОК + КК + КЗ,
де КК — короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями і векселі надані; КЗ — кредиторська заборгованість. Наведене співвідношення відповідає ситуації, коли успішно функціонуюче ФП використовує для покриття запасів «нормальні джерела коштів» — власні та залучені. Як правило, абсолютна та нормальна Ф.с.п. характеризується відсутністю у нього неплатежів і причин їх виникнення, випадків порушення внутрішньої та зовнішньої фінансової дисципліни. Нестійкий фінансовий стан супроводжується, як правило, порушенням платоспроможності ФП. Однак у нього зберігається можливість поновлення рівноваги за рахунок джерел, що послаблюють фінансову напруженість (И):
З = ВОК + КК + КЗ + И.
До джерел, що послаблюють фінансову напруженість, належать: тимчасово вільний власний капітал; залучені кошти (перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською); кредити банку на тимчасове поповнення оборотних коштів та інші позикові кошти. Фінансова нестійкість вважається припустимою, якщо розмір залучених для формування запасів короткострокових кредитів і позикових коштів не перевищує загальної вартості виробничих запасів, готової продукції та товарів (найбільш ліквідної частини запасів і витрат). Разом з тим, у більшості випадків нестійкий фінансовий стан характеризується наявністю порушень фінансової дисципліни (затримки в оплаті праці, використання тимчасово вільних коштів резервного фонду, неритмічне надходження грошей на розрахункові рахунки, нестійка рентабельність та ін.). Кризовий фінансовий стан, при якому ФП знаходиться на межі банкрутства, оскільки у цій ситуації грошові кошти та їх еквіваленти, короткострокові цінні папери та дебіторська заборгованість підприємства, не покривають навіть його кредиторської заборгованості, прострочених позичок та виданих векселів, визначають так:
З> ВОК + КК + КЗ + И.
Кризовий фінансовий стан характеризується, окрім вищевказаних ознак нестійкості фінансового стану, наявністю регулярних неплатежів, за якими кризовий стан може бути кваліфіковано таким чином: перший ступінь (наявність прострочених позичок банкам); другий ступінь (наявність, окрім того, простроченої заборгованості постачальникам за товари); третій ступінь (наявність, окрім того, заборгованості за платежами до бюджету та позабюджетних фондів), який практично межує з банкрутством. Оцінка Ф.с.п. здійснюється за допомогою фінансових коефіцієнтів: 1) коефіцієнт автономії або незалежності — один з найважливіших показників стійкого фінансового стану підприємства, його незалежності від позикових джерел фінансування, який дорівнює частці власного капіталу і доходів майбутніх періодів у загальній сумі джерел фінансування підприємства. Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0,5 і свідчить, що всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті його власним капіталом. Збільшення коефіцієнта автономії вказує на збільшення фінансової незалежності ФП, зменшення — на ризик виникнення фінансових проблем у наступних періодах; 2) коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів дорівнює відношенню суми власного капіталу і доходів майбутніх періодів до розміру зобов’язань підприємства. Нормальним вважається значення коефіцієнта, що перевищує одиницю; 3) коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом, який розраховується як відношення розміру власного оборотного капіталу підприємства до оборотних активів (сума запасів, одержаних векселів, дебіторської заборгованості, грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестиційних та інших оборотних активів). Нормальним вважається значення показника, яке перевищує 0,1; 4) коефіцієнт маневровості власного капіталу, котрий розраховується як відношення власного оборотного капіталу до суми власного капіталу і доходів майбутніх періодів. Цей коефіцієнт вказує, яка частка власного капіталу підприємства знаходиться у найбільш мобільній формі та може бути використана за необхідності на поповнення оборотного капіталу, а яка частка спрямовується на накопичення. Забезпеченість оборотних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану за умов нестійкої фінансової політики в державі. Високе значення коефіцієнта маневровості позитивно характеризує фінансовий стан підприємства. Нормальним вважається значення цього показника вище за 0,4–0,6. В умовах ринкової економіки недостатньо обмежуватися тільки оцінкою статичної Ф.с.п., в основу якої покладено аналіз співвідношення власних і залучених джерел фінансування їх діяльності. Сьогодні для ФП усе більшої актуальності набувають проблеми стратегічного управління динамічною Ф.с.п., яку слід розглядати як комплексне поняття, що відображає такий стан фінансових ресурсів, їх розподілу і використання, який забезпечує постійний розвиток ФП на основі збільшення його прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику.
Посилкіна О.В., Толочко В.М. Фінансова діяльність хіміко-фармацевтичних підприємств. — Х., 2001; Посилкіна О.В. Фінансовий аналіз і діагностика діяльності хіміко-фармацевтичних підприємств. — Х., 2002; Селезньова Н.Н., Ионова Ф.А. Финансовый анализ. — М., 2001; Фінансовий менеджмент / За ред. Г.Г. Кірейцева. — К., 2002.