Урацил (2,4-діоксопіримідин) — азотиста основа піримідинового ряду.
Міститься в усіх живих клітинах у вільному стані і в складі РНК, а також є компонентом БАС — кофакторів ферментів, які забезпечують перетворення різноманітних субстратів. Так, нуклеотиди, що містяться в У. — уридиндифосфатглюкоза (УДФ-глюкоза) — є кофактором глікозилтрансфераз — ферментів, які здійснюють реакції трансглікозилювання та забезпечують синтез ди-, оліго- та полісахаридів. Ці ферменти відіграють важливу роль в обміні вуглеводів. Нуклеотид У. — уридинмонофосфат (УМФ) — є сполучною ланкою при синтезі нуклеозидмонофосфатів піримідинового ряду. Його синтез здійснюється під час складних ферментативних перетворень з аміаку, СО2 та АТФ через карбаматфосфат та оротову кислоту. При амінуванні або метилюванні УМФ перетворюється на цитозинтрифосфат та гуанінмонофосфат. Утворені нуклеозидмонофосфати взаємодіють з АТФ і перетворюються на нуклеозидтрифосфати (гуанідинтрифосфат, тимідинтрифосфат, цитизинтрифосфат) — важливі компоненти ДНК-синтетазної системи. Відомі також мінорні основи У., які входять до складу т-РНК: оротова кислота, 3-метилурацил, 5-гідроксиметилурацил тощо.
У медичній практиці використовують ЛП Метилурацил, Пентоксил, Оротову кислоту як стимулятори росту дітей, для стимуляції регенерації тканин (при атрофії м’язів, у постінфарктний період), для підсилення кровотворення. Застосовують при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гастралгії тощо. Місцево використовують метилурацилову мазь Левомеколь, Левосін та інші для лікування ран, опіків, трофічних виразок. У фармації використовують антиметаболіти нуклеїнових кислот та їх структурних одиниць: фторурацил, фторафур, цитарабін, меркаптопурин, фолурин, ацикловір та ін.
Флуороурацил застосовується для лікування раку шлунка, кишечнику, молочної залози, яєчника та підшлункової залози. Вводиться парентерально. Флуороурацил належить до препаратів з досить високою токсичністю. Цитарабін — антиметаболіт, який призначають при гострих формах лейкемії (мієлоїдній та лімфоїдній). Меркаптопурин — один з найбільш активних антагоністів пуринового обміну, він малотоксичний, добре переноситься хворими; помітно уповільнює розвиток лейкемічного процесу. Застосовується всередину при гострому і хронічному лейкозі.
Биохимия / Под ред. Е.С. Северина. — М., 2003; Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни. — К., 1993; Гонський Я.І., Максимчук Т.Т. Біохімія людини. — Тернопіль, 2001; Фармацевтические и биологические аспекты мазей / Под ред. И.М. Перцева. — Х., 2003.