СЕМІНАР навчальний (лат. seminarium — розсадник; у переносному значенні — школа) — один з основних видів навчальних практичних занять студентів ВНЗ, членів наукового гуртка чи слухачів курсів. Його суть полягає в самостійному вивченні студентами за завданнями педагога окремих питань і тем лекційного курсу з подальшим оформленням матеріалу у вигляді реферату, доповіді тощо. Розрізняють три основні типи С.: С., що сприяють поглибленому вивченню певного систематичного курсу; С. з вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу; С. (спецсемінари) дослідного характеру з незалежною від лекцій тематикою. Ще у грецьких гімназіях і римських школах практикували семінарські заняття, які супроводжувалися коментарями, доповідями, диспутами і заключним словом педагога. У XVII ст. С. були введені на старших курсах університетів з метою навчання студентів працювати з першоджерелами. У XX ст. елементи семінарських занять почали застосовувати у середній школі. В українських ВНЗ вони практикуються як одна із форм організації навчального процесу. С. сприяє розвиткові у студентів навичок самостійної роботи з навчальним матеріалом та першоджерелами.
Гончаренко С. Український педагогічний словник. — К., 1997.