Національна академія медичних наук України

Президент — Віталій Іванович Цимбалюк, академік НАМН України, член-кореспондент НАН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, повний кавалер ордена «За заслуги»; лауреат двох Державних премій України в галузі науки і техніки, премії АМН України, премії ім. А. Везалія Американської асоціації нейрохірургів, премії О.О. Богомольця НАН України, премії Кабінету Міністрів України; нейрохірург вищої категорії

Адреса: вул. Герцена, 12, Київ, 04050, Україна

Tел./факс: (44) 489-39-81

E-mail: amn1@ukr.net

Сайт: www.amnu.gov.ua

Створення Національної академії медичних наук (НАМН) України було закономірним і необхідним етапом у розвитку медичної науки в Україні. Закономірним тому, що українська медична наука має багату історію, пов’язану з іменами видатних учених у галузі теоретичної, клінічної та профілактичної медицини минулого і сьогодення, які створили відомі наукові школи в науково-дослідних установах і медичних ВНЗ країни. Це був необхідний етап тому, що саме академія здатна ефективно вирішувати такі завдання, як визначення пріоритетних напрямів розвитку медичної науки, проведення на високому науковому і методичному рівнях фундаментальних і прикладних досліджень, сприяння інтеграції академічної, вузівської та галузевої медичних наук і формування єдиної політики у цій сфері. Створенням НАМН України було підтверджено наміри держави розвивати медичну науку з метою підтримання на належному рівні охорони здоров’я населення України. Отже, у 1991 р. в академії (тоді ще Академії наук УРСР) організовано відділення проблем медицини. Але провідні вчені-медики розуміли необхідність створення в Україні Академії медичних наук (АМН). У листопаді 1992 р.

Верховна Рада України прийняла Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», до ст. 20 якого було включено таке: «Вищою науковою медичною установою України із статутом самоврядної організації і незалежною у проведенні досліджень і розробці напрямів наукового пошуку є Академія медичних наук України». На виконання цього Закону і було започатковано створення академії.

Принципи організації АМН України були обговорені на зустрічі президента Академії наук України академіка Б.Є. Патона і академіків М. М. Амосова, О.Ф. Возіанова, Ю.І. Кундієва, О.М. Лук’янової, В.В. Фролькіса, О.О. Шалімова з Президентом України Л.М. Кравчуком. 24 лютого 1993 р. Президентом України був підписаний Указ, яким було засновано АМН України, визначено її статус, головні завдання і встановлена чисельність працівників. На розвиток Указу Президента вийшла Постанова Кабінету Міністрів України, згідно з якою президентом-організатором академії був призначений академік О.Ф. Возіанов, призначено 25 академіків-засновників, а також визначено перелік наукових установ, що мали увійти до складу академії. В подальшому на загальних зборах АМН України академіка О.Ф. Возіанова було обрано президентом АМН України, віце-президентами були обрані академік Ю.П. Зозуля і В.В. Фролькіс.

До 1997 р. посаду головного вченого секретаря АМН України обіймав член-кореспондент АМН України Ю.І. Губський, а з 1997 р. — на цю посаду обрано члена-кореспондента АМН України В.А. Міхньова. До складу АМН України спочатку  входило 13 наукових установ. За 18 років, що минули, було створено ще 6 наукових установ.

Крім того, у 2000 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України до підпорядкування академії було передано ще 18 науково-дослідних інститутів.

Враховуючи вагомий внесок академії у розвиток медичної науки, проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень у галузі медицини і фармації, підготовку наукових кадрів, Указом Президента від 24.02.2010 р. № 255/2010 їй було надано статус національної.

30 січня 2011 р. відбулися загальні збори НАМН України, які задовольнили прохання президента  НАМН України академіка О.Ф. Возіанова про звільнення його з посади за станом здоров’я. 1 лютого 2011 р. загальні збори обрали президентом НАМН України академіка А.М. Сердюка, а також новий склад Президії. 15 січня 2016 р. відбулися Загальні збори НАМН України, під час яких було розглянуто основні результати діяльності у 2011–2015 р., визначено напрями подальшої роботи на наступні 5 років, а також обрано новий склад Президії НАМН України та її нового президента — визначного нейрохірурга, провідного українського вченого в галузі нейротрансплантології, академіка НАМН України, професора Віталія Івановича Цимбалюка.

Президія НАМН України із самого початку своєї діяльності виходила з того, що авторитет академії має визначатися, перш за все, рівнем наукових досліджень
в її інститутах. Президією академії сформульовано і затверджено три основні напрями, які є важливими для теоретичної та практичної медицини і за якими ведуться науково-дослідні роботи в інститутах академії:

• вивчення фундаментальних механізмів життєдіяльності організму та розвитку патології;
• розробка принципово нових методів діагностики, лікування та профілактики найпоширеніших хвороб людини, шляхів зміцнення здоров’я та подовження тривалості життя;
• розкриття механізмів та профілактики несприятливої дії на організм чинників навколишнього середовища (в тому числі радіаційного) та умов праці.

Однією з важливих особливостей діяльності академії є те, що вона забезпечує постійне спілкування вчених найвищої кваліфікації. В академії створено дві наукові ради — з клінічної медицини, а також із теоретичної та профілактичної медицини, до складу яких входять члени НАМН України та директори наукових установ. На засіданнях наукових рад щомісяця розглядаються найбільш актуальні проблеми сучасної медицини, затверджуються теми запланованих досліджень, звіти директорів про результати діяльності наукових установ. Серед основних завдань академії, перш за все, необхідно виділити розвиток фундаментальних досліджень. Без поступу в галузі фундаментальних розробок неможливе розв’язання багатьох прикладних проблем. Саме тому в наукових установах академії велику увагу приділяють вивченню етіології та патогенезу основних форм патології, механізмів розвитку організму та його старіння, нейрогуморальної регуляції органів і систем, імунологічної реактивності та її порушень.

З початку ХХІ ст. після розкриття будови геному людини наука вступила в еру геноміки і протеоміки. Ще більші можливості в лікуванні багатьох захворювань розкриваються після відкриття стовбурових клітин і використання їх з метою вирощування органів або їх частин. Для розвитку саме цього перспективного напряму в академії у 2007 р. створено Інститут генетичної і регенеративної медицини. Значна увага приділяється також і прикладним дослідженням.

Щорічно науковцями інститутів НАМН України розробляються, удосконалюються і впроваджуються в практику охорони здоров’я сотні нових методів діагностики, лікування і профілактики багатьох захворювань, нові лікарські препарати, нові продукти харчування для дітей і дорослих.

Щороку вченими академії публікується близько 200 монографій, підручників, посібників, атласів. Видається науковий «Журнал Національної академії медичних наук України», за участю наукових установ академії видаються профільні журнали і збірки, де висвітлюються результати наукових досліджень. Важливою є участь науковців академії у законотворчій і науково-організаційній діяльності, спрямованій на покращання організації охорони здоров’я і розвиток медичної науки в Україні, у підготовці проектів законів України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних документів.

Слід відзначити постійну активну участь установ академії у розробці й виконанні національних і державних програм, спрямованих на боротьбу з найпоширенішими і тяжкими хворобами, збереження довкілля, зниження захворюваності та збільшення тривалості життя населення країни. Невід’ємною складовою діяльності академії є міжнародні зв’язки, плідність яких ґрунтується на  співробітництві з іноземними  партнерами.

Провідні фахівці інститутів академії та їх дослідна робота  добре відомі в наукових медичних колах за кордоном. Науковці НАМН України — члени понад 100 міжнародних наукових товариств, медичних  асоціацій, закордонних академій, радники чи експерти таких авторитетних  організацій, як ВООЗ, МАГАТЕ та ін. Але й зарубіжні вчені мають за честь бути членами НАМН України: ними стали понад 20 видатних вчених країн Європи, а також Росії, США, Японії, серед яких Нобелівські лауреати.

Нині в установах НАМН України працюють понад 20 тис. осіб, в тому числі біля 3 тис. науковців, серед яких майже 2500 докторів і кандидатів наук. До персонального складу академії входять 32 дійсних члени і 75 членів-кореспондентів. Про високий рівень наукових досліджень учених академії свідчить те, що майже щорічно науковим колективам інститутів присуджуються Державні премії України в галузі науки і техніки. Інститути НАМН України плідно співпрацюють із багатьма науковими установами НАН України: поєднання зусиль двох академій дає можливість на високому науковому рівні вирішувати найскладніші проблеми клінічної і теоретичної медицини.

Разом із МОЗ України інститути беруть участь в організації спеціалізованої медичної допомоги у країні: переважна більшість інститутів академії мають потужні лікувальні бази, де щорічно надається висококваліфікована спеціалізована медична допомога (стаціонарна і консультативна) сотням тисяч хворих із різних регіонів України.

НАМН України сьогодні має величезний творчий потенціал, який підтримується діяльністю відомих наукових шкіл, високим професіоналізмом і талановитістю вчених і клініцистів.

Це підтверджує той високий авторитет, який має академія в Україні і за кордоном, а також той значний внесок, які роблять науковці академії у розвиток медичної науки і охорону здоров’я населення нашої держави.

У системі НАМН України сьогодні працюють 36 державних установ:

• «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені академіка М.М. Амосова НАМН України»
• Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України»
• «Національний інститут хірургії і трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України»
• «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України»
• «Інститут гастроентерології НАМН України»
• «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України»
• «Інститут генетичної та регенеративної медицини НАМН України»
• «Інститут геронтології НАМН України»
• «Інститут гігієни та медичної екології імені О.М. Марзеєва НАМН України»
• «Інститут дерматології та венерології НАМН України»
• «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України»
• «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського НАМН України»
• «Інститут загальної та невідкладної хірургії НАМН України»
• «Інститут медицини праці НАМН України»
• «Інститут медичної радіології імені С.П. Григор’єва НАМН України»
• «Інститут мікробіології та імунології імені І.І. Мечнікова НАМН України»
• «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака НАМН України»
• «Інститут неврології, психіатрії і наркології НАМН України»
• «Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова НАМН України»
• «Інститут нефрології НАМН України»
• «Інститут отоларингології імені професора О.С. Коломійченка НАМН України»
• «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України»
• «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені академіка В.П. Філатова НАМН України»
• «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України»
• «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка НАМН України»
• «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України»
• «Інститут проблем ендокринної патології імені В.Я. Данилевського НАМН України»
• «Інститут спадкової патології НАМН України»
• «Інститут стоматології НАМН України»
• «Інститут терапії імені академіка Л.Т. Малої НАМН України»
• «Інститут травматології та ортопедії НАМН України»
• «Інститут урології НАМН України»
• «Інститут фармакології та токсикології НАМН України»
• «Науковий центр радіаційної медицини НАМН України»
• «Науково-практичний центр променевої діагностики НАМН України»
• «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України»

ПРЕЗИДІЯ

Віталій Іванович Цимбалюк — президент НАМН України, член Президії НАМН України, академік НАМН України, член-кореспондент НАН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України; лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (двічі), премії Кабінету Міністрів України, премії О.О. Богомольця НАН України, премії АМН України, премії ім. А. Везалія Американської асоціації нейрохірургів; повний кавалер ордена «За заслуги», кавалер ордена «Святого рівноапостольного князя Володимира Великого» ІІ і ІІІ ст., ордена «Преподобного Агапіта Печерського» I і ІІІ ст., Європейського ордена ім. Миколи Пирогова; академік АН вищої освіти України, почесний професор ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського; головний редактор фахових часописів: «Журнал Національної академії медичних наук України», «Наука і практика», «Вісник епілептології», «Клітинна та органна трансплантологія»; завідувач кафедри нейрохірургії НМУ ім. О.О. Богомольця

Дмитро Ілліч Заболотний — віце-президент НАМН України, член Президії НАМН України, академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ст.; голова правління Українського наукового медичного товариства лікарів-оториноларингологів, президент Федерації громадських медичних об’єднань України, член правління Європейської федерації оториноларингологів; голова наглядових рад ЛНМУ ім. Данила Галицького та ВНМУ ім. М.І. Пирогова, почесний професор ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського та Медичного і фармацевтичного університету «Ніколає Тестеміцану» (Молдова), почесний громадянин міста Тульчин; головний редактор «Журналу вушних, носових і горлових хвороб», журналів «Ринологія» та «Оториноларингология Восточная Европа»; директор ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України»

Володимир Миколайович Коваленко — віце-президент НАМН України, член Президії НАМН України, академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, повний кавалер ордена «За заслуги», президент Асоціації кардіологів України, президент Асоціації ревматологів України, член правління Європейської антиревматичної Ліги (EULAR), член правління координаційної ради Всесвітньої антиревматичної Ліги (ILAR); головний редактор «Українського ревматологічного журналу»; заві­дувач кафедри терапії та ревматології НМАПО ім. П.Л. Шупика; директор ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України»

Микола Дмитрович Тронько — віце-президент НАМН України, член Президії НАМН України, академік НАМН України, член-кореспондент НАН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України; лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, премій НАН України ім. О.О. Богомольця (тричі) та НАН України ім. В.П. Комісаренка, Нагасакської меморіальної премії миру ім. Такаші Нагаї; президент Асоціації ендокринологів України та Української діабетичної федерації, член Всесвітнього комітету ООН з ліквідації йододефіциту в світі; головний редактор журналу «Ендокринологія» (індексується в міжнародній наукометричній базі Index Copernicus International), завідувач кафедри ендокринології НМАПО ім. П.Л. Шупика; директор ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» (прим. авт.: академік М.Д. Тронько — гордість української науки: індекс Хірша «Google Scholar» — 41, «Scopus» — 32)

Юрій Геннадійович Антипкін — академік-секретар відділення клінічної медицини НАМН України, голова Наукової ради з клінічної медицини НАМН України, член Президії НАМН України, академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ст., президент Асоціації педіатрів України, член Американської академії педіатрів та Європейської асоціації педіатрів; головний редактор науково-­практичного журналу «Перинатологія та педіатрія», директор ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України»

Димитрій Анатолійович Базика — академік-секретар відділення теоретичної та профілактичної медицини, член Президії НАМН України, академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, вчений секретар Національної комісії з радіаційного захисту Верховної Ради України, представник України в Науковому комітеті з дії атомної радіації ООН, лауреат Нагасакської меморіальної премії миру ім. Такаші Нагаї; головний редактор міжвідомчого збірника «Проблеми радіобіології та радіаційної медицини»; директор ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України»

Олександр Миколайович Біловол — член Президії НАМН України, академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, народний депутат України (член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заступник члена Постійної делегації України у ПАРЄ), заслужений лікар України, заслужений діяч науки і техніки України, кавалер ордена «За заслуги» III і II ст. та ордена «Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого» II ст., почесний професор ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського, голова наглядових рад ХНМУ та НФаУ; професор кафедри внутрішньої медицини № 1 та клінічної фармакології ХНМУ

Юрій Васильович Вороненко — член Президії НАМН України, академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки; повний кавалер ордена «За заслуги», кавалер орденів Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ст. та ордена Ломоносова (Росія); дійсний член АН вищої освіти України, Європейської академії природничих наук, АМН Польщі та Міжнародної медичної академії ім. Альберта Швейцера; головний редактор журналів «Инновационные технологии в медицине» та «Медична освіта»; ректор НМАПО ім. П.Л. Шупика

Юрій Панасович Зозуля — член Президії НАМН України, академік НАМН України, академік НАН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (двічі) та премії ім. О.О. Богомольця НАН Україн, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ст. та ордена Князя Ярослава Мудрого V cт., головний редактор «Українського нейрохірургічного журналу»

Сергій Васильович Комісаренко — член Президії НАМН України, академік НАМН України, академік НАН України, академік-секретар відділення біохімії, фізіології та молекулярної біології НАН України, професор, доктор біологічних наук, заслужений діяч науки і техніки України; лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки та премії НАН України ім. О.В. Палладіна; кавалер орденів «За заслуги» III і II ст., князя Ярослава Мудрого V ст.; почесний доктор Кінгстонського та Лондонського університетів; завідувач філії «Біотехнологія» кафедри біохімії КНУ імені Тараса Шевченка, директор Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України

Євгеній Георгійович Педаченко — член Президії НАМН України, академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України; лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки та премії АМН України в галузі клінічної медицини; кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ст.; віце-президент Все­світньої федерації нейрохірургічних товариств; академік Всесвітньої академії нейрохірургії, Польської медичної академії, Європейської нейротравматологічної академії, Всесвітньої медичної академії ім. Альберта Швейцера; директор ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України»

Аліна Михайлівна Романенко — член Президії НАМН України, академік НАМН України, член-кореспондент НАН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ та ІІ ст.; член президії та віце-президент Асоціації патологів України, дійсний іноземний член АМН Іспанії, член Наукової ради Європейського товариства патологів Міжнародної академії патології (фундатор і президент українського відділення Міжнародної академії патології), експерт міжнародного Центру з вивчення пухлин сечостатевих органів при ВООЗ

Андрій Михайлович Сердюк — член Президії НАМН України, президент НАМН України (2011–2016), академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки; дійсний член Міжнародної медичної академії ім. А. Швейцера, почесний член АМН Польщі, почесний академік Білоруської АМН; кавалер орденів «Князя Ярослава Мудрого» V ст., «Знак Пошани», «За заслуги» III ст., почесний громадянин міст Марганець та Верхньо­дніпровськ; директор ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України»

Юрій Іванович Фещенко — член Президії НАМН України, академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України; лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат премії ім. Ф.Г. Яновського НАН України, повний кавалер ордена «За заслуги»; голова Асоціації фтизіатрів і пульмонологів України, голова Асоціації хіміотерапевтів України; головний редактор «Українського пульмонологічного журналу»; завідувач кафедри фтизіатрії і пульмонології НМАПО ім. П.Л. Шупика; директор ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України»

Петро Дмитрович Фомін — член Президії НАМН України, академік НАМН України, академік НАН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України; лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, премії Кабінету Міністрів України; кавалер ордена Ярослава Мудрого III, IV, V ст., Європейського ордена ім. Миколи Пирогова; член правління та президії Українського товариства хірургів; завідувач кафедри хірургії № 3 НМУ ім. О.О. Богомольця

Володимир Анатолійович Міхньов — головний учений секретар НАМН України, член Президії НАМН України, член-кореспондент НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки; кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ст. та ордена «Преподобного Агапіта Печерського» ІІ ст.; член правління Українського товариства патофізіологів; професор кафедри патологічної фізіології НМУ ім. О.О. Богомольця МОЗ України

Анна Володимирівна Рибачук — голова Ради молодих вчених НАМН України, помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, лауреат премії Президента України для молодих вчених 2017 року

Адреса: вул. Герцена, 12,
Київ, 04050
Tел./факс: (044) 489-39-81
amn1@ukr.net
(секретаріат)
rybachuk_av@ukr.net
(помічник президента)
press_namn@ukr.net
(прес-служба)
www.amnu.gov.ua

ДУ «Інститут мікробіології та імунології
ім. І.І. Мечникова НАМН України»
1886

Директор — Микола Миколайович Попов, професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри загальної та клінічної імунології та алергології ХНУ ім. В.Н. Каразіна

Історія найстарішої в Україні науково-медичної установи (й одного з найстаріших наукових закладів протиепідемічного профілю у світі) започаткована 20 квітня 1886 р., коли за рішенням Харківського медичного товариства було відкрито Пастерівський інститут щеплень, а при ньому — бактеріологічну станцію. З моменту заснування та у перші роки радянської влади в інституті досліджували та розроб­ляли засоби боротьби з епідемічно небезпечними інфекціями (скарлатиною, дифтерією, висипним і черевним тифом, холерою, дизентерією та ін.); з 1921 р. — з туберкульозом (вперше в країні було розпочато виробництво вакцини БЦЖ, організовано випуск туберкуліну, започатковано планомірну імунізацію проти туберкульозу); з 1925 р. інтенсивні зусилля було спрямовано у напрямку подолання анаеробних інфекцій (правець, газова гангрена, ботулізм). У роки Великої Вітчизняної війни інститут безперебійно постачав протигангренозні препарати, вакцини проти холери і черевного тифу, правцевий анатоксин. Після катастрофи на ЧАЕС співробітники інституту розробили концепцію радіаційного захисту населення, покладену в основу постанови Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 791-XII «Про Концепцію проживання населення на територіях Української РСР з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Інститутом розроблено і впроваджено у виробництво близько 60 вакцин, сироваток лікувального та діагностичного призначення для боротьби з 21 інфекційною хворобою, а також протимікробні засоби: ектерицид, хлорофіліпт, декаметоксин та ін. На сьогодні основним завданням діяльності закладу є здійснення фундаментальних і прикладних наукових досліджень з провідних напрямків медичної мікробіології, імунології, епідеміології, інфектології. У складі установи працюють лабораторії: біохімії та біотехнології; профілактики краплинних інфекцій; протимікробних засобів; анаеробних інфекцій; нових та маловивчених інфекційних захворювань; вірусних інфекцій; клінічної імунології та алергології; імунореабілітології; молекулярної імунофармакології; загальної мікробіології з музеєм мікроорганізмів та 2 республіканські підрозділи (Центр специфічної індикації біологічних патогенних агентів, Республіканська референс-лабораторія збудників анаеробних інфекцій). Інститут співпрацює з понад 30 лікувально-профілактичними, науково-дослідними установами та навчальними закладами, у тому числі з країн СНД, США, Європейського Союзу. Спеціалізована вчена рада, що функціонує в інституті з 1991 р., уповноважена проводити захист дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) медичних наук за спеціальностями: 03.00.07 — «мікробіологія», 14.03.08 — «імунологія та алергологія».

Адреса: вул. Пушкінська, 14-16,
м. Харків, 61057
Тел.: (057) 731-31-51
Факс: (057) 731-34-69
imidir@ukr.net | iminamn@ukr.net
www.imiamn.org.ua

ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних
хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України»
1896

Директор — Вікторія Іванівна Задорожна, член-кореспондент НАМН України, професор, доктор медичних наук

Заснований як Бактеріологічний інститут у жовтні 1896 р. за ініціативою «Київського товариства боротьби із заразними хворобами», інститут багаторазово змінював свою назву залежно від першочергових завдань, які ставила перед вченими епідемічна ситуація в країні. Напрямки наукової роботи: вивчення впливу сучасних екологічних і соціально-економічних факторів на епідемічний процес найбільш актуальних інфекційних хвороб; розробка й удосконалення стратегії вакцинопрофілактики, діагностики і терапії інфекційних хвороб; дослідження молекулярно-біологічних особливостей збудників та молекулярних основ конструювання профілактичних та лікувальних антивірусних препаратів тощо. Сьогодні інститут є головним науково-дослідним закладом з проблем епідеміології, мікробіології, інфекційної патології з кваліфікованими науковими кадрами та клінічною базою. Заклад надає консультативну допомогу лікувально-профілактичним закладам регіонів України; координує наукову діяльність профільних інститутів та інфекційної служби України; визначає науково-обґрунтовану політику в галузі забезпечення епідемічного благополуччя країни, стратегію та тактику боротьби з інфекційними хворобами. В установі функціонують наукові підрозділи: відділ епідеміологічного аналізу і вакцинопрофілактики; відділ респіраторних та інших вірусних інфекцій; відділ науково-організаційної діяльності і міжнародних зв’язків; лабораторія медичної мікробіології з музеєм патогенних для людини мікроорганізмів; лабораторія епідеміології парентеральних вірусних гепатитів та ВІЛ-інфекції; лабораторія молекулярної вірусології; лабораторія експериментальної хіміотерапії вірусних інфекцій. У клініці інституту функціонують 3 клінічних наукових відділи: відділ вірусних гепатитів та СНІДу; відділ нейроінфекцій; відділ інтенсивної терапії та детоксикації. На базі інституту створено 3 наукові центри. Клінічні підрозділи інституту на поліклінічному та стаціонарному рівнях надають високо­спеціалізовану консультативно-лікувальну допомогу пацієнтам з інфекційним ураженням нервової системи, зі СНІДом, парентеральними вірусними гепатитами. При інституті функціонують спеціалізована вчена рада з правом захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук (за спеціальностями 14.01.13 — інфекційні хвороби, 14.02.02 — епідеміологія, 03.00.06 — вірусологія) та експертна проблемна комісія МОЗ і НАМН України «Епідеміологія та специфічна профілактика інфекційних захворювань». Інститут співпрацює з провідними установами НАН, НАМН, НААН та МОЗ України; підтримує широкі міжнародні зв’язки — зокрема з ЄРБ ВООЗ, ЮНІСЕФ, СDС США, USAID, МБФ «Фонд Вільяма Дж. Клінтона», МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» тощо.

Адреса: вул. М. Амосова, 5,
м. Київ, 03038
Тел./факс: (044) 275-37-11
epidemics@duieih.kiev.ua
www.duieih.kiev.ua

ДУ «Інститут патології хребта та суглобів
ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України»
1907

Директор — Микола Олексійович Корж, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, завідуючий кафедрою травматології та ортопедії ХМАПО

Інститут створено у 1907 р. як Медико-механічний інститут. Серед наукових досягнень закладу: вперше у країні застосовано постійне скелетне витягнення, заглибний остеосинтез, впроваджено експрес-протезування на операційному столі після ампутації кінцівки, унікальні методики пересадки крупних кісткових алотрансплантатів (Державна премія СРСР 1977 р.); створено принципово нові технології лікування ушкоджень і захворювань хребта та великих суглобів, інструментарій для їх виконання; впроваджено у практику матеріали з гідроксилапатитної та корундової кераміки для заміщення дефектів кісток, нові біосумісні матеріали на основі наноструктурних технологій; запроваджено нові способи хірургічних втручань при пухлинах хребта, модульні системи ендопротезів для лікування злоякісних кісткових пухлин; розроблено систему використання апаратів зовнішньої черезкісткової фіксації на стрижневій і спице-стрижневій основі; вперше у світі опановано технологію хірургічного лікування ювенільного сколіозу з використанням «зростаючої» полісегментарної конструкції МОСТ-2, а колективу авторів комплексної роботи «Розробка та впровадження новітніх хірургічних технологій при захворюваннях та пошкодженнях хребта» у 2008 р. присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки. У клініках інституту високодосвідчені спеціалісти за допомогою найсучасніших технологій здійснюють консервативне та хірургічне лікування усього спектра захворювань та ушкоджень хребта і суглобів. У консервативному лікуванні використовують новітні методи ортопедичного, фізіотерапевтичного та медикаментозного лікування; проводять апробацію нових лікарських препаратів. Хірургічний напрямок лікування патології хребта та суглобів упродовж десятиліть є пріоритетним напрямком клінічної роботи інституту. Сучасні операції дозволяють якнайшвидше повернути хворого до повноцінного життя: вже не потрібно, як раніше, місяцями лежати після операцій на хребті, носити гіпсовий корсет або ходити на милицях після втручань на кульшовому суглобі. В інституті працюють загальновідомі фахівці, які надають дітям та дорослим найбільш кваліфіковану допомогу при захворюваннях та ушкодженнях хребта будь-якого типу та локалізації (сколіоз, остеохондроз, спондилолістез, уроджені вади хребта, кіфоз); суглобів і таза (переломи, пухлини, остеоартрити, пошкодження менісків та зв’язок колінного суглоба, вроджений вивих стегна тощо); кісток кінцівок тощо. Співробітниками інституту ведеться плідна наукова діяльність, результатами якої стали багаточисельні розробки та методики. Чимало способів оперативних втручань носять імена співробітників інституту — Ситенка, Новаченка, Чакліна, Коржа, Хвисюка та ін. Науковим досвідом інституту активно користуються вчені та практичні спеціалісти з України та усього світу.

Адреса: вул. Пушкінська, 80,
м. Харків, 61024
Тел.: (572) 704-14-78/79, (057) 700-11-27
ipps-noo@ukr.net
www.sytenko.org.ua

ДУ «Інститут проблем ендокринної патології
ім. В.Я. Данилевського НАМН України»
1919

Директор — Юрій Іванович Караченцев, член-кореспондент НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, кавалер ордена «За заслуги» ІІ і ІІІ ст., завідувач кафедри ендокринології та дитячої ендокринології ХМАПО

Перша в країні наукова установа ендокринологічного профілю була заснована за ініціативою вченого зі світовим ім’ям — академіка Василя Яковича Данилевського у 1919 р. як «Органотерапевтичний інститут», що й ознаменувало фактичний початок розвитку вітчизняної ендокринології. У 1920 р. було створено відділ експериментальної біології; в 1921–1922 рр. В.Я. Данилевським було розроблено і запатентовано новий спосіб виготовлення придатних до тривалого зберігання спиртово-водних (безбілкових) витяжок із залоз внутрішньої секреції, що дозволило налагодити випуск для потреб практичної охорони здоров’я таких органопрепаратів, як спермоль, церебрин, оварин, простатин тощо. Наприкінці 1920-х років в інституті вперше в світі виділено інсулін, який в якості фармпрепарату навіть експортувався в інші країни світу. А у 1927 р. відкрито клініку, яка на той час була першою в СРСР, другою в Європі та третьою в світі. З 1941 р. на базі інституту функціонує кафедра ендокринології та дитячої ендокринології Харківської медичної академії післядипломної освіти. Протягом майже столітньої історії інституту основні напрямки його наукової діяльності залишалися непорушними: дослідження проблем клініки, діагностики, терапії і профілактики ендокринних захворювань; вивчення механізмів регуляції ендокринних функцій в нормі і при патології; розробка, експериментальне та клінічне вивчення нових лікарських засобів. Нині інститут — це провідний науковий центр, який співпрацює не тільки з вченими колишнього СНД (Білорусь, Росія, Грузія, Азербайджан), а й з науковими установами з Нідерландів, Китаю, Албанії, Австрії, Бельгії, Італії, Польщі. Установа здійснює кураторські функції в 9 областях України. Щорічно проводяться навчальні збори для лікарів, Данилевські читання та інші наукові конференції. Результати роботи підтверджені численними авторськими свідоцтвами, українськими та зарубіжними патентами, публікаціями в Україні та за кордоном, монографіями, підручниками та посібниками, методичними рекомендаціями, інформаційними листами, науковими доповідями тощо. За майже століття своєї діяльності такими авторитетними вченими, як А.М. Утєвський, Б.В. Альошин, С.Г. Генес, Є.К. Приходькова, О.П. Тихонова, Н.Г. Цариковська, О.С. Ром-Бугославська, О.М. Демченко та інші, в інституті створено всесвітньо відомі і визнані наукові школи з різних аспектів ендокринології. Видається журнал «Проблеми ендокринної патології», працює Спеціалізована вчена рада Д 64.564.01 з правом прийняття до розгляду і проведення захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.14 «ендокринологія».

Адреса: вул. Алчевських, 10, м. Харків, 61002,
вул. Римарська, 28 (консультативна поліклініка)
Тел.: (057) 700-41-09 | (057) 705-01-45
Факс: (057) 700-45-38
admin@ipep.com.ua
www.ipep.com.ua

ДУ «Інститут травматології
та ортопедії НАМН України»
1919

Директор — Георгій Васильович Гайко, академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки та премії з клінічної медицини АМН України, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ст., почесний президент Української асоціації травматологів-ортопедів, член Американської академії ортопедів-хірургів

Історія інституту починається з 1919 р., коли у Києві було відкрито установу лікування ортопедичних хворих під назвою «Будинок калічної дитини». Залежно від завдань та напрямку наукової діяльності назва закладу не­одноразово змінювалася. На початку існування і в передвоєнні роки основні наукові дослідження були спрямовані на вивчення кістково-суглобового туберкульозу, вроджених та набутих деформацій, порушень функцій опорно-рухового апарату у новонароджених і дітей, розробку ефективних методів їх профілактики та лікування. Основні наукові та практичні досягнення вчених інституту, пов’язані з розробкою проблем дитячої ортопедії, патології хребта, дистрофічних уражень суглобів, ендопротезування та реабілітації, інфекційного неспецифічного поліартриту, кістково-суглобового туберкульозу, остеомієліту, металоостеосинтезу, регенерації кісткової тканини, остеопорозу, консервування і пересадки кістково-хрящових трансплантатів, широко відомі в Україні та за її межами. Вперше розроблено і впроваджено у практику метод комплексного хірургічного лікування інфекційного неспецифічного (ревматоїдного) поліартриту; вперше в колишньому СРСР організовано й ефективно функціонують центр кістково-гнійної інфекції, науково-практичний центр заготівлі та збереження трупних тканин. У клініках інституту проводяться хірургічні операції з лікування дисплазії тазостегнових суглобів, міжхребцевих гриж, остеохондрозу, протезування суглобів, остеосинтез тощо. На сьогодні широко впроваджено ендопротезування суглобів, малоінвазивні втручання, артроскопію, клітинну терапію, мікрохірургічну техніку при лікуванні пацієнтів із тяжкими наслідками травм і ортопедичних захворювань, лікування патології хребта. З метою підвищення ефективності наукових розробок з травматології та ортопедії, поліпшення травматолого-ортопедичної допомоги населенню створено 10 науково-практичних центрів. Установа є базою підвищення кваліфікації лікарів НМАПО ім. П.Л. Шупика та клінічною базою НМУ ім. акад. О.О. Богомольця. Регулярно видаються монографії та тематичні бібліографічні збірки наукових робіт співробітників інституту, виходить науково-практичний журнал «Вісник ортопедії, травматології та протезування», «Проблеми травматології та остеосинтезу». Інститут відзначений почесними грамотами Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, МОЗ України, а ціла плеяда його діячів — державними преміями СРСР та України. Вчені інституту беруть активну участь у роботі міжнародних форумів, співпрацюють з багатьма науково-­дослідними закладами МОЗ, НАН і НАМН України, профільними вітчизняними та зарубіжними науково-дослідними та освітніми закладами. На базі установи функціонує Спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських та докторських дисертацій, проблемна комісія «Ортопедія та травматологія», ефективно діють міське і обласне наукові товариства.

Адреса: вул. Бульварно-Кудрявська, 27, м. Київ, 01601
Тел.: (044) 486-42-49 (приймальня), (044) 288-01-32 (діагностика),
(044) 486-18-65 (реєстратура), (044) 486-32-03 (довідка),
(067) 565-68-11 (координаційний центр)
info@ito.gov.ua | duito@ukr.net | diagnostics@ito.gov.ua
www.ito.gov.ua

ДУ «Інститут медичної радіології
ім. С.П. Григор’єва НАМН України»
1920

Директор — Микола Віллєнович Красносельський, професор, доктор медичних наук

Інститут організовано 30 липня 1920 р. Постановою Раднаркому УРСР як Всеукраїнську рентгенівську академію, а 31 жовтня того ж року йому надано ім’я засновника — лікаря-рентгенолога С.П. Григор’єва (1875–1920). Унікальною для інституту в 1925–1928 рр. була співпраця з лабораторією М. Кюрі Інституту радію (Париж, Франція) та з Імперським фізико-технічним інститутом (Берлін, Німеччина), звідки було отримано ізотопи радію. У 1928 р. вперше в історії онкології за ініціативою інституту в Україні, а потім і в інших регіонах СРСР почалося створення мережі онкологічних диспансерів. У 1927 р. розпочато видання журналу «Вопросы онкологии» (до 1937 р. — українською мовою). У роки Другої світової війни інститут був евакуйований та продовжував працювати на потреби військової медицини. У повоєнні роки в інституті активно розроблялися нові методи діагностики та лікування захворювань за допомогою радіонуклідів і мічених сполук, розвивалися наукові дослідження з профілактики, діагностики та лікування променевих ушкоджень. Були створені відповідні лабораторії та відділення. Відразу після катастрофи на Чорнобильській АЕС інститут опинився на передньому краю боротьби з аварією. Інститут надав лікувальну допомогу понад 31 000 постраждалих, а також організаційну та методичну допомогу іншим лікувальним установам України. Понад 30 років проводиться централізований індивідуальний дозиметричний контроль професійного опромінення медичного персоналу України. Нині інститут є головною в Україні науковою установою в царині радіаційної онкології, променевої діагностики та терапії, ядерної медицини, лікування радіаційної патології; дозиметрії, радіаційної гігієни та метрології іонізувальних випромінень у медицині. Інститут складається з відділу радіо­логії (відділення променевої терапії, ядерної медицини і променевої патології, клінічної онкології і гематології; Центральна лабораторія радіаційної гігієни медичного персоналу та пацієнтів; повіркова лабораторія клінічної дозиметрії; група клінічної топометрії; рентгенодіагностичний кабінет; кабінет ультразвукових досліджень, лабораторія радіаційної цитогенетики), відділу онкологічної хірургії (відділення онкохірургії та онкогінекології; група малоінвазивної хірургії, ендоскопії та інтервенційної радіології; відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії), а також діагностично-консультативних та науково-експериментальних підрозділів (лабораторія радіаційної онкології, лабораторія протирадіаційних засобів і клітинних технологій, лабораторія радіаційної імунології, група медичної інформатики). Характерною ознакою діяльності установи є значний масштаб міжнародного співробітництва. Інститут виступає національним координатором програми МАГАТЕ і ВООЗ з дозиметричного аудиту апаратів променевої терапії методом «доза-поштою» (1998) та програми DIRAC щодо стану променевої терапії в Україні. На базі інституту створено відомчий еталон дози і потужності дози ікс-проміння (2001). Інститут співпрацює з Агенцією охорони здоров’я Великобританії з розвитку системи біологічної дозиметрії (з 1993); входить до міжнародної мережі референтних лабораторій цитогенетичної дозиметрії BioDoseNet ВООЗ (2011). У рамках роботи із забезпечення контролю якості променевої терапії в медичній радіології в Україні інститут з 2010 р. співпрацював з Комітетом радіологічного захисту Швеції. Для оптимізації надання радіологічної допомоги населенню України встановлено національні референтні рівні діагностичного опромінення, запроваджено українську радіологічну терміносистему (1999), засновано Українське товариство радіаційних онкологів (УТРО) (1999). На базі установи розміщено дві кафедри ХНМУ (радіології та радіаційної медицини, онкології) та видається «Український радіологічний журнал» (з 1993).

Адреса: вул. Пушкінська, 82,
м. Харків, 61024
Тел.: (057) 725-50-11,
(057) 725-50-12 (директор),
(057) 725-50-58 (реєстратура),
(057) 725-50-50 (головний лікар)
Факс: (057) 725-50-11
imr.nauka@ukr.net | imr@ukr.net
medrad20@ukr.net
www.medradiologia.kharkov.ua

ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей
та підлітків НАМН України»
1922

Директор — Георгій Миколайович Даниленко, професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри гігієни та соціальної медицини ХНУ ім. В.Н. Каразіна

Історія створення інституту бере початок з благодійної організації «Капля молока», заснованої у 1907 р. ентузіастом, молодим лікарем С.М. Ямпольським (який згодом став першим директором закладу), а статус державної установи заклад отримав згідно з наказом Наркомату охорони здоров’я від 28.10.1922 р. № 174, ставши таким чином першим в Україні науково-­дослідницьким закладом охорони материнства й дитинства. На цей час в інституті як багатопрофільному науково-дослідному, лікувально-діагностичному, організаційно-методичному центрі накопичено багатий досвід у вирішенні таких важливих проблем, як попередження прогресування хронічних неінфекційних захворювань у дитячому та підлітковому віці, збереження репродуктивного потенціалу та психічного здоров’я підростаючого покоління, профілактика негативного впливу навчального процесу на здоров’я учнівської молоді, обґрунтування ефективного використання наукових розробок та удосконалення медичного супроводу хворих дітей різного віку в умовах реформування медичної галузі. Багаторічні наукові дослідження у напрямку охорони здоров’я дитячого населення дозволили визначити тенденції фізичного і статевого розвитку дітей у сучасному соціумі, розробити їх вікові нормативи та виділити фактори, що впливають на розвиток організму в пре- та пубертатному віці. Обґрунтовано концепцію і розроблено технології активно-конструктивної профілактики неінфекційних захворювань учнівської молоді. Понад 30 років в інституті ведуться дослідження стосовно стану здоров’я нащадків ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи. Створено технології їх лікування, реабілітації та спостереження. Значне місце в діяльності інституту у складі НАМН України завжди займали дослідження, присвячені розробці методів діагностики, лікування та реабілітації найбільш соціально значущих хвороб у дітей та підлітків (серцево-судинні та ревматичні захворювання, ендокринна патологія, у тому числі цукровий діабет, ожиріння, тиреопатії, репродуктивні розлади, психічні порушення). Визначено нормативи артеріального тиску, обґрунтовано терапевтичні і профілактичні заходи, розроблено індивідуальні схеми лікування з підбором антигіпертензивних, антиаритмічних і кардіотрофічних препаратів. З’ясовано фактори ризику виникнення та прогресування серцевої недостатності. Створено диференційовані комплекси лікування і профілактики прогресування ревматичних захворювань. За ініціативою науковців інституту розроблено концепцію терапевтичного навчання дітей, хворих на цукровий діабет, та членів їх сімей зі створенням мережі Шкіл самоконтролю діабету в Україні. Вивчення патогенетичних механізмів порушення менструальної функції стало підґрунтям для розробки новітніх технологій з метою їх усунення. Створено програми терапевтичного втручання та профілактики невротичних розладів, девіантної та суїцидальної поведінки в підлітковому віці. За ініціативою інституту вперше розроблено та апробовано психологічну модель раннього втручання для надання медико-соціальної допомоги дітям раннього віку (до 3 років) з порушеннями психомоторного розвитку та їх сімей в системі раннього втручання. Багатопрофільна клініка інституту приймає дітей з усіх регіонів України і містить у своєму складі 5 клінічних відділень — кардіоревматології (тел.: (057) 262-80-03), ендокринології (тел.: (057) 262-60-46, 262-21-95), педіатрії (тел.: (057) 262-30-80, 262-30-86), психіатрії (тел.: (057) 262-41-47, 262-41-42), гінекології (тел.: (057) 262-41-27), а також консультативну поліклініку (тел.: (057) 262-20-01), відділення відновного лікування (тел.: (057) 262-30-70), 4 діагностичних підрозділи та лабораторії.

Адреса: просп. Ювілейний, 52А,
м. Харків, 61153
Тел.: (057) 262-50-19 (директор)
(057) 262-41-17 (директор: тел./факс)
(057) 262-20-33 (головний лікар)
(057) 262-20-01 (реєстратура)
(057) 262-11-75
(цілодобова «гаряча лінія»)
iozdp@iozdp.org.ua
danylenko@iozdp.org.ua
www.iozdp.org.ua

ДУ «Національний інститут фтизіатрії
і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України» 1922

Директор — Юрій Іванович Фещенко, аакадемік НАМН України, член Президії НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат премії ім. Ф.Г. Яновського НАН України, повний кавалер ордена «За заслуги», голова Асоціації фтизіатрів і пульмонологів України, голова Асоціації хіміотерапевтів України, головний редактор «Українського пульмонологічного журналу», завідувач кафедри фтизіатрії і пульмонології НМАПО ім. П.Л. Шупика

28 листопада 1922 р. постановою Раднаркому № 112 на базі 9-ї міської туберкульозної лікарні створено Київський туберкульозний інститут, якому в 1928 р. присвоєно ім’я його ініціатора та організатора, академіка Ф.Г. Яновського, а 11 липня 2007 р. Указом Президента України надано статус Національного. Тут було започатковано систему диспансеризації пацієнтів із неспецифічними захворюваннями легень (НЗЛ); розроблено і впроваджено нові немедикаментозні методи лікування хіміорезистентного туберкульозу (ТБ) і НЗЛ; втілено в практику низку варіантів хірургічних втручань; запропоновано підходи диференційної діагностики захворювань легень; вивчаються генетичні фактори розвитку ТБ, порушень гомео­стазу, біотрансформації лікарських речовин; закладено наукові підвалини інтеграції фтизіатрії з пульмонологією. Лише за останні 5 років вченими установи отримано близько 60 патентів на способи лікування хворих із загостренням хронічного бронхіту та бронхіальної астми (БА) вірусної етіології, з двобічним плевральним випотом нез’ясованого генезу, хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) у поєднанні з депресивним епізодом, з ТБ органів дихання у різноманітних варіантах перебігу та коморбідності (зокрема супутніми ВІЛ/СНІД, вірусними гепатитами В і С) тощо; хірургічного лікування релаксації діафрагми та ТБ внутрішньогрудних лімфатичних вузлів; проведення фібробронхоскопії у хворих на мультирезистентний ТБ легень, торакотомії при розширених оперативних втручаннях на органах грудної порожнини, відеоасистованої парієтальної плевректомії з декортикацією легені, голкової біопсії периферичного новоутворення легені; відеоторакоскопічної санації плевральної порожнини при запальному плевриті, біопсії органів і тканин грудної порожнини; діагностики ТБ-інфекції у дітей та гіперкапнії у хворих на ХОЗЛ; морфологічної діагностики ТБ-інфекції та ступеня активності запального процесу при хірургічному лікуванні туберкульом легень; визначення активності запального процесу у хворих на ХОЗЛ, обсягу оперативного втручання при хронічному піопневмотораксі, місця проведення торакотомії при пластиці діафрагми, чутливості М. tuberculosis до протитуберкульозних препаратів у хворих на ТБ легень; прогнозування ступеня тяжкості перебігу БА у дітей та динаміки вогнищевих змін при лікуванні хворих на ТБ легень; відновлення фізичної активності у хворих на БА; ведення хворого при пластиці діафрагми з приводу її релаксації; укладки хворого на операційному столі при відеоторакоскопічній біопсії внутрішньогрудних лімфатичних вузлів; підготовки хворого з супутньою ішемічною хворобою серця до відео­торакоскопічної операції; оцінки ефективності лікування саркоїдозу легень системними кортикостероїдами; отримання діагностичного матеріалу від хворих на ТБ дітей; розтину м’яких тканин при виконанні торакотомії; досягнення колапсу легені при відеоторакоскопічному втручанні; закриття нориці кукси головного бронха після пневмонектомії; зашивання торакотомної рани; формування кукси бронха; профілактики найрізноманітніших післяопераційних ускладнень та варіантів прогресування патології тощо. Клініка розрахована на 530 ліжок: фтизіопульмонологічних — 360, дитячих фтизіопульмонологічних — 90, фтизіохірургічних (торакальних) — 80. З 1975 р. на базі установи функціонує Спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій за спеціальностями «фтизіатрія», «пульмонологія» і «клінічна імунологія»; з 2002 р. — «клінічна алергологія». Інститут видає «Український пульмонологічний журнал» (з 1993), «Український хіміотерапевтичний журнал» (з 1999), журнал «Астма та алергія» (з 2002).

Адреса: вул. М. Амосова, 10,
м. Київ, 03038
Тел.: (044) 275-04-02 (директор)
(044) 275-27-00 (головний лікар)
(044) 275-23-88
(реєстратура поліклініки)
Факс: (044) 275-21-18
admin@ifp.kiev.ua | www.ifp.kiev.ua

ДУ «Інститут неврології, психіатрії
та наркології НАМН України»
1922

Директор — Ігор Володимирович Лінський, професор, доктор медичних наук

Інститут створений у 1922 р. в Харкові на базі найстарішої в країні психіатричної лікарні (відкритої в 1796 р. Губернської земської психіатричної лікарні, в народі — «Сабурова дача»). У 1926 р. реорганізовано в Українську психоневрологічну академію — унікальну установу з 7 інститутів, яка сприяла розвитку психоневрології в колишньому СРСР. Основні напрямки діяльності інституту — фундаментальні й прикладні дослідження в неврології, психіатрії, наркології. Співробітники установи одними з перших у колишньому СРСР та в Україні започаткували дослідження станів залежності, нейродегенеративних захворювань, нейроінфекцій, суїцидів. Створено нові технології лікування пацієнтів із цереброваскулярними, нейродегенеративними, ендогенними й екзогенними психічними захворюваннями, нейроінфекціями, епілепсією, неврозами, станами залежності. Здійснено моніторинги цих захворювань, розглядаються нові аспекти — зв’язок цих захворювань із гендерними і віковими особливостями. У рамках практичного впровадження науково-дослідних робіт, виконаних вченими інституту, запатентовано оригінальні способи: подолання резистентності у хворих на змішаний епізод біполярного афективного розладу; лікування хворих похилого віку з постінсультною деменцією; діагностики хвороби Вільсона — Коновалова; лазеротерапії в лікуванні хворих на екзогенні депресивні розлади з суїцидальною поведінкою; лікування тяжкого алкогольного делірію; діагностики стану синхронізуючих систем головного мозку за показниками дельта-сну; лікування осіб з резистентною до терапії алкогольною залежністю; комплексного лікування хворих на тривожну депресію; оптимізації лікування пацієнтів з хворобою Паркінсона; лікування цефалгічного синдрому, зумовленого венозною дисциркуляцією; корекції екстрапірамідних порушень в експерименті; діагностики особливостей порушень нічного сну у хворих на енцефалопатії гіпертонічного та атеросклеротичного ґенезу при змінах геліогеомагнітних впливів; лікування шизоафективного розладу; комплексного лікування резистентних тривожно-фобічних розладів; лікування хворих на депресивні розлади екзогенного ґенезу з суїцидальною поведінкою тощо. Фахівцями закладу розробляються проекти програм, документів для Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, НАМН України, МОЗ України, СБУ тощо. У складі інституту працюють відділи: судинної патології головного мозку; нейроінфекцій та розсіяного склерозу; дитячої психоневрології та пароксизмальних станів; функціональної нейрохірургії з групою патоморфології; клінічної, соціальної та дитячої психіатрії; неврозів і пограничних станів; невідкладної психіатрії і наркології; медичної психології; клінічної та соціальної наркології; наукової організації неврологічної і психіатричної допомоги, патентно-ліцензійної роботи та інформаційного забезпечення; а також лабораторія нейрофізіології, імунології та біохімії. На базі установи функціонує Спеціалізована рада Д 64.566.01, утворена відповідно до наказу МОН України від 22.12.2016 р. № 1604 з правом прийняття до розгляду та проведення захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) медичних наук за спеціальностями 14.01.15 «нервові хвороби», 14.01.16 «психіатрія» та 14.01.17 «наркологія». Також тут базуються Проблемна комісія МОЗ України і НАМН України «Неврологія», редакція «Українського вісника психоневрології» та правління ГО «Асоціація неврологів, психіатрів і наркологів України» (до червня 2017 р. — «Науково-практичне товариство неврологів, психіатрів та наркологів України») — члена багатьох всесвітніх та європейських наукових федерацій і асоціацій.

Адреса: вул. Академіка Павлова, 46,
м. Харків, 61068
Тел.: (057) 738-33-87 (директор)
(057) 738-41-94 (головний лікар)
(057) 738-22-49 (консультативна поліклінiка)
(057) 738-14-83 (реєстратура)
Факс: (057) 738-33-87
inpn@ukr.net
www.inpn.org.ua

ДУ «Інститут дерматології
та венерології НАМН України»
1924

Директор — Яніна Францівна Кутасевич, професор, доктор медичних наук, заслужений лікар України

Інститут було засновано як Харківський державний інститут по боротьбі з венеричними хворобами наказом Наркомату охорони здоров’я України від 9 серпня 1924 р. № 48 за ініціативою професора О.М. Федоровського. Науковці закладу провели велику роботу щодо ліквідації венеричних та заразних шкірних хвороб у післявоєнний період, розробки та випуску гонококової вакцини, антигенів для діагностики сифілісу, впровадження диспансерних методів роботи в західних областях України. Були піонерами в розробці проблеми хламідійної та низки інших інфекцій. На базі інституту регулярно проводилися всесоюзні та українські з’їзди дерматовенерологів, республіканські наради-семінари завідуючих кафедрами шкірних та венеричних хвороб, науково-практичні конференції для лікарів-дерматовенерологів, урологів та лікарів-лаборантів; відбувся виїзний семінар Всесвітньої організації охорони здоров’я з питань боротьби з венеричними захворюваннями (1965). Інститут є провідною установою з проблем дерматології та венерології, слугує клінічною базою Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, Державного експертного центру МОЗ України; активно співпрацює з зарубіжними професійними асоціаціями та міжнародними організаціями дерматовенерологів. Нині наукова діяльність інституту зосереджена головним чином на вивченні проблем поширених тяжких дерматозів, а також захворювань, що передаються статевим шляхом. Проводяться фундаментальні дослідження стану мембранних систем клітин при шкірних та венеричних хворобах, медико-­генетичні, медико-математичні, медико-екологічні, медико-соціальні дослідження. Науковцями інституту вивчаються проблеми епідеміо­логії шкірних та венеричних хвороб; розробляються уніфіковані методи діагностики, лікування, реабілітації та профілактики поширених дерматозів, захворювань, що передаються статевим шляхом; здійснюється математичне моделювання захворюваності на дерматози; ведеться розробка дослідних систем із діагностики та профілактики шкірних та венеричних хвороб (зокрема створені вітчизняні діагностичні тест-системи на основі рекомбінантних антигенів хламідій, гонококу, блідої трепонеми; сконструйовано діагностичні прилади; розроблено живильне середовище для виділення та культивування уреаплазм і трихомонад), препаратів для зовнішнього лікування хворих на дерматози. Серед інших здобутків: з’ясовано динаміку та генетичні підвалини розвитку морфофункціональних змін, колагеноутворення та імунологічних порушень у шкірі хворих на хронічний червоний вовчак та обмежену склеродермію; вивчено морфологію Trichomonas vaginalis, які було виділено від хворих на резистентний трихомоноз (показано вплив трихомонадної інфекції на розвиток плода, пологів та новонароджених; доведено можливість висхідного внутрішньоутробного інфікування плода). У складі інституту діють клініка з консультативною поліклінікою; відділення дерматології, інфекційних та паразитарних захворювань шкіри; інфекцій, що передаються статевим шляхом; клініко-діагностична лабораторія; лабораторії мікробіології; імунології, патоморфології та молекулярної генетики; серології; біохімії; алергології; відділи вивчення впливу епідемії ВІЛ/СНІД на проблему інфекцій, що передаються статевим шляхом; науково-аналітичної роботи в дерматології та венерології. З 1991 р. на базі установи діє Спеціалізована вчена рада Д 54.603.01, якій надано право проведення захисту дисертацій за спеціальністю 14.01.20 — «шкірні та венеричні хвороби»; з 1999 р. видається фаховий журнал «Дерматологія та венерологія».

Адреса: вул. Чернишевського, 7/9,
м. Харків, 61057
Тел.: (057) 706-32-00
Тел./факс: (057) 706-32-03
idvnamnu@ukr.net
www.idvamnu.com.ua

ДУ «Інститут стоматології
та щелепно-лицевої хірургії НАМН України»
1928

Директор — Станіслав Аркадійович Шнайдер, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України

При заснуванні інституту у 1928 р. перед його першим директором, професором І.А. Клейтманом було поставлено три ключові задачі: організація державної зуболікувальної допомоги населенню УРСР; удосконалення та підвищення кваліфікації зубних лікарів; здійснення наукових досліджень у сфері стоматології. За роки існування інституту проведено довгостроковий моніторінг стану стоматологічної допомоги населенню різних районів України. Підготовлено методичні та керівні матеріали (накази, програма профілактики та лікування стоматологічних захворювань на 2002–2007 рр., кон’юнктурні огляди, методичні рекомендації), спрямовані на поліпшення діяльності стоматологічної служби країни. Розроблено галузеві стандарти акредитації державних та недержавних стоматологічних установ. Визначено роль адаптаційно-трофічних систем організму у формуванні резистентності до основних стоматологічних захворювань, що дозволило запропонувати використання адаптогенів рослинного походження для профілактики та лікування стоматологічних хвороб. Розроблено лікувально-профілактичні та гігієнічні засоби із застосуванням компонентів рослинного походження для профілактики та комплексного лікування стоматологічних захворювань. Основні види діяльності установи на сьогодні: науково-дослідна; консультативна та лікувально-профілактична; координаційна та організаційно-методична; експертна; навчальна; виробнича; видавнича. Основні напрями наукової діяльності: наукове та організаційно-методичне забезпечення реформування стоматологічної допомоги населенню в умовах переходу до ринкової системи господарювання; вивчення епідеміології та моніторінг стоматологічної захворюваності в Україні; дослідження фізіолого-біохімічних механізмів патогенезу основних стоматологічних захворювань; розробка методів та засобів діагностики, профілактики та лікування стоматологічних захворювань, розробка національних стандартів для виробів стоматологічного призначення і їх гармонізація з міжнародними вимогами. Серед найпомітніших останніх досягнень: розроблено науково-методичні основи дисбіотичного аспекту патогенезу основних стоматологічних захворювань (карієс, пародонтит, стоматит) і на цій підставі сформульовано принципи антидисбіотичної профілактики і терапії стоматологічних та інших захворювань (цукровий діабет ІІ типу, ожиріння, стеатогепатит: обґрунтовано поняття гепато-орального синдрому, пояснено його патогенез, запропоновано використання препаратів-гепатопротекторів для профілактики та комплексного лікування стоматологічної патології; досліджена лікувально-профілактична роль біофлавоноїдів у патогенезі остеопорозу, остеопенії та пов’язаних з ними захворювань (пародонтоз, переломи кісток, карієс зубів (на підставі чого запропоновано нові остеотропні препарати з вмістом біофлавоноїдів); вивчено патогенез уражень тканин ротової порожнини у хворих на цукровий діабет: запропоновано схему профілактики цих уражень) тощо. В структурі установи функціонують 4 науково-експериментальних і 5 науково-клінічних підрозділів (клініка на 75 ліжок у складі 3 лікувальних і 6 допоміжних підрозділів; потужність поліклініки — 250 відвідувань за зміну). З 1994 р. інститут здійснює випуск науково-практичного журналу «Вісник стоматології», а з 2013 р. — електронного журналу «Інновації в стоматології»; з 2001 р. на його базі працює Проблемна комісія МОЗ та НАМН України зі стоматології, а з 2002 р. — Спеціалізована вчена рада Д 41.563.01 із захисту докторскьких і кандидатських дисертацій за фахом «стоматологія».

Адреса: вул. Рішельєвська, 11,
м. Одеса, 65026
Тел.:+38 (048) 728-24-60 (директор)
+38 (048) 728-24-75 (реєстратура)
Факс: +38 (048) 728-24-84
instomodessa@i.ua
www.instom.od.ua

ДУ «Інститут медицини праці
імені Ю.І. Кундієва НАМН України»
1928

Директор — Володимир Іванович Чернюк, член-кореспондент НАМН України, професор, доктор медичних наук

У листопаді 1928 р. на базі лабораторії робочої медицини Київського Окрздороввідділу було створено Київський інститут гігієни праці та профзахворювань, який отримав свою нинішню назву після низки перейменувань, перепідпорядкувань та реорганізацій. За роки існування інституту його співробітниками виконано ряд пріоритетних наукових розробок, що мають важливе значення як для теоретичної, так і практичної медицини, а тому активно впроваджуються в практику. На основі експериментальних та клініко-гігіє­нічних досліджень встановлені нові закономірності матеріальної кумуляції важких металів, уточнені імунні та біохімічні механізми порушень гомеостазу при інтоксикації ними; отримані нові дані щодо тлумачення понять «норма», «передпатологія»; дано експериментально-теоретичне обґрунтування понять «первинна», «вторинна» адаптація, «резерв адаптації» при дії важких металів; доведена наявність генетично обумовленої індивідуальної чутливості до впливу сполук свинцю та запропоновані імуногенетичні маркери для їх визначення; створено математичні моделі кількісного визначення проникності хімічних речовин крізь шкіру за їх фізико-хімічними властивостями та отримано докази доцільності використання цих моделей для оцінки ризику надходження пестицидів в організм працюючих; досліджено особливості механізмів формування працездатності та стану здоров’я в осіб операторських професій в умовах підвищеного психоемоційного напруження в різних галузях економіки. На основі епідеміологічних досліджень обґрунтовано критерії ризику розвитку низки професійних захворювань у працюючих у вугільній промисловості, машинобудуванні та сільському господарстві. Встановлена вірогідна кореляційна залежність розвитку захворювань репродуктивної сфери у жінок від стану довкілля, умов праці, побутового навантаження та віку; розроблено рекомендації щодо поліпшення медичного обслуговування жінок, що живуть і працюють в сільській місцевості. Розроблено науково-методичні основи оцінки умов праці як факторів ризику раку та рекомендації з удосконалення системи виявлення та реєстрації професійних онкозахворювань в Україні. Висунута та підтверджена гіпотеза про залежність виникнення та тяжкості перебігу катаракти від дози опромінення у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, що дозволило обґрунтувати гігієнічний норматив опромінення кришталика ока, прийнятий МАГАТЕ. Установа має клінічну базу на 80 ліжок, де забезпечується впровадження у практику нових методів діагностики та лікування профзахворювань. З 2014 р. клініка у співпраці з Інститутом психології ім. Г.С. Костюка надає медико-психологічну реабілітаційну допомогу учасникам АТО, що постраждали від бойового стресу. В інституті щорічно виконуються десятки науково-­дослідних робіт, у тому числі за державними програмами, конкурсами НАМН та НАН України, міжнародними грантами, контрактами з науковими установами інших країн. Згідно з наказом МОН України від 04.07.2014 р. № 793 при закладі створена Спеціалізована вчена рада Д 26.554.01 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора медичних і біологічних наук за спеціальністю 14.02.01 «гігієна та професійна патологія». 17 січня 2017 р. пішов з життя академік НАН та НАМН України, перший віце-президент НАМН України, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, директор інституту впродовж 53 років Юрій Ілліч Кундієв (02.10.1927–17.01.2017). Постановою Президії НАМН України від 22 червня 2017 р. № 5/4 інституту присвоєно його ім’я.

Адреса: вул. Саксаганського, 75,
м. Київ, 01033
Тел.: (044) 284-34-27 | (044) 289-43-05
Факс: (044) 289-66-77
yik@nanu.kiev.ua
info@imtuik.org.ua
www.imtuik.org.ua

ДУ «Інститут педіатрії, акушерства
і гінекології НАМН України»
1929

Директор — Юрій Геннадійович Антипкін, академік НАМН України, член Президії НАМН України, академік-секретар відділення клінічної медицини НАМН України, голова Наукової ради з клінічної медицини НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, президент Асоціації педіатрів України, член Американської академії педіатрів, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ст.

Створений у 1929 р., інститут є головною науково-дослідною установою в Україні в сфері охорони здоров’я матері і дитини. Тут проводяться фундаментальні та прикладні дослідження з актуальних проблем збереження здоров’я дітей та жінок за такими основними напрямками: перинатальна охорона плода та новонародженого, зокрема розробка методів пренатальної діагностики вроджених вад розвитку та їх хірургічної корекції; розробка методів преконцепційної підготовки до вагітності, лікування та профілактика ускладнень у вагітних з акушерською та екстрагенітальною патологією та їх новонароджених дітей; вивчення стану репродуктивного здоров’я у жінок, розробка новітніх технологій діагностики, хірургічних і консервативних методів лікування безпліддя та гінекологічних захворювань; дослідження параметрів здоров’я дітей та найактуальніших проблем розвитку, прогресування, профілактики та лікування хронічних соматичних захворювань в дитячому віці; визначення наукових основ природного харчування дітей першого року життя, впровадження в практику нових продуктів харчування для здорових і хворих дітей та вагітних; організаційні й медико-соціальні проблеми охорони здоров’я матері і дитини з урахуванням екологічних особливостей різних регіонів України тощо. Інститут брав активну участь у створенні та виконанні багатьох національних, державних та галузевих програм та проектів: «Діти Чорнобиля», «Діти України», «Планування сім’ї», «Репродуктивне здоров’я нації», «Профілактика та лікування артеріальної гіпертензії в Україні», «Цукровий діабет», «Нове життя — нова якість охорони материнства та дитинства»; був головною установою з виконання наукової частини програми «Репродуктивне здоров’я нації» на період до 2015 року». Установа має широкі міжнародні зв’язки та спільні наукові дослідження з вченими Японії, Великобританії, США, Франції, Німеччини, Швейцарії. Упродовж 18 років науковці інституту беруть участь у виконанні міжнародної програми ВООЗ ELSPAC «Діти 90-х». До складу інституту входять 24 науково-дослідні підрозділи, 6 наукових лабораторій. Клінічну базу інституту складають дитячі клініки на 200 ліжок (куди госпіталізуються хворі діти молодшого та старшого віку з патологією органів травлення, бронхо-легеневої, серцево-судинної та нервової систем, з алергічними захворюваннями, хворобами сполучної тканини, а також діти з різною соматичною патологією з екологічно небезпечних за радіаційним та техногенним забрудненням регіонів) і акушерсько-гінекологічні клініки на 300 ліжок (де надається медична допомога вагітним з екстрагенітальною та з акушерською патологією, а також проводиться допологове виявлення хвороб і вад розвитку плода). Втілюється програма міждисциплінарної діяльності за напрямом акушерської кардіології, яка зарекомендувала себе як потужний резерв зниження материнської та малюкової захворюваності й смертності. Крім стаціонарної допомоги, жінкам та дітям в інституті надається багатопрофільна амбулаторна допомога в дитячій поліклініці із Методично-організаційним центром впровадження стратегії інтегрованого ведення хвороб дитячого віку, денним стаціонаром, в жіночій та медико-генетичній консультації з кабінетом пренатальної діагностики. Для отримання високоспеціалізованої медичної допомоги громадяни можуть звертатися до реєстратур: дитячої поліклініки (044) 483-92-73, (068) 515-63-84, жіночої консультації (044) 483-62-43, медико-генетичної консультації (044) 483-92-39, кабінету планування сім’ї (044) 483-84-23, а також Алергологічного центру (044) 483-33-43. З 12 жовтня по 12 грудня 2017 р. проведено публічне обговорення питання щодо присвоєння інституту імені його директора у період 1979–2005 рр., визначного вітчизняного педіатра, академіка НАН та АМН України О.М. Лук’янової.

Адреса: вул. П. Майбороди, 8,
м. Київ, 04050
Тел.: (044) 483-80-67 (директор)
(044) 484-18-71 («гаряча лінія»)
Факс: (044) 483-26-32 | 044 483-80-26
ipag@ukr.net | www.ipag-kiev.org.ua

ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України»
1930

Директор — Валерій Володимирович Бойко, член-кореспондент НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, завідувач кафедри хірургії № 1 Харківського національного медичного університету, член Президії Української асоціації хірургів, голова Харківського наукового товариства хірургів, кавалер ордена «За заслуги» III ст., почесний доктор ХНУ ім. В.Н. Каразіна, почесний громадянин міст Харків та Люботин

Інститут створений у 1930 р. як Український інститут переливання крові і гематології за ініціативою академіка В.М. Шамова, який і став його першим директором. У період Великої Віт­чизняної війни установа виконувала функцію головної станції переливання крові. Подальша історія закладу пов’язана, зокрема, з постатями академіка О.О. Шалімова (фундатор сучасної української хірургічної школи та її анестезіологічного забезпечення обіймав посаду директора інституту у 1965–1974 рр.) та професора В.Т. Зайцева (який очолював заклад у 1974–1999 рр. та створив школу хірургів-невідкладників, у тому числі наукову школу хірургічної гастроентерології), чиє ім’я увічнено в назві установи. Чинний директор інституту (з 1999) професор В.В. Бойко відзначився впровадженням нових підходів у лікуванні хірургічних і онкологічних захворювань, розробкою оригінальних методів хірургічних втручань при пухлинах шиї й тазових органів, інших захворюваннях. Основні напрямки наукової діяльності інституту: гіпер- та гіпобіотичні процеси в хірургії; взаємодія імунних, ендотеліальних та інфекційних факторів з процесами апоптозу в хірургії; адаптаційно-компенсаторні механізми та корекція порушень гомеостазу у хворих хірургічного профілю; невідкладна хірургія та хірургія ушкоджень органів грудної та черевної порожнини; моделювання патологічних станів, а також гемостаз в невідкладній хірургії; гнійно-септичні стани; реконструктивна хірургія підвищеної складності та невідкладна онкохірургія; організація екстреної хірургічної допомоги. У структуру інституту входять такі наукові підрозділи: відділення — відділення невідкладної хірургії, травматичного шоку, військової хірургії з хірургією надзвичайних ситуацій, анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії; хірургічних інфекцій; опіків; гострих захворювань судин; захворювань стравоходу та шлунково-кишкового тракту; хірургії печінки та жовчовивідних шляхів; торакальної хірургії; кардіохірургії та невідкладної кардіології; інтервенційної кардіології; ультразвукової та клініко-інструментальної діагностики патології внутрішніх органів та серцево-судинної системи; діагностична лабораторія з імуноферментним і радіоізотопним аналізом; лабораторія патоморфології й експериментальної хірургії; відділ комплексного програмування розвитку невідкладної хірургії та захисту інтелектуальної власності; функціональні підрозділи (відділ метрології). За останні роки в інституті розроблені та впроваджені органозберігаючі операції при кровоточивих виразках шлунка і дванадцятипалої кишки; спосіб лікування ускладнень портальної гіпертензії у хворих на цироз печінки із застосуванням методів рентгеноендоваскулярної хірургії; методика інтубації кишечнику оригінальними зондами, сконструйованими в інституті; спосіб лапароцентезу і набір інструментів для його проведення; інструменти та пристрої для реінфузії крові; реконструктивні операції на груднині, ребрах, ключиці при синдромі «флотуючої груднини»; спосіб профілактики і лікування «шокової легені» тощо. З наукових проривів останнього часу варті особливої уваги експериментальне виявлення та обґрунтування невідомого раніше явища п’єзосинтетичного ефекту в біологічних тканинах (п’єзобіосинтез); впровадження у лікування ускладнених пухлин малого тазу нових операцій зі збереженням сечового міхура та сечоводів (альтернатива евісцерації); розробка і патентування трансплантаційної технології реконструкції трахеї зі збереженням її прохідності при різних видах патології, що суттєво зменшує кількість ускладнень у вигляді рубцювання тканин, неприживлення трансплантатів, неспроможності анастомозів та ін. В інституті існує аспірантура і клінічна ординатура за спеціальністю «хірургія», видається фаховий журнал «Харківська хірургічна школа».

Адреса: в’їзд Балакірєва, 1,
м. Харків, 61103
Тел./факс: (057) 715-33-48
igusurg@ukr.net
www.ionh.com.ua

ДУ «Інститут громадського здоров’я
ім. О.М. Марзєєва НАМН України»
1931

Директор — Андрій Михайлович Сердюк, академік НАМН України, член Президії НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, дійсний член Міжнародної медичної академії ім. А. Швейцера, почесний член АМН Польщі, почесний академік Білоруської АМН, президент НАМН України (2011–2016), кавалер орденів «Князя Ярослава Мудрого» V ст., «Знак Пошани», «За заслуги» III ст., почесний громадянин міст Марганець та Верхньодніпровськ

Інститут створено у 1931 р. видатним вченим-гігієністом, засновником санітарно-епідеміологічної служби країни О.М. Марзєєвим для наукового супроводу діяльності санепідслужби. Інститут має багату 85-річну історію. На всіх етапах своєї діяльності колектив опікувався проблемами профілактики як інфекційної, так і неінфекційної захворюваності населення України, охорони здоров’я людей від шкідливої дії факторів довкілля, починаючи з проблем оздоровлення територій населених місць до започаткування нових, найбільш важливих для країни і збереження здоров’я населення напрямків гігієнічних досліджень. Протягом багатьох десятиліть інститут є головною науковою установою МОЗ і НАМН України з проблем комплексної оцінки шкоди, що завдає здоров’ю населення забруднене довкілля. Значна увага приділяється проблемам здоров’я дітей та молоді, санітарної мікробіології та радіаційної гігієни, організації охорони здоров’я, історії медицини. На базі інституту понад 30 років працювало правління Наукового товариства гігієністів України, яке об’єднувало вчених і санітарних лікарів країни, а 2015 р. реорганізовано в Асоціацію громадського здоров’я. Фахівцями установи розроблено наукові основи гігієнічного нормування хімічних канцерогенів, здійснено широкомасштабні дослідження з багатьох аспектів гігієни регіонального планування та містобудування, оцінки санітарного стану великих та малих річок України, обґрунтовано стратегію санітарного очищення населених місць. Більше 17 років (1972–1990) вчені інституту працювали в рамках радянсько-американського партнерства в галузі безпеки неіонізуючого опромінення. З перших днів аварії на ЧАЕС колектив установи брав участь у ліквідації її наслідків. Фахівцями закладу підготовлено цілу низку практичних рекомендацій щодо безпеки населення, розроблено сотні нормативних, методичних й інформаційних документів, а також ряд проектів законів України щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя країни. Кожного дня спеціалісти інституту виконують замовлення різних міністерств та відомств з проблем гігієнічної оцінки об’єктів довкілля: якості води, повітря, ґрунту, об’єктів стільникового зв’язку, іонізуючого та електромагнітного випромінювання, продуктів харчування, препаратів побутової хімії і косметичних товарів, товарів дитячого вжитку, лікарських та дезінфекційних засобів, дієтичних добавок, оцінюють проекти планування і забудови населених місць, розміщення промислових об’єктів та встановлення для них зон санітарної охорони. Вчені інституту були ініціаторами, активними розробниками та виконавцями Національної програми екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро та покращення якості питної води, Національного плану дій з гігієни довкілля як частини європейського процесу, Національної програми «Діти України», Цільової комплексної програми генетичного моніторингу в Україні, Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» на 2002–2011 рр. тощо. На установу покладено наукове, науково-координаційне та організаційно-­методичне керівництво з реалізації завдань Загальнодержавної програми «Питна вода України» на 2006-2020 рр. У рамках SAICM QSP є координатором та виконавцем проекту «Зміцнення потенціалу для раціонального управління біоцидами (пестицидами та дезінфікуючими засобами) для зниження впливу на населення в Україні». Нині в структурі інституту функціонує 18 наукових підрозділів, в яких працюють 30 докторів і 66 кандидатів наук, клініка піддослідних тварин, наукова бібліотека. Видаються журнал «Довкілля та здоров’я» (з 1996) та збірник наукових праць «Гігієна населених місць» (з 1956). З 1993 р. в інституті працює Спеціалізована рада із захисту докторських та кандидатських дисертацій зі спеціальностей «гігієна» та «екологія».

Адреса: вул. Попудренка, 50,
м. Київ, 02094
Тел.: (044) 559-73-73 | (044) 559-14-72
Факс: (044) 513-15-28
ihmeamnu@ukr.net | 5131528@ukr.net
usch@usch.kiev.ua
www.health.gov.ua

ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМН України»
1934

Директор — Тетяна Анатоліївна Бухтіарова, член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, президент Асоціації фармакологів України

ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМН України» веде свою історію із утвореної у 1934 р. Київської санітарно-хімічної лабораторії, реорганізованої у Київський науково-­дослідний інститут фармакології та токсикології Міністерства охорони здоров’я України. У 1993 р. інститут перейшов у підпорядкування Академії медичних наук України. Основу діяльності закладу становлять фундаментальні дослідження механізмів формування патологічних станів, специфічних особливостей дії фізіо­логічно активних речовин на різних рівнях організації живої матерії з метою створення нових ефективних та безпечних лікарських препаратів. Прикладні дослідження інституту охоплюють повний цикл — від синтезу, скринінгу і первинної фармакологічної та токсикологічної оцінки фізіологічно активних речовин різних класів до розробки на їх основі лікарських препаратів для подальшого впровадження у виробництво. Науковцями інституту встановлено нові аспекти фармакодинаміки відомих лікарських засобів та перспективних фізіологічно активних речовин, на основі яких одержано пріоритетні дані щодо механізмів їх дії (нейромедіаторних, анальгезивних, антибактеріальних тощо), значення біологічно активних речовин ендотеліального походження в регуляції кровообігу та діяльності серця, визначено роль індукції цитохрому Р450 2Е1 в патогенезі гепато- та гонадотоксичності протитуберкульозних засобів та їх побічного впливу на репродуктивну функцію. Розроблено спосіб siРНК-індукованого блокування експресії генів протеїнкінази С для фармакотерапевтичної корекції судинних дисфункцій при артеріальній гіпертензії. За результатами цілеспрямованого синтезу та скринінгу хімічних сполук різних класів запропоновані нові лікарські засоби Пірадозол (неопіоїдний анальгетик), Адамікрин (антибактеріальний та антифунгальний агент), Димеодипін (антиангінальний засіб із антиаритмічним ефектом) та Флудинат (протипухлинний засіб). В останні десятиріччя створені, ліцензовані та впроваджені в медичну практику оригінальні конкурентоздатні препарати Амізон (протизапальний засіб з імуномодулювальними властивостями), Хлофіден, Бротеофі, Мебіфон (протипухлинні засоби із антиметастатичною дією), Антраль (гепатопротектор), Вітам (мікроелементно-вітамінний засіб) та Есмін (протианемічний засіб), інноваційні поліфункціональні ліпосомальні засоби Ліпін, Ліолів, Ліпофлавон. Інститут першим в Україні пройшов Європейську сертифікацію на відповідність принципам GLP, вперше в Україні та в СНД проводить сучасні дослідження біодоступності та біоеквівалентності лікарських засобів in vitro (модель моношару культури епітеліальних клітин СаСО2). В інституті створені та використовуються нові моделі та інноваційні технології у дослідженні артеріальної гіпертензії, репродуктивної та інших видів специфічної токсичності. Науковці установи беруть участь у роботі багатьох міжнародних наукових організацій та є постійними членами, зокрема, Міжнародної асоціації фундаментальної та клінічної фармакології (IUPHAR). Також в структурі інституту функціо­нує Державна лабораторія з контролю якості лікарських засобів.

Адреса: вул. Антона Цедіка, 14,
м. Київ, 03057
Тел./факс: (044) 456-42-56
onmi@i.ua
www.ift.org.ua

ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України»
1936

Директор — Володимир Миколайович Коваленко, академік НАМН України, віце-президент НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, повний кавалер ордена «За заслуги», завідувач кафедри терапії та ревматології НМАПО ім. П.Л. Шупика, президент Асоціації кардіологів України, президент Асоціації ревматологів України

Історія інституту розпочинається з прийняття постанови Уряду УРСР від 10 березня 1936 р., коли у Києві за ініціативою всесвітньо відомого вченого-клініциста, одного з першовідкривачів діагнозу «інфаркт міокарда», академіка М.Д. Стражеска, підтриманої Президією АН УРСР, було засновано Український інститут клінічної медицини, структура і склад якого мали забезпечувати комплексну розробку актуальних проблем внутрішньої медицини. У міру зростання актуальності серцево-судинної проблематики у світі загалом та в Україні зокрема, діяльність установи все більше набувала кардіологічного спрямування. Тож нині заклад є провідним науковим, лікувальним та організаційно-методичним центром, діяльність якого зосереджена на розв’язанні актуальних проблем кардіології в Україні, а наукові дослідження проводяться відповідно до завдань комплексних програм і пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. На сучасному етапі колектив інституту працює над вивченням патогенетичних механізмів розвитку атеросклерозу та ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії та інших найбільш поширених захворювань серцево-судинної системи. Вдосконалені методи їх діагностики, лікування та профілактики, при цьому значна увага приділяється створенню оптимальних методів боротьби з такими небезпечними формами захворювань та їх ускладненнями, як стенокардія, інфаркт міокарда, кардіоміопатія, порушення ритму серця, серцева недостатність. Сьогодні співробітники ННЦ успішно вирішують проблеми ендоваскулярної кардіології та тромболізису; запроваджені методи перкутанної транслюмінальної коронароангіопластики і стентування вінцевих артерій серця у хворих на стенокардію і гострий інфаркт міокарда, інвазивні методи лікування порушень ритму та провідності серця — імплантація кардіовертерів-дефібриляторів, пристроїв для ресинхронізуючої терапії, радіочастотні абляції складних аритмій. Інститут має клінічну базу, яка налічує 10 науково-клінічних відділів і розрахована на 310 ліжок; у поліклінічному відділенні консультативну допомогу щороку отримують понад 35 тис. пацієнтів. Значна увага приділяється підготовці кадрів: клінічні і наукові структурні підрозділи є базою підготовки клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів та практичних лікарів з України та з-за кордону; заклад є клінічною базою кафедри кардіології та функціональної діагностики НМАПО ім. П.Л. Шупика, де щороку вдосконалюють свою професійну майстерність і підвищують кваліфікацію понад 500 фахівців і викладачів медичних ВНЗ з усіх регіонів України. Розширюються міжнародні контакти ННЦ, зокрема здійснюється співробітництво з Європейським та Американським кардіологічним товариствами, Європейською асоціацією ритму серця, Європейським товариством інтервенційної кардіології, Міжнародним товариством боротьби з артеріальною гіпертензією, Європейською асоціацією серцевої недостатності, співробітники центру регулярно беруть участь у всесвітніх, європейських і національних кардіологічних форумах (Австрія, Німеччина, Нідерланди, Італія, Китай, Португалія, США, Туреччина, Франція, Японія та ін.). На базі ННЦ функціонують Український організаційно-методичний кардіологічний центр, Український ревматологічний центр, Центр побічної дії лікарських засобів; створені і плідно працюють загальнодержавні професійні громадські об’єднання — Асоціація кардіологів України, Асоціація ревматологів України, Українська асоціація фахівців з невідкладної кардіології, Українська асоціація фахівців з серцевої недостатності, Асоціація аритмологів України, ВГО «Проти гіпертензії»; діє Спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій за фахами «кардіологія» та «ревматологія»; видаються фахові журнали — «Український кардіологічний журнал» (з 1994); «Український ревматологічний журнал» (з 2000); «Артеріальні гіпертензії» (з 2007); «Серцева недостатність» (з 2009), «Аритмологія» (з 2012).

Адреса: вул. Народного ополчення, 5,
м. Київ, 03151
Тел.: (044) 275-66-22
Факс: (044) 275-42-09
stragh@bigmir.net
www.strazhesko.org.ua

ДУ «Інститут гематології
та трансфузіології НАМН України»
1936

Директор — Анатолій Сергійович Тимченко, професор, доктор медичних наук

У 1938 р. Київська філія Харківського НДІ переливання крові та невідкладної хірургії, розташована у будинку колишньої Зайцевської лікарні, була реорганізована в самостійний інститут — Київський НДІ переливання крові та невідкладної хірургії. Зусиллями його вчених було створено наукові школи, які сьогодні загальновідомі в Україні — з виробничої та клінічної трансфузіології, клінічної та хірургічної гематології, імуногематології, фізіо­логії та патології крові, морфологічної діагностики захворювань системи крові та гемостазіології, комбустіології. Основ­ні напрями наукової, клінічної, експертної роботи установи включають: вивчення клітинно-молекулярних механізмів порушень функціонування системи гемопоезу, її репарації та корекції; вивчення епідеміології, етіології, патогенезу гематологічних захворювань та розробка нових методів діагностики, лікування і соціально-медичної реабілітації хворих; розробка нових технологій консервування крові та гемопоетичної тканини; отримання лікувально-діагностичних препаратів високої специфічної активності із донорської крові; розробка нових принципів і методів трансфузійної терапії для лікування захворювань різного генезу; вивчення патогенезу опікової хвороби та її ускладнень, розробка нових методів лікування і медико-соціальної реабілітації хворих; розробка науково обґрунтованої програми реорганізації служби крові в Україні, вивчення впливу екологічних чинників на донороздатність населення; амбулаторне та санаторне лікування пацієнтів із захворюваннями системи крові та опіковою хворобою; експертна оцінка дисертаційних та науково-дослідних робіт у галузі гематології та трансфузіології. Наукові досягнення вчених інституту були високо оцінені присудженням Державної премії України, зокрема за розробку та впровадження методів лікування гострої променевої хвороби; системи етапного лікування обпечених; ранньої діагностики глибоких опіків, раннього хірургічного лікування опіків та їх наслідків; а також за дослідження механізмів кріопошкоджень і кріозахисту клітин, розробку методів їх консервування. У складі інституту діють науково-дослідні підрозділи, зокрема 6 клінічних, 2 діагностичних, 8 лабораторно-експериментальних, науково-інформаційний та науково-організаційний. Щороку в клінічних підрозділах та консультативній поліклініці одержують допомогу понад 20 тис. осіб. Інститут здійснює курацію та надає організаційно-методичну допомогу лікувально-профілактичним закладам, охоплюючи більшість регіонів України. Згідно з відповідним спільним наказом МОЗ та НАМН України, провідні науковці інституту входять до складу проблемної комісії «Гематологія та трансфузіологія», головними завданнями якої є визначення пріоритетних напрямків наукових досліджень з питань гематології та трансфузіології; аналіз науково-дослідних робіт; розгляд та рецензування тем дисертацій, інформаційних і методичних документів, навчальних програм; аналіз підготовки спеціалістів з гематології та трансфузіології. В інституті діє благодійний фонд ім. цілителя Пантелеймона, який проводить просвітницьку роботу серед хворих, їх родичів та населення, видає бюлетень «Гемофілія та гемостаз». Установа є засновником міжвідомчого збірника «Гематологія і переливання крові» (з 1965), співзасновником журналу «Український журнал гематології та трансфузіології» (з 2001). На базі інституту з 1976 р. функціонує Спеціалізована вчена рада із захисту докторських дисертацій за спеціальністю «гематологія та трансфузіологія».

Адреса: вул. М. Берлінського, 12,
м. Київ, 04060
Тел.: (044) 440-27-44 | Факс: (044) 440-27-22
igt2@ukr.net
www.igt.net.ua

ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної
терапії ім. В.П. Філатова НАМН України»
1936

Директор — Наталія Володимирівна Пасєчнікова, член-кореспондент НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений лікар України, професор кафедри офтальмології Одеського національного медичного університету

Установу створено 4 квiтня 1936 р. постановою Раднаркому СРСР № 632 як Інститут експериментальної офтальмології, засновником і першим директором якого був академік В.П. Фiлатов, чиє ім’я заклад носить з 1945 р. Інститут є одним із провідних офтальмологічних центрів Європи та головним в Україні з проблеми офтальмології і тканинної терапії, проводить велику роботу щодо координації наукових досліджень з офтальмології. Основ­ні напрями діяльності інституту: вивчення епідеміології, патогенезу, клініки, розробка методів профілактики, лікування та реабiлiтацiї при захворюваннях i пошкодженнях очей i їх наслiдкiв; вивчення механiзму дiї i розробка нових тканинних препаратiв; органiзацiя офтальмологiчної допомоги населенню України. Установа займається найбільш актуальними фундаментальними і прикладними проблеми офтальмології із використанням сучасних біохімічних, імунологічних, патоморфологічних, фармакологічних, радіологічних та інших методів дослідження. Пріоритетними є розробки інституту з трансплантації тканин, патогенезу і лікування опіків очей та їх наслідків, травматичних, вікових, вроджених катаракт, внутрішньоочних сторонніх тіл, відкритокутової глаукоми, відшарування сітківки, пухлин ока та орбіти, увеїтів, вивчення впливу на біологічні об’єкти лазерного випромінювання, ультразвуку, магнітних полів, кріовпливу; в царині офтальмоендокринології, імунології, тканинної терапії і створення нових тканинних препаратів, багатьох інших аспектів. Інститут має велику клiнiчну базу, що складається з 9 профільних вiддiлів та сукупно розрахована на 480 лiжок. Потужнiсть консультативної полiклiнiки становить до 700–750 вiдвiдувань за змiну. На базi iнституту працюють 5 спеціалізованих офтальмологічних центрiв: центр увеїтiв, центр iзейконiчної корекцiї, офтальмоонкологічний центр, центр дитячої офтальмології, Український офтальмотравматологічний центр. На базі інституту функціонує кафедра офтальмології факультету підвищення кваліфікації Одеського національного медичного університету, де постійно здійснюється підвищення рівня кваліфікації лікарів-офтальмологів — як співробітників інституту, так і офтальмологів з усіх областей України. Крім масштабної клінічної роботи, в 10 наукових лабораторіях інституту проводяться сучасні ефективні теоретичні та експериментальні наукові дослідження. Інститут має потужну експериментальну базу, зокрема віварій з тваринами різних видів. Інститут постійно готує кадри вищої кваліфікації для наукової та практичної роботи (інтернів, клінічних ординаторів, докторантів, аспірантів, стажистів, у тому числі з країн ближнього і дальнього зарубіжжя); організовує і регулярно проводить на своїй базі з’їзди офтальмологів України, симпозіуми, науково-практичні конференції з міжнародною участю, наради, пленуми ГО «Товариство офтальмологів України». Багато років на базі установи працює Спеціалізована вчена рада з захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальністю «офтальмологія»; з 1946 р. видається «Офтальмологічний журнал». Інститут ім. В.П. Філатова розташований на березі теплого Чорного моря, в зеленій зоні Французького бульвару міста-курорту Одеси, що сприяє зверненню хворих в інститут та їх швидкій реабілітації. Спеціалісти інституту завжди готові надати усім хворим висококваліфіковану допомогу з використанням найсучасніших та ефективних методів діагностики і лікування при застосуванні новітнього обладнання.

Адреса: Французький бульвар, 49/51,
м. Одеса, 65061
Тел.: (048) 729-27-40 | 729-83-48 | Факс: (048) 776-04-35
filatovscience@ukr.net | filatovinfo@ukr.net
www.institut-filatova.com.ua

ДУ «Інститут патології крові
та трансфузійної медицини НАМН України»
1940

Директор — Василь Леонідович Новак, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, член Європейської та Американської асоціацій гематологів, співкоординатор Європейської школи трансфузійної медицини

З перших днів існування і понині наукова, лікувальна й організаційна діяльність закладу спрямована на вирішення актуальних проблем діагностики і лікування хвороб крові, виробничої та клінічної трансфузіології. Основним напрямом наукової діяльності інституту є з’ясування механізмів виникнення і розвитку гемопатій, розробка та впровадження сучасних методів діагностики і прогнозування перебігу злоякісних неоплазій кровотворної і лімфоїдної тканин на основі вивчення біологічних властивостей злоякісних клітин. Наукові дослідження є підставою для покращання якості надання високоспеціалізованої медичної (гематологічної) допомоги хворим шляхом розробки і впровадження в практику стандартних протоколів діагностики та лікування онкогематологічних хворих з використанням найновіших лікарських засобів. Створено центр трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин. Надається допомога хворим на гемофілію та інші спадкові коагулопатії. Здійснюється діагностика варіанту і тяжкості гемофілії, наявності інгібіторів. За результатами наукових досліджень запропоновано стандарти спеціалізованої медичної допомоги хворим на гемофілію та інші коагулопатії, які включають хірургічне і стоматологічне лікування. Опрацьовано систему хірургічної допомоги гематологічним хворим і хірургічного лікування патології селезінки різноманітного походження. Впроваджуються нові методи органозберігальних і малоінвазивних (відеохірургічних) операцій на селезінці у гематологічних хворих. Для лікування багатьох хвороб використовуються методи екстракорпоральної детоксикації та обробки крові (плазмаферез, цитаферез, фотоферез). У ділянці виробничої і клінічної трансфузіології в інституті розвивається напрямок, який ґрунтується на концепції «малооб’ємної інфузійної терапії». Створено групу комплексних інфузійно-трансфузійних препаратів поліфункціональної дії, що зареєстровані в Україні, запущені у серійний випуск, широко використовуються в медичних установах і закладах України, а також нове покоління комплексних інфузійних препаратів на основі колоїдних речовин. Розроблено методи кріоконсервування еритроцитів донорської та автологічної крові при помірно низьких температурах (–40 °С та –20 °С) з метою їх довготривалого зберігання. Вперше створені та впроваджуються у серійне виробництво нові вітчизняні гемоконсерванти на основі аденіну. У складі інституту 7 наукових та 9 практичних підрозділів, у 2008 р. відкрито клініку на 50 ліжок. У практичних підрозділах інституту щорічно надається високоспеціалізована медична допомога хворим м. Львів, Львівської обл. та Західного регіону України (10–12 тис. хворих, 23–25 тис. відвідувань); виконується до 110 тис. гематологічних, цитологічних, імунологічних, цитогенетичних і біохімічних аналізів; впроваджуються нові методи діагностики і лікування; ведеться диспансерний облік та нагляд щодо пацієнтів з гемофілією. Інститут підтримує міжнародні наукові зв’язки з гематологічними клініками Ягеллонського університету (Краків) і Люблінської медичної академії, кафедрою гематології (Польща) у зв’язку з діяльністю Польсько-українського центру з трансплантації кісткового мозку, відкриття якого відбулося у 2004 р. У 2010 р. інститут став членом Європейської лейкемічної мережі (European Leukemia Net), що є провідною гематологічною організацією у медичній галузі ЄС.

Адреса: вул. Генерала Чупринки, 45,
м. Львів, 79044
Тел.: (032) 238-32-47
ipktm@ukr.net
www.ipktm.inf.ua

ДУ «Інститут спадкової
патології НАМН України»
1940

Директор — Олег Зіновійович Гнатейко, професор, доктор медичних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України

Інститут заснований у 1940 р. як Львівський науково-дослідний інститут охорони материнства i дитинства. Ефективна діагностика і профілактика вродженої і спадкової патології визначені у статуті установи в якості основ­них завдань. Тут здійснюються: дослідження частоти та клініко-генетичного поліморфізму поширеної спадкової патології Західного регіону України; ролі генетичних та середовищних чинників у структурі репродуктивних втрат населення Західного регіону України з розробкою підходів до ефективного формування потоків вагітних на пренатальне дослідження стану плода; вивчення генетичних маркерів нестабільності геному у взаємозв’язку з репродукційними втратами у людини, генетичних маркерів схильності до онкозахворювань (гемобластози, рак товстої кишки), генів-модифікаторів клінічного перебігу поширеної соматичної патології; пошук інформативних маркерів індивідуальної чутливості до ксенобіотиків та розробка принципів діагностики, лікування і профілактики екологічно детермінованих станів у дітей, пов’язаних з інтоксикацією генотоксичними чинниками; генетичний моніторинг вроджених вад розвитку, скринінг на фенілкетонурію та гіпотиреоз. Запатентовано модифікований метод виділення ДНК шляхом висолювання (для створення банків ДНК); досліджено довжину теломер у матеріалі самовільних викиднів; вперше розроблено та впроваджено алгоритм діагностики синдрому хромосомної нестабільності Ніймеген — єдиного відомого у світі спадкового захворювання, яке виявляють виключно у представників слов’янських народів. Серед структурних підрозділів установи відділення діагностики спадкової патології, клінічної генетики, пренатальної діагностики і перинатології, епідеміології вродженої і спадкової патології; науково-організаційний відділ; Львівський міжобласний медико-генетичний центр; Регіональний лікувально-­діагностичний центр медичної реабілітації для малозабезпечених категорій населення, бібліотека тощо. Підготовлено висококваліфіковані кадри, здатні проводити діагностику та профілактику вродженої та спадкової патології на сучасному рівні і в широкому спектрі захворювань людини. В інституті щорічно надається близько 70 тис. спеціалізованих консультацій та проводиться лікування близько 4 тис. пацієнтів, з них третина — дитячого віку. Саме цим зумовлені обрані напрями наукових досліджень, які в кінцевому результаті спрямовані на досягнення міжнародного стандарту якості діагностики та профілактики вродженої та спадкової патології. Комплексні наукові розробки виконуються в межах державних науково-практичних програм: «Діти України», «Планування сім’ї», «Цільова комплексна програма генетичного моніторингу в Україні», «Здоров’я нації». Завдяки створеній в системі НАМН України стратегії широкого внутрішнього та міжгалузевого комплексування, установою сформовано щільні наукові зв’язки з багатьма науково-дослідними та лікувально-педагогічними установами в Україні та за кордоном. Співробітники інституту входять до складу творчих колективів в межах спільних наукових проектів з Інститутом молекулярної біології і генетики НАН України, Інститутом патології крові та трансфузійної медицини НАМН України, Львівським національним медичним університетом ім. Данила Галицького, Університетом ім. Гумбольдта (Берлін, Німеччина), Меморіальним центром здоров’я дитини (Варшава, Польща) тощо.

Адреса: вул. М. Лисенка, 31А,
м. Львів, 79008
Тел.: (032) 276-54-99 (директор) | (032) 275-21-31 (реєстратура)
root@ihp.lviv.ua

ДУ «Інститут нейрохірургії
ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України»
1950

Директор — Євгеній Георгійович Педаченко, академік НАМН України, член Президії НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат премії АМН України в галузі клінічної медицини, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ст.; академік Всесвітньої академії нейрохірургії, Польської медичної академії, Європейської нейротравматологічної академії, Всесвітньої медичної академії ім. Альберта Швейцера; віце-президент Всесвітньої федерації нейрохірургічних товариств

Заклад було створено в якості правонаступника Київського психоневрологічного інституту за ініціативою професора О.І. Арутюнова — учня й послідовника академіка М.Н. Бурденка, видатного нейрохірурга, який згодом став фундатором сучасної української нейрохірургічної школи. Інститут є головною установою в Україні за фахом «нейрохірургія» та здійснює діяльність з наступних напрямків: діагностика та лікування дорослих і дітей з патологією нервової системи (пухлини головного та спинного мозку, периферичних нервів; патологія судин шиї, головного та спинного мозку (аневризма, мальформація, інсульт); гостра черепно-мозкова та спинномозкова травма, травма периферичних нервів та наслідки таких травм; функціональні розлади нервової системи (паркінсонізм, епілепсія); дегенеративно-­дистрофічні захворювання хребта, у тому числі грижі міжхребцевих дисків; больові синдроми); науково-­дослідна робота (пошук нових та удосконалення існуючих методів діагностики і лікування хвороб нервової системи); організаційно-методична діяльність (організація науково-практичних конференцій, семінарів, нарад нейрохірургів; видання інформаційно-методичних матеріалів, спрямованих на впровадження нововведень); підготовка кадрів (на базі інституту функціонують клінічна ординатура, аспірантура та монотематичні курси інформації й стажування; працює Спеціалізована вчена рада Д 26.557.01 із захисту дисертацій за фахом «нейрохірургія»); видавнича справа (заклад є співзасновником «Українського нейрохірургічного журналу»). Для удосконалення спеціалізованої нейрохірургічної допомоги населенню України розроблено стандарти організації та уніфіковані клінічні протоколи надання медичної допомоги хворим з нейрохірургічною патологією, індикатори якості наданої допомоги; координується робота розвиненої мережі нейрохірургічних відділень України; видаються тематичні наукові збірки, методичні рекомендації, інформаційні листи; проводяться з’їзди, конференції, тематичні семінари та навчальні школи з міжнародною участю для нейрохірургів України. У закладі створені та працюють наукові школи з нейротравми, ней­роонкології, судинної патології головного і спинного мозку, малоінвазивної спінальної нейрохірургії, нейротрансплантації, нейроімунології, які очолюють і розвивають провідні фахівці інституту. У структуру інституту входять науково-дослідні підрозділи: клінічні, діагностичні та лабораторно-експериментальні. Клінічну базу інституту складають 15 профільних відділень на 361 ліжко-­місце. Щорічно проводиться 5–7 тис. операцій. У поліклінічному відділі щорічно отримують спеціалізовану консультативну допомогу більше 30 тис. хворих. Широко впроваджується надання міжнародних та регіональних телемедичних консультацій за спеціальностями «нейрохірургія» і «дитяча нейрохірургія». Встановлюються і розширюються професійні, колегіальні та дружні зв’язки співробітників інституту з багатьма спорідненими нейрохірургічними установами Європи та світу. На базі інституту працюють кафедри нейрохірургії НМАПО ім. П.Л. Шупика (з 1950) і НМУ ім. О.О. Богомольця (з 1986); упродовж 40 років діяло Правління наукового товариства нейрохірургів України, а у 1993 р. створена Українська асоціація нейрохірургів. Заклад кваліфіковано і безвідмовно надавав і продовжує надавати нейрохірургічну допомогу постраждалим на Майдані та бійцям, що отримали травми під час АТО. Нині інститут оснащений високотехнологічним устаткуванням, що дозволяє вирішувати теоретичні і практичні задачі нейрохірургії на якісно новому рівні. Інститут має значний творчий потенціал, про що може свідчити виконання щорічно фундаментальних, прикладних науково-дослідних робіт та ініціативних розробок за різними напрямками нейрохірургії.

Адреса: вул. Платона Майбороди, 32,
м. Київ, 04050
Тел.: (044) 483-95-73
(044) 483-94-13 (головний лікар)
(044) 484-18-73 (реєстратура поліклініки)
neuro.kiev@gmail.com | neuro@neuro.kiev.ua
www.neuro.kiev.ua

ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України»
1955

Директор — Василь Васильович Лазоришинець, академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений лікар України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, кавалер Ордена князя Ярослава Мудрого V ст. і IV ст., голова Асоціації серцево-судинних хірургів України, засновник і член Всесвітньої асоціації дитячих кардіологів і кардіохірургів

Історія установи починається з 1955 р., коли на базі 24-ї міської лікарні м. Київ академіком М.М. Амосовим була відкрита перша в Україні спеціалізована клініка серцевої хірургії — вона й стала предтечею майбутнього флагмана української кардіохірургії, якому Указом Президента України від 14 червня 2006 р. № 513/2006 було надано статус Націо­нального. Фахівцями закладу створюються й опановуються передові технології охорони здоров’я: це перевірена часом школа вітчизняної кардіохірургії, яка відповідає найвищому сучасному рівню наукових досліджень, медичної допомоги і підготовки кадрів. В інституті вперше в світі розроблені і впроваджені антитромботичні моделі протезів клапанів серця (1965). Вперше в Україні розпочато хірургічне лікування вад серця (в тому числі вроджених вад серця у новонароджених); застосування операцій зі штучним кровообігом; протезування мітрального клапана; перші експериментальні операції на серці в умовах барокамери; імплантація електрокардіостимуляторів; аортокоронарне шунтування при ішемічній хворобі серця; використання пінних та мембранних оксигенаторів для заміщення функції легень, а також ультрафільтрація крові під час штучного кровообігу; пульсуючий та синхронізований із серцем штучний кровообіг; хірургічне лікування тахісистолічних форм аритмій; внутрішньоаортальна балонна контрапульсація для лікування кардіогенного шоку та сучасна багатокомпонентна інфузійна терапія інтраопераційної аутогемотрансфузії в кардіохірургії. Розроблено та впроваджено (у співавторстві) комп’ютерний тренажер для штучного кровообігу (1993); операції аортокоронарного шунтування на працюючому серці (2000); оригінальні методики фармакохолодового захисту міокарда із застосуванням штучної крові (2001) та операцій без донорської крові. На рівні світових вимог досліджені й розроблені проблеми електрофізіології серця при серцевій недостатності і порушеннях ритму роль гвинтоподібних скорочень і стрічкоподібної будови серця у вигнанні крові; досягнуто світового рівня за результатами розробок протезування клапанів і лікування ішемічної хвороби серця, порушень ритму серця, розшаровуючих аневризм аорти з ретроградною перфузією мозку. За час існування інституту виконано більше ніж 120 тис. операцій з приводу вроджених, набутих вад та ішемічної хвороби серця, підготовлено понад 1000 спеціалістів цієї галузі. У клініці є 370 ліжок, 16 операційних столів, працюють 20 клінічних відділень, поліклініка, 10 лабораторій, які оснащені сучасним діагностичним і лікувальним обладнанням. Щорічно тут проходять обстеження понад 30 тис. хворих, виконується більше ніж 5,5 тис. операцій на серці, рівень якості і результати яких відповідають кращим світовим стандартам, а подекуди істотно їх перевищують. Завдяки власним науковим розробкам і стандартизації лікування інститут входить до п’ятірки провідних центрів серцево-судинної хірургії у Європі за показниками кількості та якості операцій на серці й магістральних судинах. Спільно з ДУ «ІПАГ НАМН України» започатковано новий мультидисциплінарний напрям — акушерська кардіологія. Інститут всебічно розвиває контакти з зарубіжними лікувальними та науковими установами Росії, Польщі, США, Німеччини, Франції, Нідерландів тощо. Створена під егідою закладу Асоціація серцево-судинних хірургів України забезпечує методичне керівництво науковою і практичною роботою в кардіохірургії. Тут діють курси інформації та стажування з кардіохірургії і кардіології для вітчизняних і зарубіжних фахівців; базується кафедра хірургії серця та магістральних судин НМАПО ім. П.Л. Шупика; функціонує Спеціалізована вчена ради із захисту дисертацій за спеціальністю 14.01.04 «серцево-судинна хірургія».

Адреса: вул. М. Амосова, 6, м. Київ, 03038
Тел.: (044) 275-42-33
Тел./факс: (044) 275-43-22 | 275-40-22
(044) 275-64-00 (приймальне відділення)
(044) 275-43-00 (реєстратура поліклініки)
(044) 275-64-00 (довідка)
(073) 156-91-98 («гаряча лінія»)
info@amosovinstitute.org.ua
www.amosovinstitute.org.ua

ДУ «Інститут геронтології
імені Д.Ф. Чеботарьова» НАМН України»
1958

Директор — Владислав Вікторович Безруков, академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ст.; лауреат премії ім. М.Д. Стражеска НАН України та премії ім. Т.І. Єрошевського (Росія), відзнаки НАН України «За наукові досягнення»

Українська геронтологія має давні традиції, починаючи з І.І. Мечникова, О.О. Богомольця, І.І. Шмальгаузена, О.Н. Сєвєрцова, О.В. Нагорного. Логіка подальшого розвитку медико-біологічної науки зумовила необхідність у спеціалізованому закладі для вирішення комплексної проблеми старіння. І в Києві було відкрито перший в СРСР і один з перших у світі Інститут геронтології АМН СРСР. Наукова діяльність установи традиційно має три основних напрямки: біологія старіння — фундаментальні дослідження механізмів старіння та чинників, що його сповільнюють чи прискорюють; клінічна геронтологія та геріатрія — клініко-експериментальні дослідження взаємозв’язку процесу старіння та вікової патології, перебігу основних захворювань в похилому віці, розробка та вдосконалення методів діагностики, лікування, профілактики, реабілітаційних заходів; соціальна геронтологія та герогігієна — аналіз демографічної ситуації, умов життя, характеру харчування, трудової діяльності, їх впливу на стан здоров’я та тривалість життя населення України. Ці напрямки інститут розробляє впродовж всього періоду існування, і в кожному з них сягнув значних наукових здобутків. Функціонал зумовлює структуру — інститут містить сектор біології старіння (лабораторії: фізіології, радіобіології, ендокринології, епігенетики, регуляції метаболізму, морфології та цитології, геріатричної фармакології, патофізіології та імунології, математичного моделювання процесів старіння); сектор клінічної геронтології та геріатрії (наукові відділи: клінічної фізіології та патології внутрішніх органів, клінічної та епідеміологічної кардіо­логії, клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату, вікової фізіо­логії та патології нервової системи, фізіології та патології екстрапірамідної нервової системи, судинної патології головного мозку; лікувальні відділення: загальноклінічне, кардіологічне, загальнотерапевтичне, клінічної та епідеміо­логічної кардіології, вікової патології нервової системи, екстрапірамідних захворювань нервової системи, реабілітації хворих з порушенням мозкового кровообігу, вікової патології опорно-рухового апарату, а також допоміжні клініко-діагностичні підрозділи — зокрема променевої діагностики); сектор соціальної геронтології та герогігієни (лабораторії: соціальної геронтології, професійно-трудової реабілітації, геродієтетики, демографії старіння). Крім того, діють експериментально-біологічна клініка; науково-організаційний відділ; відділ інформаційного аналізу з науковою бібліотекою та музеєм інституту. Клініка інституту має 245 ліжок та 12 ліжок денного стаціонару. На базі закладу функціонують Український науково-методичний геріатричний реабілітаційний центр, Український науково-медичний центр з проблем остеопорозу, Державний навчально-методичний геріатричний центр, Українська асоціація хворих на паркінсонізм, Асоціація з проблем хвороби Альцгеймера, Українська асоціація остеопорозу, Українська асоціація менопаузи, андропаузи та захворювань кісток і суглобів, Асоціація кардіоневрологів України; видається журнал «Проблеми старіння й довголіття»; здійснюється підготовка кадрів в галузі геронтології та геріатрії через докторантуру, аспірантуру, клінічну ординатуру; працює Спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій за медичними науковими спеціальностями 03.00.04 «біохімія» та 14.03.03 «нормальна фізіологія». Нині інститут є однією з провідних вітчизняних науково-практичних медичних установ, яка застосовує свій багатий досвід, широке визнання на батьківщині й високий міжнародний авторитет з метою комплексної розробки проблематики старіння та координації експериментальної, медико-біологічної, клінічної й соціально-гігієнічної роботи, що проводиться у цій царині різними науковими й практичними колективами України.

Адреса: вул. Вишгородська, 67,
м. Київ, 04114
Тел.: (044) 430-40-68 | (044) 431-05-54
Факс: (044) 430-41-34 | (044) 432-99-56
ig@geront.kiev.ua
www.geront.kiev.ua

ДУ «Інститут отоларингології
ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України»
1960

Директор — Дмитро Ілліч Заболотний, академік НАМН України, віце-президент НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ст., голова наглядових рад Львівського та Вінницького медичних університетів, член правління Європейської федерації оториноларингологів, голова правління Українського наукового медичного товариства лікарів-оториноларингологів, президент Федерації громадських медичних об’єднань України, почесний професор Тернопільського медичного університету та Медичного і фармацевтичного університету «Ніколає Тестеміцану» (Молдова), почесний громадянин м. Тульчин

Інститут створений наказом МОЗ УРСР від 5 липня 1960 р. № 420 на виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 7 червня 1960 р. з метою розробки наукових проблем із запобігання та зниження захворюваності населення на хвороби вуха, горла та носа, надання практичної допомоги оториноларингологічним закладам і підготовки кваліфікованих кадрів оториноларингологічного профілю. Ініціатором заснування та першим директором установи був лауреат Ленінської премії, член-кореспондент АН УРСР, професор О.С. Коломійченко (1898–1974), чиє ім’я заклад носить з 1978 р. Завдяки його невтомній праці, вмілому добору кадрів, багатогранним знанням і глибокій ерудиції вже в перше десятиліття інститут було виведено на передові позиції світової науки, створено школу визначних вчених та висококваліфікованих отоларингологів. Сьогодні цей багатофункціональний провідний науково-дослідний заклад є головною установою з вирішення проблем підвищення ефективності діагностики, лікування і профілактики захворювань ЛОР-органів та визначення перспектив розвитку всієї галузі отоларингології в Україні. Тут вперше в країні розпочато хірургічне лікування при отосклерозі; виконано серію операцій кохлеарної імплантації у пацієнтів, які втратили слух в дорослому віці; застосовано лазерний скальпель. Нині основні напрямки і завдання діяльності інституту полягають в експериментальному та клінічному вивченні ґенезу, удосконаленні методів діагностики та лікування захворювань та пошкоджень верхніх дихальних шляхів; дослідженні етіології та патогенезу глухоти, приглухуватості та вестибулярних порушень, удосконаленні методів їх профілактики, діагностики, лікування та реабілітації; розробці та впровадженні методів ранньої діагностики та лікування злоякісних новоутворень ЛОР-органів, їх рецидивів та метастазів; науково-методичному керівництві оториноларингологічною службою в Україні. У рамках сучасної структури установи діють консультативно-поліклінічні відділення (зокрема, для дорослих, для дітей, а також Центр алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів), спеціалізовані науково-дослідні відділи та клініко-діагностичні лабораторії, науково-інформаційні та лабораторно-експериментальні підрозділи. Інститут має сучасну клінічну базу на 260 ліжок, яка представлена 6 клінічними відділеннями. Клініка отримала вищу атестаційну категорію та ліцензована. Щорічно тут виконується близько 9 тис. складних хірургічних втручань на ЛОР-органах, клінічні результати яких відповідають рівню кращих сучасних медичних центрів; понад 100 тис. пацієнтів з усіх регіонів України отримують висококваліфіковану консультативно-діагностичну допомогу в поліклінічних відділеннях. Інститут успішно проводить широку наукову взаємодію з різними установами НАМН, НАН, МОЗ України та інших відомств; здійснює масштабне міжнародне науково-­освітнє співробітництво з провідними клініками Європи; його співробітники постійно підвищують свій професійний рівень, проходячи стажування з проблем кохлеарної імплантації, ринопластики, мікрохірургії вуха тощо в провідних ЛОР-закладах Польщі, Німеччини, Італії, Швеції, США, Нідерландів, Хорватії. Інститут є колективним членом Європейської федерації оториноларингологів, а його директор академік Д.І. Заболотний — представником України, Білорусії та Молдови у Виконавчому комітеті Європейської федерації оториноларингологічних товариств та членом правління Світової федерації українських лікарських товариств. При закладі діють аспірантура та клінічна ординатура; функціонує Спеціалізована вчена рада Д 26.611.01 із захисту докторських та кандидатських дисертацій за спеціальністю 14.01.19 «оториноларингологія»; видаються два фахові видання — «Журнал вушних, носових і горлових хвороб» та «Ринологія».

Адреса: вул. Зоологічна, 3,
м. Київ, 03057
(044) 483-22-02 (директор)
(044) 483-34-92 (головний лікар)
(044) 483-61-92 (приймальне відділення)
(044) 483-73-91 (стіл довідок)
amtc@kndio.kiev.ua
www.iol.com.ua

ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України»
1964

Директор — Микола Дмитрович Тронько, академік НАМН України, віце-президент НАМН України, член-кореспондент НАН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України; лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, премій НАН України ім. О.О. Богомольця (тричі) та ім. В.П. Комісаренка, Нагасакської меморіальної премії миру ім. Такаші Нагаї; завідувач кафедри ендокринології НМАПО ім. П.Л. Шупика, президент Асоціації ендокринологів України та Української діабетичної федерації, член Всесвітнього комітету ООН з ліквідації йододефіциту в світі (індекс Хірша академіка М.Д. Тронька є одним з провідних в Україні: Google Scholar — 41; Scopus — 32 )

Інститут створено урядовою постановою від 19.12.1964 р. № 1244; його засновником і першим директором був видатний ендокринолог, патофізіолог, один із фундаторів української ендокринологічної школи, академік НАН України В.П. Комісаренко (1907–1993), чиє ім’я увічнено в назві установи. Наукова діяльність закладу спрямована на вивчення — механізму дії гормонів та гормональної регуляції метаболізму; впливу радіоактивного випромінення на залози внутрішньої секреції в клініці та експерименті; взаємодію імунної та ендокринної систем у регуляції імунологічного гомеостазу; етіології, патогенезу, клініки ендокринних захворювань; розробку — нових напрямів їх лікування та профілактики; пошук — нових лікарських засобів для лікування ендокринних захворювань. В інституті створено потужні наукові школи патофізіології ендокринної системи та клінічної ендокринології, представниками яких виконано ряд пріоритетних розробок великого значення для теоретичної та практичної медицини. Серед фундаментальних досліджень важливе місце належить вивченню механізму дії гормонів надниркової залози, щитоподібної залози (ЩЗ), центральних нейромедіаторних процесів розвитку стрес-реакції за умов патології системи «гіпоталамус — гіпофіз — кора надниркової залози». У рамках стратегічної для закладу діабетологічної проблематики вперше створено Державний реєстр хворих на цукровий діабет (ЦД); з’ясована роль обмінних, гормональних, імунологічних порушень у виникненні його ускладнень (діабетичної нефропатії, уражень печінки, кістково-суглобової системи тощо) і розроблено методи їх ранньої діагностики; впроваджено нові методи лікування хворих на ЦД; встановлено особливості розвитку імунодефіциту при ЦД І типу та порушеннях функції ЩЗ . Неможливо переоцінити роль колективу у подоланні наслідків Чорнобильського лиха. У 1986 р. створено реєстр пацієнтів з раком ЩЗ; досліджено морфологічні та імуногістохімічні характеристики раку ЩЗ у дітей та підлітків України після аварії на ЧАЕС; сформовано банк клініко-морфологічних даних; встановлено особливості перебігу та розроблено діагностично-лікувальний алгоритм для хворих на рак ЩЗ та аутоімунний тиреоїдит; показано пригнічення ендокринної функції тимуса та функціональної активності факторів протипухлинного імунітету при доброякісних і злоякісних пухлинах ЩЗ; розроблено технологію виробництва лікарських засобів для фармакотерапії захворювань ЩЗ (таблетки L-тироксину тощо). Інститут проводить широке наукове міжнародне співробітництво (європейські: Асоціація ендокринологів, Асоціація вивчення діабету, Тиреоїдна асоціація, Асоціація гематологів; міжнародні: Федерація нейроендокринологів, Академія патологів, Організація по боротьбі з раком; Американська діабетична асоціація та ін.), зокрема з вивчення впливу радіоактивного опромінення на структуру й функцію ЩЗ у дітей та підлітків (під егідою Єврокомісії, ВООЗ тощо). Під безпосереднім керівництвом академіка М.Д. Тронька розроблено і затверджено Державну програму профілактики йододефіцитних захворювань, проведено обстеження населення на йододефіцит по всій території України. Також вагомими є здобутки науковців інституту в діагностиці та лікуванні ендогенного гіперкортицизму, гіпосоматотропінемії, гірсутизму, порушень статевого розвитку, ановуляторного безпліддя, раку передміхурової залози тощо. Структура установи відповідає напрямам наукової діяльності і включає 15 наукових підрозділів. Заклад має достатню клінічну базу (184 ліжка), що дозволяє проводити лікування близько 5 тис. хворих на рік. Головна в Україні установа в галузі ендокринології є базою з підготовки аспірантів та клінічних ординаторів, захисту дисертацій за фахом «ендокринологія»; засновником Асоціації ендокринологів України; видавцем журналу «Ендокринологія».

Адреса: вул. Вишгородська, 69,
м. Київ, 04114
Тел.: (044) 430-36-94 | (044) 432-86-22
(044) 254-12-95 (директор)
(044) 254-12-23 (реєстратура поліклініки)
(044) 254-12-00 (головний лікар)
Факс: (044) 428-19-96
endocrinology.kiev@gmail.com
www.iem.net.ua

ДУ «Інститут гастроентерології
НАМН України»
1964

Директор — Юрій Миронович Степанов, професор, доктор медичних наук, заслужений лікар України, голова Асоціації з вивчення та лікування хвороб органів травлення в Україні, член правління Української гастроентерологічної асоціації, член Міжнародної комісії з нагороди вчених Європи за кращі наукові роботи «Bares Award», голова Проблемної комісії «Гастроентерологія» МОЗ та НАМН України, кавалер ордена «За заслуги» III ст.

Інститут створений з метою розробки наукових проблем щодо запобігання та зниження захворюваності населення на хвороби органів травлення, надання практичної допомоги терапевтичним і гастроентерологічним закладам і підготовки кваліфікованих кадрів гастроентерологічного профілю. Так, було дано старт організації мережі гастроентерологічної спеціалізованої служби в Україні, що інтенсивно розвивалася і швидко досягла рівня кращої серед республік колишнього СРСР. Сьогодні інститут є головною науково-методичною та лікувально-діагностичною установою з проблеми «Гастроентерологія»; володіє потужною дослідницькою і клінічною базою, де проводиться вивчення поширеності, етіології й патогенезу хвороб органів травлення, розробляються методи їх діагностики, хірургічного і консервативного лікування. В інституті засновані та діють низка провідних наукових шкіл, які мають оригінальні наукові концепції і визнані на світовому рівні: ендокринна гастроентерологія, клінічна ентерологія, моделювання гастроентерологічної патології, діагностика і лікування холесекреторних порушень, психокорекція при гастроентерологічних захворюваннях, органозберігаючі способи хірургічного лікування, реконструктивне лікування оперованого шлунка, наукові основи організації й удосконалення гастроентерологічної допомоги. Створюються нові методи діагностики та лікування, розробляються лікарські засоби, активізується винахідницька діяльність; новизна технічних рішень підтверджена авторськими свідоцтвами та патентами. Нині основні напрямки і завдання інституту полягають у дослідженні передракових станів і визначенні можливості попередження розвитку раку шлунка, визначенні взаємозв’язків між функціональними та структурними порушеннями у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки при формуванні та прогресуванні портальної гіпертензії, обґрунтуванні підходів до уповільнення розвитку фіброзу, процесів запалення та холестазу, розробці шляхів підвищення ефективності діагностики та лікування патології верхнього відділу шлунково-кишкового тракту, удосконаленні лікування хворих на хронічні запальні захворювання кишечнику, —моделюванні гастроентерологічної патології. Унікальність структури установи (наявність терапевтичної і хірургічної клінік, експериментальної бази) дозволяє найбільш повноцінно, з позицій фундаментальної і прикладної науки, вирішувати пріоритетні проблеми гастроентерології. А оскільки інститут — це науково-дослідна установа клінічного профілю, то надання висококваліфікованої спеціалізованої медичної допомоги громадянам України є важливою складовою його діяльності. У структурі закладу діють наукові відділи — хірургії органів травлення; захворювань кишечнику; захворювань печінки та підшлункової залози; захворювань шлунка й дванадцятипалої кишки, дієтології та лікувального харчування; мініінвазивних ендоскопічних втручань та інструментальної діагностики, науково-організаційної, методичної роботи та інформаційних технологій; науково-дослідний сектор. Інститут має сучасну клінічну базу на 231 ліжко, яка представлена 6 клінічними відділеннями, діє консультативна поліклініка. Щорічно в поліклініці інституту одержують консультативну допомогу близько 35 тис. хворих з усіх регіонів України, у клініці вищої атестаційної категорії проходять стаціонарне лікування понад 3 тис. пацієнтів, виконується понад 1000 складних операцій на органах черевної порожнини, у тому числі реконструктивних. На базі установи діє аспірантура за спеціальністю «гастроентерологія»; багато років функціонує Проблемна комісія «Гастроентерологія»; директором інституту, професором Ю.М. Степановим заснована ГС «Асоціація з вивчення та лікування хвороб органів травлення в Україні»; він же очолює Спеціалізовану вчену раду Д 08.601.02 із захисту дисертацій за спеціальностями 14.01.10 «педіатрія», 14.01.11 «кардіологія» та 14.01.36 «гастроентерологія». Видається фаховий збірник «Гастроентерологія», зареєстрований в міжнародних наукометричних базах.

Адреса: просп. Слобожанський, 96,
м. Дніпро, 49074
Тел.: (050) 056-78-42 | (096) 727-90-60
(095)-118-59-52 | 068-491-35-11
(063) 513-02-94
(реєстратура поліклініки)
gastrodnepr@i.ua
www.gastro.org.ua
www.gastroinstitut.dp.ua

ДУ «Інститут урології НАМН України»
1965

Директор — Сергій Олександрович Возіанов, член-кореспондент НАМН України, професор, доктор медичних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат премії АМН України, завідувач кафедри урології НМАПО ім. П.Л. Шупика

Інститут був заснований 22 червня 1965 р. як Київський науково-­дослідний інститут захворювань нирок та сечовивідних шляхів. За півсторіччя витримав низку перепідпорядкувань, перейменувань та реорганізацій, втім незмінно виконував функцію головної в Україні установи з проблеми «урологія». Основні напрямки наукової діяльності: сечокам’яна хвороба (патогенез, метафілактика, комплексне лікування); запальні захворювання нирок, сечовивідних шляхів і чоловічих статевих органів (етіологія, патогенез, комплексне лікування); розробка та удосконалення методів лікування вроджених аномалій розвитку, вазоренальної гіпертензії; злоякісні новоутворення: рання діагностика, пошуки засобів і методів лікування з мінімальною побічною дією; діагностика та лікування репродуктивної патології подружньої пари; особливості перебігу та лікування основних урологічних захворювань у дорослого та дитячого населення; медико-соціальні та епідеміологічні проблеми в урології. За роки існування Інституту його співробітниками виконано ряд пріоритетних наукових розробок, які стали важливим внеском у теоретичну та практичну медицину: створена протеолізно-йонна теорія каменеутворення, визначені фактори ризику нефролітіазу. Розроблена методика метафілактики сечокам’яної хвороби (прилад для ультразвукового та ударно-хвильового дроблення каменів сечового міхура «Урат-1» став прототипом усіх сучасних апаратів екстракорпоральної літотрипсії). Вперше розроблена гістологічна класифікація передпухлинних станів передміхурової залози та сечового міхура, схема морфогенезу раку передміхурової залози та операція радикальної простатектомії. Встановлена роль інфекції в етіології захворювань сечових і статевих органів. Розроблено новий методологічний підхід до прогнозування та діагностики безпліддя в шлюбі. Встановлено патогенез порушень уродинаміки у дітей з обструктивними уропатіями, визначені конкретні показання до їх хірургічної корекції, консервативного лікування та післяопераційної реабілітації дітей з вродженими вадами сечоводів. Встановлено генетичну нестабільність уротелію до утворення мутацій і хромосомних аберацій у хворих на хронічний цистит; визначена залежність між морфологічними та імуногістохімічними змінами епітелію передміхурової залози і сечового міхура та частотою мутацій гена р53 і величиною показників забруднення сечі радіонуклідами. Розроблена методика ілеонеоцистопластики при раку сечового міхура. Пріоритетність одержаних результатів підтверджена понад 250 патентами на винаходи і відзначена чотирма державними преміями. Клініка інституту налічує 230 ліжок урологічного профілю на основній базі та 250 ліжок — на різних лікувальних базах м. Київ. Більше 5 тис. хворих на рік одержують стаціонарне лікування; виконується біля 6 тис. операцій, з яких 90% — малоінвазивні (ендоурологічні, лапароскопічні, дистанційна літотрипсія). У консультативній поліклініці інституту, розрахованій на 150 відвідувань на день, щорічно надається висококваліфікована медична допомога майже 20 тис. пацієнтів з урологічною патологією. Завдяки зусиллям працівників інституту в Україні створені та невпинно вдосконалюються урологічна, уроонкологічна та сексологічна служби. Видаються численні монографії, методичні рекомендації, інформаційні листи, наукові статті; регулярно проводяться науково-практичні конференції, а також форуми з міжнародною участю, зокрема європейські школи урологів, сексологів, імунологів та патоморфологів. З 1977 р. на базі установи функціонує кваліфікаційна Спеціалізована вчена рада, де захищено понад 50 докторських і 350 кандидатських дисертацій за фахом «урологія».

Адреса: вул. Винниченка, 9А,
м. Київ, 04053
Тел./факс: (044) 486-67-31
(044) 486-66-60
(044) 486-99-84 (реєстратура)
amnurol@ukr.net
pro@inurol.kiev.ua
www.inurol.kiev.ua

ДУ «Національний інститут хірургії
та трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України» | 1972

Директор — Олександр Юрійович Усенко, член-кореспондент НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений лікар України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, завідувач кафедри хірургії та трансплантології НМАПО ім. П.Л. Шупика, голова правління Асоціації хірургів України

Інститут функціонує з 1972 р., коли постановою Ради Міністрів УРСР був заснований Київський НДІ клінічної і експериментальної хірургії МОЗ України. Після включення до складу АМН України (1993) і реорганізації зі створенням трансплантаційних відділень (2000), у грудні 2006 р. постановою КМУ інституту було присвоєно ім’я його фундатора і першого директора, знаменитого хірурга, Героя України, академіка О.О. Шалімова, а в липні 2007 р. Указом Президента України надано статус Національного. Тож нині це визнаний на державному та міжнародному рівні багатопрофільний спеціалізований медичний заклад, відомий завдяки високому рівню наукової активності та лікувальної роботи. Основ­ними напрямками наукової діяльності інституту є розробка нових та вдосконалення існуючих методів діагностики та хірургічного лікування захворювань травного тракту, печінки, жовчовивідних протоків та підшлункової залози, серця, аорти й магістральних судин, патологічних станів, що потребують мікросудинних та пластичних втручань, а також трансплантація органів і тканин (серця, печінки, нирки, кисті та ін.). У клініці інституту вперше в Україні виконані трансплантація серця (2001), трансплантація печінки від родинного донора (2001), трансплантація кисті (2004), трансплантація підшлункової залози та нирки від родинного донора (2005), а також впроваджені нові методи хірургічного лікування пацієнтів із захворюваннями підшлункової залози, аорти та її гілок, венозної системи; органозберігаючі технології хірургічних втручань у хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки; методи реплантації ампутованих кінцівок та їх сегментів, аутотрансплантація складних комплексів тканин для лікування вроджених вад та дефектів ділянок тіла; методика вільної аутотрансплантації сегменту кишки для заміщення циркулярних дефектів стравоходу; нетрадиційні малотравматичні хірургічні втручання; технології профілактики та лікування тромбоемболії легеневої артерії, що відповідають світовим стандартам); перші вітчизняні хірургічні матеріали (шовний матеріал із запрограмованою дією, клеї; судинні стенти, кава-фільтри, сітчасті матеріали, імплантати, хірургічні інструменти); оригінальні способи профілактики та лікування післяопераційних ускладнень, зокрема госпітальної інфекції; альтернативні методи з’єднання біологічних тканин тощо. Інноваційна діяльність інституту підтверджена наявністю понад 650 наукових розробок, що захищені патентами та впроваджені в практику. У структурі інституту функціонує 11 науково-дослідних клінічних відділів із загальною кількістю 460 лікарняних ліжок та 18 операційних залів. Щорічно в клінічних підрозділах інституту виконується понад 7 тис. складних реконструктивних й високотехнологічних хірургічних втручань; в поліклініці закладу надається консультативно-діагностична допомога 25 тис. громадян; крім того, спеціалісти установи виконують близько 300 операцій на рік в інших лікувальних закладах країни в рамках екстреної допомоги. На базі інституту функціонують Спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) медичних наук за спеціальностями «хірургія» і «трансплантологія та штучні органи»; Президія правління Асоціації хірургів України; виконкоми Асоціації трансплантологів та Асоціації судинних хірургів України; кафедра хірургії та трансплантології НМАПО ім. П.Л. Шупика. Заклад співпрацює з 28 організаціями різних відомств України та 17 медичними центрами зарубіжних країн (Росія, Німеччина, Польща, Угорщина, Австрія, Італія, Японія, США).

Адреса: вул. Героїв Севастополя, 30,
м. Київ, 03680
Тел.: (044) 454-20-50 (директор)
(044) 408-14-33 (головний лікар)
(068) 778-43-49, (066) 526-03-80 («гаряча лінія») | (044) 408-18-00 (стіл довідок)
(044) 408-14-36 (реєстратура поліклініки) (044) 408-14-77 (приймальне відділення)
Факс: (044) 497-13-74
info@surgery.org.ua | shalimov.pressdep@gmail.com | shalimovpress@gmail.com
www.surgery.org.ua

ДУ «Національний інститут терапії
імені Л.Т. Малої НАМН України»
1980

Директор — Галина Дмитрівна Фадєєнко, професор, доктор медичних наук, голова Харківського товариства терапевтів, Харківського медичного товариства, член президії Асоціації гастроентерологів України, член Європейської та Всесвітньої асоціації гастроентерологів

Історія інституту почалася з організації у Харкові Республіканського кардіо­логічного диспансеру (1980), на базі якого роком пізніше відкрили філію Українського НДІ кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска, яка через 5 років була реорганізована в Харківський НДІ терапії: його заснов­ником і першим директором стала Герой України, академік НАН України, АМН України та РАМН Л.Т. Мала, чиє ім’я сьогодні з честю носить інститут. Згідно з Указом Президента України від 25.04.2013 р. № 235/2013 та Постанови Президії НАМН України від 23.05.2013 р. № 8/6 інституту присвоєно статус Національного. Нині установа — єдиний в Україні науково-­дослідний і клініко-діагностичний загальнотерапевтичний центр, основ­ними напрямами діяльності якого є вивчення причин та розробка методів попередження, раннього виявлення та лікування найбільш поширених неінфекційних захворювань (НІЗ): серцево-­судинних, цукрового діабету, хронічного ураження нирок, респіраторної та травної систем. Наукові дослідження останніх років присвячені вивченню ролі ендотелійзалежних, імунозапальних та тромбоцитарних механізмів прогресування атеросклерозу і серцевої недостатності; вивченню механізмів розвитку ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії, порушення ритму та лікуванню цих станів. Сьогодні діяльність інституту сконцентрована на персоніфікованому підході до способів ранньої діагностики та лікування хворих на НІЗ. В установі вперше в Україні запропоновані методи лікування хворих на хронічну серцеву недостатність залежно від фармакогенетичного профілю (поліморфізм генів β1-/β2-адренорецепторів), що сприяє зниженню частоти небажаних ефектів лікарських засобів. Вперше запропонована методика індивідуального підбору харчових продуктів на підставі нутригенетичних досліджень, що включають аналіз чотирьох генетичних однонуклеотидних поліморфізмів. Вперше в України запроваджено програму навчання пацієнтів основам медичних знань в «Школах здоров’я». Широке впровадження розроблених просвітницьких програм дозволяє зменшити розповсюдженість основних НІЗ та знизити ризик їх ускладнень. Комплексний підхід, спрямований на корекцію основних факторів ризику НІЗ, дозволяє суттєво покращити прогноз хворих. За участю науковців інституту виконувалися фрагменти Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» та Програми профілактики та лікування артеріальної гіпертензії в Україні. В інституті видаються фахові видання: «Український терапевтичний журнал», «Сучасна гастроентерологія» (зареєстровані в наукометричних базах Google Scholar, Science Index, Ulrich’s Periodicas Directory; внесені до загальнодержавної бази даних «Україніка наукова»). У склад інституту входить 12 науково-дослідних підрозділів, 10 клінічних відділень, консультативна поліклініка. Щорічно в клініці інституту проходять лікування близько 10 тис. хворих, понад 27 тис. пацієнтів одержують консультації і рекомендації. Інститут є зареєстрованим членом програми «Горизонт 2020», співпрацюючи над колом питань, що стосуються персоналізованої медицини, хронічних захворювань, доказової медицини тощо. У 2015 р. створена «Українська асоціація профілактичної медицини», що дозволить реалізувати програму профілактики НІЗ разом з європейськими країнами в складі консорціуму та надасть нові можливості і перспективи для подальшого розвитку співпраці з міжнародними партнерами. Високо­кваліфіковані спеціалісти і найсучасніше оснащення, поєднання всебічного обстеження і можливості надання спеціалізованої медичної допомоги терапевтичного спрямування дозволяють вирішувати найважливішу задачу внутрішньої медицини — лікування організму хворої людини не тільки на органному, а переважно — на організменному рівні.

Адреса: просп. Любові Малої, 2А,
м. Харків, 61039
Тел.: (057) 370-37-37 (директор)
(057) 370-61-94 (головний лікар)
(057) 373-90-50 (реєстратура)
(057) 373-90-73 (приймальне відділення)
(057) 370-28-18 (науковий відділ)
(057) 370-90-16 (стіл довідок)
іпfо@thеrару.gov.uа
http://therapy.org.ua

ДУ «Національний науковий
центр радіаційної медицини НАМН України»
1986

Генеральний директор — Димитрій Анатолійович Базика, академік НАМН України, академік-секретар відділення теоретичної та профілактичної медицини, професор, доктор медичних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України, вчений секретар Національної комісії з радіаційного захисту Верховної Ради України, представник України в Науковому комітеті з дії атомної радіації ООН, лауреат Нагасакської меморіальної премії миру ім. Такаші Нагаї

Катастрофа на ЧАЕС зумовила необхідність створення центру, який розпочав свою вкрай важливу роботу 1 жовтня 1986 р. Вона отримала високу оцінку держави та світової спільноти. Указом Президента України від 11 листопада 2011 р. № 1039/2011 ННЦРМ НАМН України отримав статус Національного; впродовж трьох десятиліть слугує головною установою в Україні з медичних проблем Чорнобильської катастрофи, радіаційної медицини, радіобіології, радіаційної гігієни та епідеміології. Основні напрями наукової діяльності: вивчення та оцінка радіа­ційних і нерадіаційних чинників Чорнобильської катастрофи, інших джерел іонізуючого опромінення, що можуть впливати на стан здоров’я населення; наукове обґрунтування i розробка контрзаходів з подолання медичних наслідків аварії на ЧАЕС; розробка та впровадження в Україні сучасних молекулярно-генетичних методів діагностики найбільш тяжких онкологічних та онкогематологічних захворювань; методів трансплантації кісткового мозку та стовбурових клітин; способів профілактики, діагностики, лікування i реабілітації всіх категорій постраждалих внаслідок катастрофи на ЧАЕС дорослих та дітей (у тому числі опромінених внутрішньоутробно); експертиза зв’язку захворювань, що призвели до інвалідності та смерті внаслідок аварії на ЧАЕС, та експертиза допуску до радіаційно-небезпечних робіт в умовах впливу іонізуючого випромінення та відкритих джерел іонізуючого випромінення. У структурі закладу діють три інститути — клінічної радіології; експериментальної радіології; радіаційної гігієни та епідеміології, а також клініка, яка має 534 ліжка (9 спеціалізованих відділень для дорослих, 4 — для дітей), а також дві поліклініки радіаційного реєстру та консультативної допомоги: для дорослих (600 відві­дувань на день) та дітей (350 відвідувань на день). За 30 років існування стаціонару медичну допомогу отримали понад 200 тис. дорослих та дітей. На базі центру працюють найпотужніший в Україні Київський центр трансплантації кісткового мозку з 2001 р., Центральна міжвідомча експертна комісія МОЗ України по зв’язку захворювань, що призвели до інвалідності та смерті внаслідок аварії на ЧАЕС, з 1988 р. Підрозділи забезпечують комплексне надання медичної допомоги та дозиметричний супровід постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС та у випадку радіаційних аварій, в тому числі найсучасніші імуногенетичні, цитогенетичні та молекулярно-генетичні технології. Центр проводить широке наукове міжнародне співробітництво з питань, пов’язаних з впливом наслідків аварії на ЧАЕС та Фукусіма-1, у рамках програм ВООЗ, НКДАР ООН, МАГАТЕ, МКРЗ, Єврокомісії; співпрацює з установами США, Японії, Німеччини, Італії, Франції та ін. Серед науковців центру — лауреати державних, академічних та міжнародних премій. На його базі функціонують спеціалізовані ради із захисту докторських та кандидатських дисертацій за фахами «радіобіологія» та «генетика»; проблемні комісії МОЗ та НАМН України «Проблеми радіаційної медицини» та «Гематологія і трансфузіологія».

Адреса: вул. Мельникова, 53, м. Київ, 04050
просп. Перемоги, 119/121, м. Київ, 03115 (клініка)
Тел.: (044) 483-06-37 (генеральний директор)
(044) 450-00-24 (директор ІКР)
(044) 450-82-00 (поліклініка) | (044) 452-51-24 (стаціонар)
nncrm_doc@i.ua | bazyka@yahoo.com | pulmorad@i.ua | www.nrcrm.gov.ua

ДУ «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України» | 1997

Директор — Дмитро Вікторович Щеглов, доктор медичних наук, голова Української асоціації ендоваскулярної нейрорентгенохірургії, головний редактор журналу «Ендоваскулярна нейрорентгенохірургія»

Центр заснований у 1997 р. наказом Президії АМН України для подальшого розвитку та удосконалення ендоваскулярних технологій з метою покращання діагностики та лікування різноманітних захворювань ЦНС, особливо, судинної патології головного та спинного мозку. Головна мета діяльності закладу — проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень, науково-­методичний супровід та практична допомога лікувально-діагностичним закладам охорони здоров’я України в лікуванні хворих з різними ураженнями ЦНС, особливо із судинною патологією; удосконалення технологій ендоваскулярних втручань на судинах головного та спинного мозку, при таких порушеннях, як мішковидні аневризми, артеріовенозні мальформації, каротидно-­кавернозні фістули, деякі пухлини мозку та окремі види епілепсії, різноманітні ішемічні ушкодження головного та спинного мозку тощо. У 2000 р. вперше в Україні проведена оклюзія мішковидних аневризм із застосуванням відокремлювальних спіралей. Установа є піонером в проведенні реконструктивних операцій при мішковидних аневризмах судин головного мозку, коли виключення аневризми з церебрального кровообігу проводиться із збереженням батьківської артерії. За період існування центру було розроблено та впроваджено в клініку захворювань ЦНС понад 65 нових методів лікування та діагностики, які вплинули на підвищення ефективності лікування та скорочення його тривалості, зменшення кількості рецидивів і, як наслідок, повторних ендоваскулярних втручань. Накопичений досвід дозволив співробітникам закладу за допомогою різних засобів адресної доставки ліків досягти будь-якої ділянки головного мозку, не порушуючи його цілісності. Ці операції проводяться без скальпеля й без трепанації черепа і є найбільш фізіологічними й високоефективними. Центр має найбільшу кількість успішних ендоваскулярних операцій (більше 15 000) при складних видах церебральної патології; впроваджено в практику реперфузійні операції при лікуванні хворих з гострим ішемічним інсультом. Удосконалення технологій ендоваскулярних втручань за рахунок розробки нових засобів доставки та нових тромбуючих чи емболізуючих матеріалів дозволяє покращити навігацію при операції на судинах мозку, а також без ускладнень та травматизації досягти будь-якої частини мозку. Центр складається з 5 клінічних відділень і має в своєму розпорядженні 60 ліжок. Повністю оснащенні 3 операційні, використовуються сучасні ангіографи, проводяться відкриті мікрохірургічні втручання з використанням мікроскопа. Центр став першим в Україні медичним закладом, де проводяться усі види ендоваскулярних операцій у хворих із судинною патологією головного та спинного мозку, які використовуються у світовій практиці, накопичено значний досвід, який на сьогодні є найбільшим в Україні та одним із найбільших в країнах Європи.

Адреса: вул. П. Майбороди, 32,
м. Київ, 04050
Тел.: (044) 483-32-17 | (093) 448-42-36
(066) 558-95-60
info@npc-kiev.com.ua
npc.scheglov@gmail.com | npcnrh@i.ua
www.npc-kiev.com.ua

ДУ «Інститут ядерної медицини
та променевої діагностики НАМН України»
1999

Директор — Ірина Миколаївна Дикан, член-кореспондент НАМН України, професор, доктор медичних наук, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки, президент Асоціації клінічної та академічної радіології, віце-президент Асоціації радіологів України

Установу створено Указом Президента України як клініко-діагностичний центр АМН України «Здоров’я літніх людей» і відкрито 6 липня 1999 р. Основним науковим напрямом роботи інституту є розробка та підвищення інформативності сучасних променевих методів діагностики. Серед найпомітніших досягнень установи — аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку наукових досліджень в галузі діагностичної радіології у розвинених країнах світу, визначення стратегії розвитку наукових досліджень з променевої діагностики в Україні; розробка, вдосконалення та впровадження в медичну практику сучасних методів променевої діагностики, нових способів пост­процесингової обробки медичних діагностичних зображень, принципів ранньої (доклінічної) діагностики функціональних змін і біохімічних розладів органів та систем із застосуванням функціональних досліджень методами ультразвукової діагностики, спіральної комп’ютерної томографії, магнітно-резонансної томографії та спектроскопії, а також наукове обґрунтування адекватності радіодіагностичних методик у вирішенні вищезазначених проблем; розробка науково обґрунтованих програм радіологічного скринінгу та моніторингу перебігу захворювань людини; науково обґрунтованих стандартів комплексного застосування сучасних методів променевої діагностики з метою обрання найінформативніших методик та їх поєднань при вирішенні конкретних клінічних завдань з найменшими витратами часу, коштів та мінімальним променевим навантаженням; навчальних програм підготовки кадрів для наукової та практичної діяльності в галузі променевої діагностики. Клініко-діагностична частина закладу складається з 4 відділень: томографічне; мамології та загальної рентгенології; ультразвукової діагностики; консультативно-поліклінічне. Щорічно установою проводиться понад 80 тис. досліджень; за роки її існування проведено понад 1 млн діагностичних обстежень за допомогою найсучасніших методів променевої діагностики. Співробітники відділів беруть активну участь у наукових програмах, що становлять пріоритетні напрямки діяльності НАМН України, а їх розробки впроваджено у клінічну практику багатьох установ МОЗ та НАМН України. Приділяється увага підготовці кадрів та підвищенню кваліфікації фахівців з променевої діагностики. За час діяльності захищено 7 докторських та 14 кандидатських дисертацій. Лікарі та наукові співробітники інституту регулярно беруть активну участь у науково-практичних конференціях Асоціації радіологів України, засіданнях Європейського конгресу радіологів (Відень, Австрія), Товариства радіологів Північно-Американських країн (RSNA) (Чикаго, США); десять фахівців є членами Європейської асоціації радіологів, один — RSNA.

Адреса: вул. П. Майбороди, 32,
м. Київ, 04050
Тел.: (044) 489 00 94 (директор)
(044) 483-11-49 («гаряча лінія»)
Факс: (044) 490-23-06
idrnm@ukr.net | info@diagra.org
www.diagra.org

ДУ «Інститут невідкладної і відновної хірургії
ім. В.К. Гусака НАМН України»
1999

В.о. директора — Олександр Михайлович Зборовський, кандидат медичних наук, лікар вищої категорії, член-кореспондент Академії наук вищої освіти

Інститут був організований 1 січня 1999 р. на базі Донецького обласного лікувально-клінічного об’єднання за ініціативою Президії АМН України та Донецької облдержадміністрації. Першим директором установи став член-кореспондент АМН України, професор В.К. Гусак. Традиційні науково-практичні профілі інституту: невідкладна і планова хірургія; відновлення репродуктивного здоров’я жінок; вроджені та набуті вади серця дорослих і дітей; використання та лікування аутологічних стовбурових клітин; лікування опіків та їх наслідків; лікування мультифокального атеросклерозу, хронічної венозної недостатності, гострої судинної патології, аневризм; діагностика, лікування онкогематологічних захворювань; розвиток трансплантології. Базова структура установи передбачає 8 відділів: термічних уражень та пластичної хірургії; невідкладної і відновної кардіохірургії; невідкладної і відновної судинної хірургії; абдомінальної хірургії та політравми; відновлення репродуктивної функції; анестезіології та інтенсивної терапії; онкогематології; експериментальної хірургії. У різні роки фахівцями закладу розроблено і впроваджено в широку клінічну практику методи раннього хірургічного лікування глибоких і великих опіків (за вирішення цієї проблеми співробітники інституту були відзначені Державною премією України в галузі науки і техніки за 2002 р.), а показники роботи опікового центру інституту були серед найкращих у країні (лише за період 1999–2007 рр. рівень летальності серед обпечених гірників знижено майже втричі). Тут впроваджено культивування клітин шкіри, хондроцитів та інших клітин з метою їх використання в клінічній практиці — насамперед, у хірургії термічної й комбінованої травми. З огляду на пріоритетність боротьби із серцево-судинними захворюваннями, здійснено комплексні міждисциплінарні дослідження, спрямовані на розробку нових методів лікування даної патології: опановані та впроваджені унікальні для України операції з використанням нефлуороскопічної системи навігаційного електромагнітного картування, що відкриває серйозні перспективи у корекції життєво небезпечних аритмій; у партнерстві з установами НАН України розроблено фізико-математичну модель кровоплину при атеросклерозі, що дозволяє розширити не лише показання до превентивних оперативних утручань при даному системному захворюванні, але й можливості діагностики та комплексного лікування ішемічної хвороби серця і хронічної судинної мозкової недостатності. З 2000 р. інститут: визначений базою для функціонування Спеціалізованої вченої ради Д 11.559.01 з правом прийому до розгляду та проведення захисту дисертацій на здобуття вченого ступеня кандидата та доктора медичних наук за спеціальностями «хірургія» (14.01.03), «дитяча хірургія» (14.01.09); розпочав видання науково-практичного журналу «Вісник невідкладної та відновної хірургії», включеного до міжнародної наукометричної бази Science Index. За півтора десятиріччя повноцінного функціонування інституту — тобто з часів його заснування до моменту вимушеної тимчасової евакуації з території, не підконтрольної владі України, — він став потужною академічною клінічно-дослідною установою. У 2014 р., на виконання каскаду нормативних актів, а саме — постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей»; постанови Президії НАМН України від 13.11.2014 р. № 11/4; постанови Бюро Президії НАМН України від 17.11.2014 р. № 18; наказу НАМН України від 20.11.2014 р. № 93, — інститут було переміщено до м. Київ, де він відновив свою роботу.

Адреса (за місцем тимчасового знаходження):
вул. Мельникова, 53,
м. Київ, 04050
Тел.: (044) 483-96-21
iurs.new@gmail.com
www.iurs.org.ua

ДУ «Інститут нефрології НАМН України»
2001

Директор — Микола Олексійович Колесник, член-кореспондент НАМН України, професор, доктор медичних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України, президент Асоціації нефрологів нових незалежних держав, член правління Української асоціації нефрологів

Інститут виконує функції головної установи з проблем нефрології та діалізу в державі; здійснює активну організаційно-координаційну діяльність. Зокрема, створена принципово нова структура організації поетапної медичної допомоги хворим нефрологічного профілю в Україні з чітко визначеними функціональними обов’язками обласних, міських, районних і сателітних центрів нефрології та діалізу. Основні напрями роботи — вивчення етіології, патогенезу, морфогенезу, вдосконалення діагностики, лікування та профілактики уражень сечової системи у дорослих і дітей. Інститут щорічно формує і публікує довідник «Національний реєстр хворих на хронічну хворобу нирок», який відповідає міжнародним вимогам і з 2006 р. включений до Європейського реєстру ERA-ЕDTA. Співробітниками закладу розроблені стандарт і протоколи надання спеціалізованої медичної допомоги хворим на хронічну хворобу нирок VД, затверджені наказом МОЗ України від 11.05.2011 р. № 280/44. До складу інституту входить 8 науково-дослідних підрозділів (відділи нефрології та діалізу, еферентних технологій, дитячої нефрології, організаційно-методичної та патентно-ліцензійної роботи; лабораторії біохімії, імунології, мікробіології, патоморфології) та 2 клінічних відділення. У 2007 р. у структурі клініки відкрите відділення інтенсивної нефрології, створене вперше в Україні разом з ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України». Тут почали застосовувати метод перитонеального діалізу для лікування хворих із серцевою декомпенсацією та декомпенсованим цирозом; пацієнтам із хронічною хворобою нирок 5-ї стадії, які потребують аортокоронарного шунтування з причини ішемічної хвороби серця, розпочали застосування внутрішньоаортальної балонної контрапульсації. В інституті лікуються дорослі та діти з будь-якою нирковою патологією: з початковими, тяжкими і рецидивними формами перебігу захворювань. Використовуються сучасні методи діагностики та лікування, які застосовують в провідних клініках Європи, починаючи з морфологічної верифікації діагнозу і закінчуючи використанням методів екстракорпорального очищення крові (для хворих як із гострими ушкодженнями, так і з хронічним ураженням нирок). Співробітники установи беруть участь в атестації науково-педагогічних кадрів і практичних лікарів, у проведенні експертної оцінки нових лікарських засобів, розхідних матеріалів, апаратури, які застосовуються для діагностики та лікування хвороб сечової системи. На базі закладу проводиться робота з підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації: діють аспірантура і докторантура за спеціальностями «внутрішні хвороби» (нефрологія), «педіатрія» (дитяча нефрологія), «алергологія та імунологія» та Спеціалізована вчена рада Д 26.565.01 із захисту дисертацій за спеціальністю 14.01.37 «нефрологія»; працює Проблемна комісія МОЗ і НАМН України «Нефрологія» (визначає пріоритетні напрями наукових досліджень з питань нефрології; розглядає та рецензує теми дисертацій, інформаційних і методичних документів тощо); видається фаховий часопис «Український журнал нефрології та діалізу». Інститут є організатором проведення міжнародних науково-практичних конференцій, конгресів, з’їздів нефрологів; підтримує широкі міжнародні наукові зв’язки — зокрема, під егідою Міжнародної спілки нефрологів (ISN) спів­працює у рамках «Sister Renal Center Program» з департаментом нефрології Академічного медичного центру Амстердама (Нідерланди); з 2007 р. в рамках «WISBY Programme» разом з Центром дослідження та розвитку «Hospital of Sundsvall» (Швеція) проводиться робота з поглибленого статистичного аналізу даних Реєстру патології нирок в Україні.

Адреса: вул. Дегтярівська, 17В,
м. Київ, 04050
Тел./факс: (044) 225-93-77/-79/-87
(044) 225-93-76 (консультативний кабінет)
director@inephrology.kiev.ua
nauca@inephrology.kiev.ua clinika@inephrology.kiev.ua
www.inephrology.kiev.ua

ДУ «Інститут генетичної
та регенеративної медицини НАМН України»
2007

Директор — Геннадій Михайлович Бутенко, академік НАМН України, член-кореспондент НАН України та РАМН, професор, доктор медичних наук, лауреат Державної премії України (двічі) та премії НАН України ім. О.О. Богомольця, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач лабораторії патофізіології та імунології ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України»

Завданням інституту є розробка і впровадження новітніх генних та клітинних технологій для розвитку фундаментальної науки та потреб практичної медицини. Кваліфікація спеціалістів інституту та сучасне обладнання лабораторій дозволяють проводити новітні дослідження в галузі клітинних технологій, молекулярної біології, генетики, імунології, гематології, онкології, нормальної та патологічної фізіології, фармакології тощо. До складу інституту входять 3 наукових відділи, які складаються з 8 лабораторій. У відділі клітинних та тканинних технологій (лабораторія клітинних та тканинних культур, лабораторія експериментального моделювання, лабораторія імунології) в рамках напрямку регенеративної медицини проводиться експериментальне вивчення можливостей застосування стовбурових клітин та розробка методів їх виділення, розмноження та спрямованої диференціації для подальшого створення диференційованих клітинних і тканинних структур з метою відновлення ушкоджених органів і тканин. Відділ генетичної діагностики (лабораторія ДНК-діагностики, лабораторія цитогенетики, лабораторія метаболоміки) займається вивченням впливу поліморфізму генів на схильність до розвитку, особливості клінічного перебігу та чутливість до терапії ряду захворювань людини (серцево-судинних, нейродегенеративних, імунозалежних, злоякісних новоутворень, остеопорозу, цукрового діабету та інших) з метою подальшого застосування генетично обґрунтованих методів профілактики та лікування. У відділі генних технологій (лабораторія генно-інженерних біотехнологій, лабораторія генно-клітинних технологій) значна увага приділяється розробці і застосуванню нових генних технологій для створення генетично модифікованих клітин і організмів з метою впровадження нових біотехнологічних продуктів та моделей для фармакологічних, фармакогенетичних досліджень і створення генетично модифікованих експериментальних моделей. Для проведення досліджень лабораторії оснащено сучасним високотехнологічним обладнанням, зокрема: проточний цитофлуориметр-сортер FACS Aria, мікроманіпуляційний наномеханотронний комплекс, світлові та люмінесцентні мікроскопи, бокси біологічної безпеки тощо. Планується створення банку первинного матеріалу (плазмід і векторів, клітинних культур) для застосування в наукових і практичних розробках. У рамках спільних дослідницьких проектів з питань регенеративної медицини та генних технологій інститут активно спів­працює не лише з вітчизняними, а й з провідними зарубіжними науково-дослідними та лікувально-­діагностичними установами, зокрема, Department of Human Genetics, Research Institute of Personalized Health Sciences University of Hokkaido (Японія); European Molecular Bio­logy Laboratory (Монтеротондо, Італія); University of Geneva, Department of Neurosciences (Швейцарія); Max-Delbrück-Centrum Für Molekulare Medizin (Німеччина); Lund University, The Department of Cell and Organism Bio­logy (Швеція); Institute of Neurobiology, Slovak Academy of Science (Республіка Словаччина); Institute of Medical Genetics, University of Zurich (Швейцарія); Institute of Psychiatry and Neurology (Варшава, Польща); Інститут біорегуляції і геронтології РАН (Санкт-Петербург, РФ); НДІ онкології ім. Н.Н. Петрова (Санкт-Петербург, РФ); Інститут генетики та цитології НАН Білорусі (Мінськ); Medical Center of Vanderbilt University (Нешвіль, США); Örebro University (Швеція).

Адреса: вул. Вишгородська, 67,
м. Київ, 04114
Тел.: (044) 468-75-50 | (044) 432-99-83
amn_igrm@ukr.net |
butenko@geront.kiev.ua
www.igrm.kiev.ua

Пилип Снєгірьов