СИНЮХА

СИНЮХА (Polemonium L.; грец. polemos — війна, тому що між двома правителями — Полемоном з Понта і Фіїтайром з Каппадокві — виникла суперечка за першість відкриття цілющих властивостей) — рід багаторічних, рідше — однорічних трав’янистих рослин родини синюхових — Роlemoniaceae. Рід нараховує близько 50 видів, які ростуть у холодному і помірному поясі Євразії, в Північній і, рідше, у Південній Америці. У СНД — 15 видів, з яких у медицині застосовують лише С. блакитну — Polemonium coeruleum L. (лат. coeruleus, um — голубий, блакитний); рос. назви: С. голубая, С. лазоревая. Трапляється в степовій та лісостеповій зонах європейської частини країн СНД, Західного Сибіру, а також у Північній і Західній Європі, на Кавказі, в Середній Азії, на Далекому Сході. Культивується в Білорусі. Росте поодиноко або невеликими групами на лісових галявинах і узліссях, на вологих луках та серед чагарників. С. блакитна — багаторічна трав’яниста рослина з коротким косим кореневищем завв. 35–120 см; стебла ребристі; на першому році життя рослина розвиває прикореневі листки; листки чергові, непарнопірчастоскладні, з 7–13 парами яйцеподібно-ланцетних листочків. Цвіте і плодоносить з другого року. Квітки п’ятичленні, з блакитним чи темно-синім дзвонико- або колесоподібним, глибокоп’ятилопатевим віночком, зібрані у волотеві суцвіття. Плід — тристулчаста коробочка. Цвіте в червні–липні. Офіцинальною сировиною є кореневище з корінням С. — Rhizoma cum radicibus Polemonii. Кореневища з коренями викопують восени на першому році життя рослини або восени другого року, струшують від землі, миють водою. Товсті кореневища розрізають вздовж і сушать на горищах та на відкритому повітрі. Кореневища товсті, короткі, ростуть косо, до 3 см завд., густо покриті тонкими довгими коренями. Колір сірувато-бурий, запаху немає, смак подразнювальний. Термін придатності сировини 2 роки. Всі органи рослини містять тритерпенові сапоніни, особливо багаті на них підземні органи рослин першого та другого року життя (20–30%). Основні діючі речовини — тритерпенові пентацикличні сапоніни групи β-амірину (полімоніозиди), аглікони яких представлені етерами тритерпенових спиртів: лонгіспіогенолу, AR₁-баригенолу, R₁-баригенолу, камеліагеніну Е та ін. з оцтовою, тигліновою, ангеліковою, α-метилмасляною, пропіоновою, ізобутиловою та іншими кислотами. Сировина містить кумарини, флавоноїди, смолисті речовини, органічні кислоти, обмежено жирну та ефірну олії. Вміст золи до 20%; у її складі K, Ca, Mg, Fe, мікроелементи: Mn, Cu, Zn, Co, Mo, Cr, Al, Ba, V, Se, Ni, Sr, Cd, Ag, I, B. Сировина концентрує Zn, Cd, Ba, особливо Fe і Ag, що впливає на сукупний терапевтичний ефект.

Як замінник імпортного коріння сенеги (Radices Senegae) запропонована М.Н. Варлаковим (1932) як відхаркувальна ЛРС, що заспокійливо діє на ЦНС; фітопрепарати (настій, відвар, таблетки суми сапонінів і сухий екстракт) підвищують згортання крові; показані при хронічних і гострих бронхітах, при крупозній пневмонії у стадії лізису. Як седативну, гіпотензивну і протисудомну ЛРС С. блакитну застосовують при безсонні, нервово-психічних розладах, епілепсії й тетанії. У комбінації з травою сухоцвіту болотяного діє позитивно при виразці шлунка та дванадцятипалої кишки. Добрий медонос. Тварини С. блакитну не поїдають.

Ботанико-фармакогностический словарь. — М., 1990; Государственная фармакопея СССР: Вып 2. — М., 1989; Почему растения лечат / М.Я. Ловкова, А.М. Рабинович, С.М. Пономарева и др. — М., 1989.