Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) у плазмі крові прямо пропорційна масі еритроцитів, різниці густини еритроцитів і плазми крові та пропорційна в’язкості плазми крові. Показники ШОЕ в нормі наведені в табл. 1.
Табл. 1. Показники швидкості осідання еритроцитів в нормі (Tietz N.W., 1997)
| Вік | ШОЕ, мм/год |
| Немовлята | 0–2 |
| Діти віком до 6 міс | 12–17 |
| Жінки молодші 60 років | До 12 |
| Жінки старші 60 років | До 20 |
| Чоловіки молодші 60 років | До 8 |
| Чоловіки старші 60 років | До 15 |
| Визначення за Вестергреном | До 20 |
Агрегація та аглютинація еритроцитів, збільшуючи масу осідаючих часток, прискорюють осідання. Основним фактором, що впливає на утворення монетних стовпчиків з еритроцитів, є білковий склад плазми крові. Усі білкові молекули знижують дзета-потенціал еритроцитів (негативний заряд, що сприяє взаємному відштовхуванню еритроцитів і підтриманню їх у завислому стані), але найбільше впливають асиметричні молекули — фібриноген, імуноглобуліни, а також гаптоглобін. Найбільш виражене прискорення ШОЕ (60–80 мм/год) характерне для парапротеїнемічних гемобластозів (мієломна хвороба, хвороба Вальденстрема). На дзета-потенціал еритроцитів також впливають інші фактори: рН плазми крові (ацидоз знижує ШОЕ, алкалоз підвищує), іонний заряд плазми крові, ліпіди, в’язкість крові, наявність антиеритроцитарних антитіл. Кількість, форма і розмір еритроцитів також впливають на ШОЕ. Еритропенія прискорює ШОЕ, однак при вираженій серпоподібності, сфероцитозі, анізоцитозі вона може бути низькою, оскільки форма клітин перешкоджає утворенню монетних стовпчиків. В останні роки активно використовується міжнародний метод визначення ШОЕ — метод Вестергрена, де застосовують капіляри довжиною 200 мм, що підвищує чутливість методу.
Поряд із лейкоцитозом і відповідними змінами лейкоцитарної формули підвищення ШОЕ служить достовірною ознакою наявності в організмі інфекційних та запальних процесів. У період загострення при прогресуванні інфекційного процесу ШОЕ підвищується, у період видужання — знижується, але не так швидко, як зниження вираженість лейкоцитарної реакції. Водночас прискорена ШОЕ не є специфічним показником для певного захворювання. Однак нерідко при наявності патології її зміни мають діагностичне і прогностичне значення й можуть бути показником ефективності проведеної терапії. Деякі захворювання й патологічні стани, що спричиняють зміни ШОЕ, наведені в табл. 2.
Табл. 2. Захворювання і стани, що супроводжуються зміною швидкості осідання еритроцитів
| Прискорена | Уповільнена |
| Вагітність, післяпологовий період, менструація Запальні захворювання різної етіології Парапротеїнемії (множинна мієлома, хвороба Вальденстрема) Пухлинні захворювання (карцинома, саркома, гострий лейкоз, лімфогранулематоз, лімфома) Хвороби сполучної тканини Гломерулонефрит, амілоїдоз нирок, з нефротичним синдромом, уремія Тяжкі інфекції Інфаркт міокарда Гіпопротеїнемія Анемія Гіпер- і гіпотиреоз Внутрішні кровотечі Гіперфібриногенемія Гіперхолестеринемія Геморагічний васкуліт Ревматоїдний артрит Побічні дії ліків: морфіну, декстрану, метилдофи, вітаміну А |
Еритремія та реактивний еритроцитоз Виражені ознаки недостатності кровообігу Епілепсія Серповидно-клітинна анемія Гемоглобінопатія Гіперпротеїнемія Гіпофібриногенемія Вірусний гепатит і механічна жовтяниця (очевидно, зумовлено накопиченням у крові жовчних кислот) Невроз Застосування кальцію хлориду, саліцилатів та препаратів ртуті |
Бышевский А.Ш., Терсенов О.Л. Биохимия для врача. — Екатеринбург, 1994; Иньков А.Н. О чем говорят анализы. — Ростов-на-Дону, 2000; Козинец Г.И. Интерпретация анализов крови и мочи. — М., 1998; Козловская Л.В., Николаев А.Ю. Учебное пособие по клиническим лабораторным методам исследования. — М., 1984; Лабораторные методы исследования в клинике / В.В. Меньшиков, Л.Н. Делекторская, Р.П. Золотницкая и др. — М., 1997; Цынко Т.Ф. Диагностика заболеваний по анализам крови и мочи. — Ростов-на-Дону, 2004.