СИНЕРГІЗМ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН (грец. synergeia — сприяння, співучасть) — наслідок дії спільного використання лікарських речовин, що проявляється в сумації або потенціюванні ефекту окремо взятих речовин. Спостерігається при одночасному або послідовному використанні лікарських речовин. С.л.р. розглядається як адитивний, якщо кінцевий ефект дорівнює сумарному ефекту кожного з компонентів комбінації лікарських речовин (сумація ефектів). Коли лікарські речовини викликають спільний ефект, що перевершує суму ефектів кожної речовини окремо, кінцевий результат оцінюється як потенційований синергізм (англ. potentiate — посилювати).
В основі С.л.р. лежить вплив однієї речовини на фармакокінетику та (або) фармакодинаміку іншої. С.л.р. базується на фармакокінетичній взаємодії ліків, може бути результатом: прискорення всмоктування (напр. прискорення всмоктування алкалоїдів у ШКТ при сукупному використанні їх з антацидними ліками); затримки всмоктування (напр. прокаїну з підшкірної клітковини за наявності епінефрину); витискування однієї речовини іншою із зв’язку з білками плазми крові (напр. глюкокортикоїдів саліцилатами); збільшення проникності гістогематичних бар’єрів для однієї речовини під впливом іншої (напр. хлорпромазин підвищує проникність гематоенцефалічного бар’єру для манітолу); інгібування ферментів, що метаболізують іншу речовину (напр. неостигмін інгібує холінестеразу); уповільнення виділення нирками однієї речовини іншою (напр. пробенецид та інші органічні кислоти уповільнюють екскрецію пеніцилінів та ПАСК). С.л.р., що ґрунтується на фармакодинамічній взаємодії, може бути результатом незалежної дії речовини на різні функціонально значущі біосубстрати (ферменти, мембранні та цитоплазматичні рецептори, іонофори). Синергізм кардіотонічної дії епінефрину та кофеїну пов’язаний з накопиченням у міокарді циклічного аденозинмонофосфату, що зумовлено активацією адреналіном аденілатциклази та інгібуванням фосфодіестерази під впливом кофеїну. С.л.р. може бути наслідком дії ліків на одні й ті самі макромолекулярні субстрати клітин. Залежно від збігу або незбігу ділянок макромолекули, з якими взаємодіють ліки, спостерігається адитивний або потенціювальний синергізм. Потенціювальний синергізм широко використовується в клінічній практиці, оскільки дозволяє досягти терапевтичного ефекту при прийомі препаратів у низьких дозах, що комбінуються, у зв’язку з чим знижуються ймовірність та ступінь вираженості побічної дії та ускладнень.
Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии / Л.В. Деримедведь, И.М. Перцев, Е.В. Шуванова и др. — Х., 2002; Грэхам-Смит Д.Г., Аронсон Дж.К. Оксфордский справочник по клинической фармакологии и фармакотерапии / Пер. с англ. А.Я. Ивлевой. — М., 2000.