СЕКРЕТОРНІ СТРУКТУРИ (лат. secretus — виділений, відділений) — утворення, в яких накопичуються різні хімічні сполуки (секрети). Одні з них використовуються рослиною як конституційний або запасний матеріал, інші накопичуються та ізолюються чи виділяються назовні. Це можуть бути первинні продукти метаболізму (вуглеводи, білки) і вторинні — терпеноїди (ефірні олії, смоли), алкалоїди, таніни тощо. Крім того, рослини здатні виділяти сольові розчини у вигляді краплин води. Рослини, які накопичують різні секрети, широко використовують для виготовлення ЛП. Напр. етерні олії Salvia officinalis, Pinus silvestris, Mentha piperita входять до складу препарату Фітолізин, Anisum vulgare — препарату Бронхосан, Foeniculum vulgare — препарату Плантекс.
С.с. належать до видільних тканин внутрішньої та зовнішньої секреції. Їх будова і розташування є діагностичними ознаками і використовуються при визначенні та діагностиці ЛРС. Видільні тканини зовнішньої секреції розташовані на поверхні наземних частин рослин і виділяють секрет назовні. Вони представлені (рис. 1) залозистими волосками, залозками, нектарниками, осмофорами, сольовими залозками, гідатодами.
Залозисті волоски мають різноманітну будову і складаються з одно- або багатоклітинної ніжки і голівки (див. рис. 1а–в). В епітеліальних клітинах голівки синтезується секрет у газоподібному, рідкому або твердому стані, який, пройшовши крізь оболонки клітин, накопичується під кутикулою. До залозистих волосків також відносять жалкі волоски кропиви (див. рис. 1г). Залозки (див. рис. 1д–е), на відміну від залозистих волосків, мають коротку ніжку і велику багатоклітинну голівку. Нектарники та осмофори розташовані на квітках, рідше — на листках і прилистках і виділяють нектар. Сольові залозки утворюються на листках і стеблах рослин — галофітів і виділяють на поверхню рослини розчини мінеральних солей. Гідатоди, або водяні вустячка, розташовуються на зубчиках листків і забезпечують гутацію — виділення з рослин крапельно-рідких сольових розчинів. Видільні тканини внутрішньої секреції (рис. 2) представлені секреторними клітинами — ідіобластами, вмістищами виділень, молочниками.
Рис. 1. Видільні тканини зовнішньої секреції: а–в — залозисті волоски, г — жалкі волоски, д–е — залозки
Рис. 2. Видільні тканини внутрішньої секреції: а–б — клітини-ідіобласти, в — схізогенні вмістища, г — лізигенні вмістища, д — членисті молочники без анастомозів, е — членисті молочники з анастомозами, є — нечленисті молочники
Клітини-ідіобласти (див. рис. 2а, б) наявні в різних тканинах і відрізняються від оточуючих клітин більшими розмірами. Вони можуть накопичувати кристали оксалату кальцію (див. Ергастичні речовини), слиз, таніни, етерну олію тощо. Вмістища відрізняються за походженням і зовнішнім виглядом. Схізогенні вмістища (див. рис. 2в) утворюються з міжклітинників, оточених епітеліальними клітинами. Вони накопичують різні секреторні речовини, напр. терпени у селерових, слиз та камідь у стеркулієвих, смоли у голонасінних. Лізигенні вмістища (рис. 2г) утворюються внаслідок розчинення (лізису) клітинних оболонок, після чого виникають порожнини, де накопичується секрет. Лізигенні вмістища утворюються в оплоднях цитрусових. Молочники — це одноклітинні чи багатоклітинні С.с., що пронизують усю рослину та її органи. Молочники накопичують молочний сік (латекс) — суміш клітинного соку і БАР, таких як смоли, алкалоїди, таніни, які зумовлюють колір соку (молочний, жовтий, жовтогарячий) і біологічну активність. За походженням і будовою розрізняють членисті й нечленисті молочники. Членисті молочники (див. рис. 2д) утворюються з багатьох молочних клітин, які з’єднуються та утворюють розгалужену систему. Членисті молочники можуть з’єднуватися між собою виростами клітин — анастомозами (див. рис. 2е) у складні сітчасті структури. Такі молочники характерні для рослин родин айстрові та макові. Нечленисті молочники (див. рис. 2є) представлені окремими клітинами, що утворюються в зародку рослини і ростуть разом із нею, розгалужуючись по всіх органах рослини і не з’єднуючись між собою. Такі молочники характерні для рослин родин молочайні, тутові. Молочники обох типів можуть бути розгалуженими і нерозгалуженими.
Бовтуто Г.А., Еремин В.М., Жигар М.П. Атлас по анатомии растений. — Минск, 2001; Лотова Л.И. Морфология и анатомия высших растений. — М., 2001; Михайлов И.В. Современные препараты из лекарственных растений. — М., 2003.