Шипшина — дикорослий чагарник роду Rosa L. (грец. rhodon — троянда < кельт. rhodd — червоний) родини розових (Rosaceae). Поширені майже всюди у Північній півкулі, переважно в помірних і субтропічних широтах, рідше — у тропіках (лише в гірських районах). Ростуть у лісовій і степовій зонах, у горах (до альпійського поясу), зазвичай, на лісових галявинах, у заростях чагарників, на берегах річок, струмків, вологих і степових луках, на схилах і кам’янистих розсипах.
Існує близько 350–400 (за іншими даними — 100–250) видів Шипшини.; на території колишнього СРСР відомо до 250 (або від 60 до 150) видів Ш., багато з яких є ендеміками. В Україні росте не менше 40 видів роду. Офіцинальними видами (за ДФ ХІ) є Шипшина травнева (Ш. корична) — R. majalis Herrm. (R. cinnamomea L.), Шипшина голчаста — R. davurica Pall., Шипшина Бегера — R. beggeriana Schrenk, Шипшина Федченка — R. fedtschenkoana Regel, Шипшина собача — R. canina L., Шипшина щитконосна — R. corymbifera Borkh., Шипшина дрібноквіткова — R. micrantha Smith, Шипшина кокандська — R. kokanica (Regel) Regel ex Juz., Шипшина пісколюбна — R. psammophila Chrshаn., Шипшина повстяна — R. tomentosa Smith, Шипшина зангезурська — R. zangezura P. Jarosch, Шипшина зморшкувата — R. rugosa Thunb. та інші види. Усі види роду Rosa L. розділені на 8 груп (секцій). Найбагатшими на аскорбінову кислоту є види шипшини, які входять до секції Cinnamomeae. Види, які входять до секції Caninae, містять її значно менше. Ш., які належать до інших 6 секцій, мають невелике лікарське і господарське значення, оскільки містять дуже мало вітамінів.
Шипшина травнева (Ш. корична) — R. majalis Herrm. (R. cinnamomea L.) (лат. majalis, е — травневий < cinnamomeus — через брунатний колір гілок, схожих на корицю); рос. назва: шиповник майский (Ш. коричный); нар. назви: дербивузка, рожа маєва, свербивус, свербигузка, терпигузка, шипшинник. Це кущ до 2 м завв. Стебла висхідні або дещо звисаючі, коричневато-червоні, вкриті, як правило, парними, серпоподібно-зігнутими, рідше — майже прямими шипами з домішками щетиноподібних колючок. Квітконосні пагони майже не мають колючок. Листки спіральні, непарноперисті, з парними прилистками, які частково зрослися з черешком; листочки (їх 5–7) видовжено-яйцеподібні або овальні, до основи клиноподібно звужені, при верхівці короткозагострені, зверху сизувато-зелені, здебільшого голі, із внутрішнього боку вкриті щільно притисненими волосками, по краю простозубчасті, без залозок; прилистки стерильних пагонів і туріонів вузенькі, з дещо загнутими краями, квітконосні пагони — широкі, знизу пухнасті, по краю війчасто-залозисті. Квітки великі (4,5–5 см у діаметрі), правильні, двостатеві, поодинокі, рідше — в малоквіткових (в основному по 2–3) щиткоподібних суцвіттях; чашолистки (їх 5) довгі (до 3 см) і вузенькі, повністю позбавлені перистих додатків або лише з 2–3 коротенькими ниткоподібними додатками, знизу всіяні щільними короткими волосками (з домішкою дрібних залозок або без них), по краю — з домішкою дуже дрібних залозок, зверху вкриті лише поодинокими волосками або майже повстисті, після цвітіння спрямовані вгору і залишаються при стиглих плодах; мають по 5 пелюсток від блідо-червоного до червоного кольору. Плоди складаються з м’ясистого, при дозріванні соковитого квітколожа (гіпантію), що розрослося, і численних плодиків — горішків, які містяться в його порожнині. Плоди кулясті або овальні, гладенькі, голі, до 3 см завд., червоного або пурпурово-червоного кольору; всередині густо вкриті довгими, дуже шорсткими щетинистими волосками; горішки дрібні, довгасті, зі слабко вираженими гранями, світло-жовтого кольору. Цвіте Ш.т. у травні–червні, плоди достигають у серпні–вересні. Росте в лісах, у чагарниках, особливо біля річок, рідше — на луках, майже по всій території України, за винятком південних степових районів і АР Крим. Культивується.
Офіцинальною сировиною є зібрані в стадії повної стиглості й висушені плоди шипшини — Fructus Rosae. У їх складі виявлено вітаміни: аскорбінова кислота (вітамін С) — до 14% на суху речовину, вітаміни В1, В2, В3, РР, К; каротиноїди: α- і β-каротини, лікопін, фітофлуїн, полі-цис-лікопіни А, В і С, криптоксантин, рубіксантин, тараксантин; катехіни: (–)-епігалокатехін, (–)-галокатехін, (–)-епігалокатехінгалат, (–)-епікатехінгалат; вуглеводи: глюкоза, фруктоза, ксилоза, пектинові речовини; флавоноїди: кверцетин, ізокверцитрин, тилірозид, кемпферол; лейкоантоціанідини: лейкопеонідин; антоціани: у гідролізаті ціанідин; дубильні речовини — до 5%; органічні кислоти: лимонна, яблучна; жирна олія (у насінні), в її складі: α- і δ-токофероли, каротиноїди, лінолева, ліноленова, пальмітинова, міристинова, стеаринова кислоти; макро- і мікроелементи: К, Са, Mg, Fe, Mn, Cu, Р, Zn, J. У листі Ш. є вуглеводи: полісахариди; каротиноїди; вітамін С; фенолкарбонові кислоти та їх похідні: галова, гентизинова, кавова, протокатехова, n-гідроксикорична, n-гідроксифенілоцтова, n-кумарова, бузкова, ванілінова, ферулова, саліцилова, елагова; флавоноїди, дубильні речовини. У коренях Ш. містяться дубильні речовини, у гілках — флавоноїди. Плоди шипшини чинять протицинготну, антисклеротичну, протизапальну, жовчогінну дію, активізують ферментні системи та окисно-відновні процеси в організмі, позитивно впливають на вуглеводний обмін, посилюють синтез гормонів і регенерацію тканин, стимулюють опірність організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, підвищують діурез. Їх використовують для профілактики та лікування при гіпо- й авітамінозах С і Р, при атеросклерозі, нефриті, гострих і хронічних захворюваннях печінки, кишечнику, при виразковій хворобі, геморагічних діатезах, гемофілії, кровотечах (легеневих, маткових), при передозуванні антикоагулянтами, гіпертиреозі й недостатності надниркових залоз, травматичному шоку. Хороший терапевтичний ефект виявляють при пневмонії, бронхоектазах, бронхіальній астмі, захворюваннях очей. Плоди входять до складу вітамінних зборів, сиропу з плодів Шипшини. Холосас (водного екстракту плодів Ш.), який призначають при холециститі та гепатиті. З насіння шипшини виготовляють олію, яку використовують зовнішньо для загоєння ран, при тріщинах сосків, пролежнях, трофічних виразках гомілки, дерматозах, у стоматологічній практиці та у вигляді мікроклізм — при неспецифічному виразковому коліті. Каротолін — масляний екстракт каротиноїдів із м’якоті плодів, який використовують аналогічно. Протипоказанням для використання плодів шипшини є жовчнокам’яна хвороба і підвищена чутливість до шипшини. Їстівні у свіжому, сухому й переробленому вигляді. Медоносна, перганосна і декоративна рослина.
Шипшина собача — R. canina (лат. canis — собака; пов’язана із застосуванням у народній медицині коренів рослини проти укусів скаженої собаки), рос назва: шиповник собачий; нар. назви: гече-пече, дика троянда, дика рожа, дрячка, рожа польова, свербило, сверболуз, терпигузка, шиплина, шупиця. Це кущ до 2,5 м завв. із лузкоподібно-зігнутими або майже прямими стеблами, вкритими міцними плоскими, серпоподібно-зігнутими шипами. Квітконосні пагони рясно вкриті гачковидно-загнутими шипами. Листки спіральні, непарноперисті, з вузькими золотистовійчастими по краю прилистками; листочки (їх 7, зрідка — 5 або 9) з обох боків голі, гладенькі, переважно еліптичні, з короткозагостреною верхівкою, простогостропилчасті, часто закінчуються дрібними залозками. Квітки правильні, двостатеві, у малоквіткових (по 3–5, іноді більше) щиткоподібних суцвіттях, рідше — поодинокі; чашолистки великі (до 20–25 мм), широколанцетні, з рясними перистими додатками, вгорі переважно голі, з внутрішнього боку вкриті короткими волосками, після цвітіння відхилені донизу і притиснені до плоду, рано відпадають; пелюстки (їх 5) біло-рожеві, коротші за чашолистки. Плоди складаються з м’ясистого гіпантія, що розрісся, і численних плодиків — горішків; оранжево-червоні, широкоовальні, рідше — майже кулясті, позбавлені залозок. Цвіте у травні–червні, плоди достигають у серпні–вересні. Росте по всій території України. Офіцинальною сировиною є плоди Ш. — Fructus Rosae. Вони мають близький до Ш.т. хімічний склад, але відрізняються вмістом і співвідношенням компонентів. Так, кількість вітаміну С у Ш.с. не перевищує 1%. Із флавоноїдів у плодах Ш.с. виявлені також 3-(n-кумароїл)-глюкозид кемпферолу, 3-глюкозид кемпферолу. У коренях шипшини собачої містяться тритерпеноїди — 5,2%: еглантозид; дубильні речовини; у листі — вітамін С, фенолкарбонові кислоти; у квітках — етерні олії; флавоноїди: гіперозид, астрагалін, рамноглюкозид кемпферолу; віск. Застосування шипшини собачої аналогічне до застосування шипшини травневої. Використовують як підщепи для культурних сортів троянд.
Государственная Фармакопея СССР. Вып. 2. Общие методы анализа. Лекарственное растительное сырье. — М., 1990; Компендиум 2004 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко, А.П. Вікторова. — К., 2003; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейства Hydrangeaceae — Haloragaceae. — Л., 1987; Саркитов Н.Д. Плодовые и ягодные растения. — М., 2003.