СЕЛЕЗІНКА (грец. splen; лат. lien) — непарний паренхіматозний орган очеревинної порожнини хребетних. Відіграє важливу роль у кровотворенні та захисних реакціях організму. У вищих хребетних С. вкрита з’єднувально-тканинною капсулою, від якої всередину органа відходять трабекули, що разом із ретикулярною тканиною становлять остов органа. Речовина С. містить: білу пульпу (скупчення лімфоцитів у ретикулярній тканині) та червону пульпу (лакуни, які заповнені кров’ю, що надходить до них з капілярів). Маса С. людини — 150–200 г. У С. утворюються лімфоцити. С. виконує важливу функцію фільтра, який видаляє сфероцити та інші змінені еритроцити. Вона також містить велику кількість тромбоцитів і відіграє важливу роль в імунній системі. Кровообігу в С. притаманні два компоненти: швидкий компонент за функцією забезпечує переважно живлення, у цьому разі кров знаходиться у просвіті кровоносних судин; повільний компонент, за якого кров покидає артеріоли і, перш ніж потрапити у синуси селезінки і повернутися у загальний кровообіг, фільтрується крізь велику кількість фагоцитів і лімфоцитів. Фагоцити видаляють бактерії та розпочинають імунну відповідь. Змінені еритроцити видаляються, якщо вони є не настільки гнучкими, як нормальні, а отже, не можуть проникнути через щілини між ендотеліальними клітинами, які вистеляють синуси С. За відсутності С. бактеріальні інфекції виникають частіше, їх перебіг проходить у тяжчій формі. Підвищується також смертність від малярії, оскільки деформовані еритроцити, які містять збудник малярії, не видаляються. Протималярійні препарати: хінгамін, гідроксихлорохін, хлоридин, бігумаль, акрихін, хіноцид тощо.
Ганонг В.Ф. Фізіологія людини. — Львів, 2002; Тимченко А.Д. Краткий медико-биологический словарь. — К., 1988; Фізіологія з основами анатомії людини / За ред. проф. Л.М. Малоштан. — Х., 2003; .