ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН — сукупність методів якісного і кількісного аналізу, що базуються на використанні реакційної здатності функціональних груп (груп атомів або окремих атомів). Крім того, в аналізі використовують фізичні властивості речовин, що зумовлені наявністю цих груп. Зазначені методи використовують у практиці аналізу проміжних і кінцевих продуктів хімічних і фармацевтичних виробництв, у наукових дослідженнях для встановлення структури речовин, отриманих вперше. Методи Ф.а.о.р. широко використовують у фармацевтичній хімії, токсикологічній хімії та хімії природних речовин. У Ф.а.о.р. використовують як хімічні, так і різні інструментальні методи аналізу: УФ-, ІЧ-, ЯМР-, мас-спектроскопічні, сучасні хроматографічні методи, полярографію та ін. Серед найбільш важливих функціональних груп слід зазначити такі:
а) що містять кисень (гідроксильна –ОН, карбонільна =С=О, карбоксильна
,
алкоксильна –OR, хінонна O=C(Ar)C=O та ін.);
б) що містять азот (аміногрупи: первинна –NH2, вторинна =NH, третинна
,
серед них розрізняють відповідні аліфатичні та ароматичні аміногрупи; нітрогрупи –NО2), нітрозогрупа –NО, амідна
,
нітрильна –С≡N, гідразинна –NHNH2, гідразидна та ін.
;
в) що містять сірку: сульфогідрильна –SH, сульфідна –S–, дисульфідна –S–S–, сульфоксидна =S=O та ін.;
г) що містять активний атом водню (–O–H, –N–H, –S–H, активна метиленова група =CH2 та ін.);
д) що містять ненасичені атоми вуглецю (–C=C–, –C≡C–).
Слід зазначити, що хімічні та фізичні властивості речовин, які містять ті чи інші функціональні групи, значною мірою визначаються фрагментами молекул, зв’язаних з ними. Так, властивості групи –ОН, зв’язаної з алкільними радикалами (спирти), відрізняються від властивостей цієї групи, зв’язаної з арильним радикалом (феноли). Останні дають забарвлення з розчином FeCl3 і виявляють кислотні властивості, а перші не мають цих властивостей. Суттєво відрізняються властивості первинної аліфатичної та ароматичної аміногруп.
Методам якісного і кількісного Ф.а.о.р. присвячена велика кількість публікацій.
Бауэр К. Анализ органических соединений. — М., 1953; Вайбель С. Идентификация органических соединений. — М., 1957; Губен-Вейль. Методы органической химии. — Т. 2. Методы анализа. — М., 1963; Инструментальные методы анализа функциональных групп органических соединений / Под ред. С. Сиггиа. — М., 1974; Коренман И.М. Фотометрический анализ. Методы определения органических соединений. — М., 1975; Мазор Л. Методы органического анализа. — М., 1986; Сиггиа С., Ханна Дж.Г. Количественный органический анализ по функциональным группам. — М., 1983; Файгль Ф. Капельный анализ органических веществ. — М., 1962.