СЕЛЕКЦІЯ (лат. selectio — добір) — теорія та практика створення високопродуктивних сортів і гібридів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів. Науково-теоретичною базою С. є генетика. С. рослин тісно пов’язана з ботанікою, цитологією, ембріологією, гістологією, фізіологією, фітопатологією, етимологією, екологією, рослинництвом та з технологією переробки сільськогосподарських продуктів. Примітивну С. (несвідомий добір) проводили на початку виникнення землеробства. Наукові основи С. заклав Ч. Дарвін у праці «Походження видів» (1859), де він із матеріалістичних позицій висвітлив причини та характер змін у рослин і тварин у процесі їх еволюції та визначив роль добору у створенні нових форм. Важливим етапом розвитку С. стало відкриття законів спадковості. Великий внесок у розвиток С. зробив М.І. Вавілов, автор гомологічних рядів закону спадкової мінливості й теорії про центри походження культурних рослин. Методи С.: відбір, гібридизація, мутагенез.
Біологічний словник. — К., 1986; Біотехнологія: В 8 кн. / Под ред. Н.С. Егорова, В.Д. Самуилова. Кн. 1: Проблемы и перспективы / Н.С. Егоров, А.В. Олескин, В.Д. Самуилов. — М., 1987; Большой энциклопедический словарь: В 2 т. / Гл. ред. А.М. Прохоров. — М., 1991. — Т. 2.