СМОЛИ та БАЛЬЗАМИ (лат. pix, icis, f; balsamum, in) — ексудати рослин, що являють собою суміші природних органічних речовин, переважно терпеноїдної природи, і є продуктами нормального або патологічного обміну в рослинах. Смоли (лат. resina) — суміш карбонових кислот, ефірних олій і терпенів, виділених із різних дерев та кущів чи одержаних синтетично. Бальзами (лат. balsama) — напіврідкі смолисті запашні рідини рослинного походження, зазвичай з дерев, до складу яких часто входять переважно смолисті речовини, леткі олії та різні ефіри. Як і ефірні олії, С. та Б. мають характерний ароматичний запах, локалізуються в смоляних ходах, молочних судинах, вмістилищах, клітинах, які вистилають округлі порожнини або подовжені канали всередині рослин. Утворюються в рослинах як побічний продукт при обміні речовин, внаслідок виведення надлишкового ацетату, як інгібітор або стимулятор росту, реакції дерев на пошкодження й хвороби. Вони заповнюють і загоюють рани рослин, тим самим оберігають їх від висихання й проникнення мікроорганізмів. С. та Б. синтезуються в значній кількості рослин (близько 10%) з 280 родин. У медицині країн Азії, Африки, Південної Америки як сировинні джерела С. та Б. використовуються: копаїфера лікарська — Copаífera officinális (Jacq.) L. родини бобових — Fabaceae (копайський Б. — Balsamum Copaivae); види міроксилонів, або бальзамового дерева, — Myroxylon balsamum var. paréirae (Royle) Harms (перуанський Б. — Balsamum Peruvianum), Myroxylon balsamum var. balsamum (L.) Harms, syn. M. toluiferum L. (толутанський Б. — Balsamum Tolutanum (Resina Tolutana)) родини бобові — Fabaceae; ліквідамбар Liquidámbar orientális Mill., syn. L. styraciflua L. родини гамамелісових — Hamamelidaceae (Б. стиракс рідкий — Balsamum Styrax liquidus); ферула вонюча — Férula foétida (Bunge) Regel родини селерових — Apiaceae (камеде-смола аса-фетида, або «вонюча смола», «вонюча камідь» — Gummi-resina Asa-foetida); еуфорбія — Euphorbia resinifera Berg. родини молочайних — Euphorbiaceae (камеде-смола еуфорбій — Gummi-resina Euphorbium); гарцинія — Garcinia hamburyi Hook, f., syn. G. morella Desr. var pedicillata Hanb. родини клузієвих — Clusiaceae (камеде-смола гумігут — Gummi-resina Gutti); коміфора, або міра, — Commiphora abyssinica (Berg.) Engl. (камеде-смола міра — Gummi-resina Myrrha); босвелія, або ладанне дерево, — Boswéllia sácra Flueck. = B. karteri Birdw. родини бурсерових — Burseraceae (ладан — Gummi-resina Olibanum); стиракс бензойний — Stýrax bénzoin Dryand., стиракс тонкійнський — S. tonkinénsis Craib et Hartwich, стиракс суматранський — S. sumatránus Smith (смола бензойна — сіамська (Resina Benzoe Siam) та суматранська (Resina Benzoe Sumatrana)); фісташка мастична (мастикове дерево) — Pistácia lentiscus L. родини сумахових — Anacardiaceae (смола мастикс — Mastix); калітрис, або сандаракове дерево, — Tetraclínis articuláta Mast. = Cállitris quadriválvis Vent. родини кипарисових — Cupressaceae (смола сандарак) та ін.
На території СНД найбільш відомі смолоноси — представники родини соснових — Pinaceae: сосна звичайна — Pinus sylvestris L., ялиця сибірська — Abies sibirica Ledeb., види модрини — Lárix Mill., кедр сибірський Pinus cembra L.; яловець звичайний Juníperus commúnis L. та туя західна — Thúja occidentális L. родини кипарисових — Cupressaceae; береза повисла — Bétula péndula Roth = B. verrucósa Ehrh. родини березових — Betulaceae; тополя чорна — Pópulus nígra L. родини вербових — Salicaceae.
У С. містяться переважно такі сполуки: резени (бурштин, смола молочайних) — дитерпенові вуглеводні, гідроцикличні сполуки та продукти їх окиснення; резенолові, або смоляні, кислоти — похідні нафталіну та похідні фенантрену, які взаємодіють з їдкими лугами і натрію карбонатом, утворюють кристалічні з’єднання (абієтинова, левопімарова, ламбертинова кислоти та ін.); резеноли, або смоляні спирти, — дитерпенові, тритерпенові спирти або їх ефіри; резитаноли — група забарвлених спиртів, які мають властивості дубильних речовин і утворюють чорний колір із заліза (III) хлоридом; складні ефіри смоляних спиртів і смоляних кислот, спиртів з ароматичними кислотами (бензойною, коричною, саліциловою, феруловою та ін.); індиферентні вуглеводні ізопреноїдної природи — нерозчинні в лугах, стійкі відносно реактивів. Вони часто є основною масою С. і з технічної точки зору є її найбільш цінною складовою завдяки їх стійкості до хімічних і фізичних дій. С. мають рідку, м’яку або тверду консистенцію, липкі на дотик. Тверді С. при нагріванні спочатку стають липкими, потім розм’якшуються і сплавляються; при спалюванні горять чадним полум’ям, яке має характерний ароматний запах. С. практично нерозчинні у воді; в більшості випадків легкорозчинні в спирті, ефірі, хлороформі, ефірних оліях; не гіркнуть, не загнивають, не псуються при тривалому зберіганні, але при зберіганні на світлі та вільному доступі повітря стають меншрозчинними. Дослідження С. проводиться методами хромато-мас-спектрометрії, високоефективної рідинної хроматографії, атомно-адсорбційного аналізу. Визначають також фізико-хімічні константи, такі як кислотне число і число омилення, розчинність.
Природні ексудати, які використовують у медицині, поділяються на п’ять основних груп: власне С. — Resina (сандарак, каніфоль, бурштин та ін.), швидко висихають на дереві внаслідок випаровування летких речовин або перебігу процесів полімеризації та окиснення, найчастіше тверді аморфні виділення рослин; оліє-смоли, або бальзами, — Olea-resinaе, або Balsama, довго залишаються рідкими або напіврідкими (терпентин — ялицевий Б. з різних видів ялиці, Б. з сосни, мастикс, терпентин, стиракс, перуанський, толуанський); камеде-смоли — Gummi-resinaе, витікають у суміші з камеддю (мірра, ладан, аса-фетида); олієкамедесмоли — Olea-gummi-resinaе, у них, крім С., містяться камеді і ефірні олії; камеді (див. Камеді). Супутніми компонентами можуть бути пігменти і мінеральні речовини. Для одержання з рослин С. і Б. проводять спеціальні надрізи, які спричиняють витікання густої рідини. Об’єм ексудату, який витікає з надрізів, залежить від кількості та будови вмістилищ. За наявності круглих або овальних вмістилищ виступає лише декілька крапель, напр. при добуванні канадського Б. Багате виділення спостерігається з довгих смоляних ходів, а за наявності мережі смоляних каналів або молочних судин від одного надрізу одержують велику кількість С. Коли добувають копайський Б. при одиничному надрізі виділяється більше 1 л смоли. З деяких деревних порід, напр. сосни, вторинна смолотеча буває набагато більшою за первинну. У цілої низки деревних порід смоляні ходи відсутні й утворюються лише після значного пошкодження та поранення; у таких випадках здійснюють оббивання кори (каучук з гевеї). Широко відомі в медицині багатьох країн світу смоли з викопних порід дерев, напр. бурштин (з давньої сосни бурштинової), мумійо рослинного походження (з викопних мохів, лишайників, трав’янистих рослин) та ін.
Скипидарно-каніфольний промисел з сосни з давніх-давен існував на територіях Росії, України, Білорусі. При добуванні С. сосни з природних тріщин кори і штучних надрізів витікає жовта маса, що затягує рани дерева, у чому й полягає її біологічне значення. С., яка витікає з рани, називається живицею, а операція її добування — підсочуванням. Рана швидко затягується С., тому її слід через 3–5 днів прочищати і відновлювати вище першої рани новою. Кількість витікаючої С. залежить від кліматичних умов: напр., сосна (Pinus sylvestris) в Україні дає близько 650 г живиці за сезон, на півночі — близько 300 г. Інші види роду Pinus дають більше С.: приморська (Pinus maritima) у Франції — 1,5 кг, а американська (Pinus palustris) — 2 кг. Продукти перероблення живиці та їх застосування — див. Сосна.
У медицині знайшли своє застосування штучні Б., які являють собою розчини ефірних олій в жирних оліях або спирті, напр. Б. Шостаковського та ін. Застосовують їх зовнішньо як бактерицидні та ранозагоювальні препарати.
Калошина Н.А., Мазулин А.В., Федюкович Н.И. Живительные бальзамы, эликсиры и экстракты. — Минск, 1997; Leung A. Encyclopedia of Common Natural Ingredients used in Food, Drugs and Cosmetics. — N.Y., 1980; European Pharmacopoeia. — 4 th ed. — 2002; Trease G.E., Evans W.C. Pharmacognosy. — London–Philadelphia–Toronto–Sydney–Tokyo, 1996.