СОКИ (лат. succus — сік) — одна з найбільш повноцінних і ефективних профілактичних та лікувальних рідких пероральних лікарських форм, до складу якої входять натуральні С. з додаванням або без додавання лікарських речовин. До натуральних С. належать також внутрішньоклітинні та позаклітинні рідини рослинних організмів, а також секрети, екскрети (див. Секреція), гормоноїди (див. Біогенні стимулятори) тварин і людини. Це слина, сеча, кров, лімфа, молоко, жовч, шлунковий сік, панкреатичний сік, сперма, боброва струмина статевих залоз бобра (кастореум), мускус деяких ссавців і плазунів, отрути бджіл, змій, морських риб, а також синовіальна рідина суглобової сумки, спинномозкова, серозна, плацентарна, тканинна рідина тощо.
Рослинні С., або фітосоки (лат. phyto — рослина, succus — сік) — сукупність клітинного й позаклітинного соку свіжих рослинних органів, який виділяється вільно (див. Нектар, Пасока, Слизи, Смоли та бальзами) або внаслідок ушкоджень рослинного тіла (див. Падь, Латекс, камеді), або вичавлюється штучно. Порівняно з водою рослинні С. у 2 й більше разів в’язкіші; їх реакція переважно слабокисла. Вони широко використовуються у харчуванні, дієтології, косметології, сокотерапії. У рослинних клітинах С. утворюються із вживаних, синтезованих, перероблених цитоплазмою мінеральних та органічних сполук, розчинених у живій органічній воді, що збігається зі структурою атомів і молекул нашого тіла. Вони є складовою рослинного організму, оскільки живлять його, забезпечують біологічні властивості, підвищують осмотичний тиск, тургор клітин і тканин, забезпечують зимостійкість, приваблюють і живлять комах (див. Нектар, Пасока, Падь) або захищають рослини від тварин. у разі ідентифікації та аналізу ЛРС враховують смак, запах, колір рослинних органів, які зумовлені властивостями рослинних С. Їх розрізняють за кількома показниками: біологічною активністю, властивостями та призначенням (лікувальні, лікувально-профілактичні, поживні); складом (ягідно-фруктові, овочеві, трав’яні); технологією виробництва (свіжовичавлені або сирі, поновлені та отримані з концентратів, купажовані, зброджені, стерилізовані тощо); агрегативним станом (свіжі, консервовані, висушені, концентровані, пігментовані) та консистенцією: рідкі (не згущені), згущені (гіркий С. із кількох різновидів алое), тверді (манник — солодкий С. із надрізів деяких різновидів ясеня); смаком (кислі, солодкі, гіркі, гострі, пекучі, терпкі, ароматні тощо).
Із свіжої рослинної сировини (плодів, ягід, овочів, трави, листя, квіток) пресуванням під високим тиском отримують натуральний С., без додавання цукру, кислот, штучних барвників, ароматизаторів і консервантів. Вони найбільш корисні й набагато ефективніші для організму, оскільки утворюються й проходять біологічний цикл у рослинній клітині, яка має багато спільного з клітинами тварин і людей. Такі С. легко і швидко (за 10–15 хв) засвоюються організмом людини, повністю використовуються для живлення крові, регенерації та оздоровлення тканин, очищення організму та його насичення поживними речовинами. Натуральні С. майже не викликають побічних ефектів, алергічних реакцій, не кумулюються в організмі, діють повільно, містять нативні БАР, виявляють найбільшу ферментну, вітамінну й фітонцидну активність. У разі сушіння, екстрагування й зберігання рослинної сировини БАР зазнають певних змін під впливом ферментативних процесів та інших чинників. Із натуральних С. отримують С. консервовані (стабілізовані) шляхом оброблення хлорбутанолгідратом, спиртом етиловим чи лимонною кислотою. При цьому слизи, протеїни та пектинові речовини випадають в осад. У деяких випадках баластні речовини дезактивують швидким нагріванням до 78 ˚С. Такі С. відстоюють, охолоджують і фільтрують. Після фільтрації їх консервують спиртом або іншим консервантом. концентровані (згущені) С. отримують зі свіжого рослинного матеріалу у вакуум-випарювальних апаратах. Спочатку при низьких температурах вилучають із сировини і зберігають в окремих ємностях ароматні речовини, а при більш високих температурах випаровують воду. Під час фасування до концентрату спочатку додають високоякісну або очищену воду, потім — вилучені ароматичні речовини. Багатостадійне оброблення продукту сприяє їх очищенню від шкідливих мікроорганізмів. Деякі концентровані С. отримують шляхом пропускання через поліамідні мембранні фільтри. Такі С. потребують стерилізації. висушені рослинні С. отримують методом сублімації до залишкової вологості 2–3%. Вони більш стабільні, позбавлені баластних речовин і використовуються для швидкого і легкого приготування ліків. До висушених С. належить латекс папайї, «кіно» птерокарпусів, молочний С. в’юнка стрілолистого, ясеня манного, ягід мальпігії тощо. пігментовані С. містять, крім активних метаболітів, органічні барвні речовини (див. Пігменти рослин). Такі С. можуть накопичуватися у траві тирличу красильного (Gentiana tinctoria L.) та звіробою (Hyperici um L.); у підземних органах моркви (Daucus L.), буряка (Beta L.), марени красильної (Rubia tinctorum L.), алкани (Alkanna L.); у листі індигофери красильної (Indigofera tinctoria L.), вайди красильної (Isatis tinctoria L.), дуба красильного (Quercus tinctoria (L.) Bartr.), ялини (Picea Dietr.) і сосни (Pinus L.); у квітках гречки (Fagopyrum saggitatum L.); плодах барбарису амурського (Berberis amurensis Rupr.), сафлору красильного (Carthamus tinctorius L.) та ін. До складу деяких рослинних С. входить латекс — отруйний молочний сік (див. Отруйні рослини, Латекс), у зв’язку з чим його вилучення із сировини та вживання потребують обережності. Сучасним напрямом здорового харчування, очищення організму, профілактики та лікування хвороб є метод сокотерапії. на цей час накопичений досвід оздоровлення людини за допомогою сирих рослинних С. Доведено, що вони містять у незмінному вигляді та в оптимальній кількості корисні для організму речовини (вітаміни, легкозасвоювані органічні мінерали, мікроелементи, ензими, природні цукри, лужні метали, натуральні лікарські речовини, рослинні гормони, антибіотики тощо). Рослинні С. постачають енергію у вигляді біофотонів, нормалізують функції організму і спонукають його до самовідновлення та вироблення антитіл проти вірусів, при захворюваннях та застудах сприяють нормалізації біохімічного та кислотно-лужного балансу крові та тканин, запобігають передчасному старінню. Рослинні С. поліпшують перетравлення їжі, стимулюють діяльність серця, залоз внутрішньої секреції, підвищують загальну стійкість організму до мікробів і різних захворювань. лікування С. враховує, що кожен з них має свої, лише для нього характерні якості й певну побічну дію, яку, проте, можна компенсувати шляхом вживання сумішей С. з лікувальною метою С. використовуються тільки дозовано, під контролем лікаря-фітотерапевта. С., що містять сильнодіючі речовини, призначаються в нижчих дозах, залежно від стану хворого і перших результатів їх застосування. Краще вживати С. одразу після приготування, за 20–30 хв до їди або через 1 год після (пити повільно). досить обережно до сокотерапії мають ставитися ті, хто має проблеми з підвищеним рівнем глюкози у крові. Цукор свіжих С. фруктів, а також моркви та буряка відразу надходить у кров і швидко підвищує загальний рівень глюкози. На упаковці 100% натурального рослинного С. повинні бути вказані його виробничі характеристики: «пряме вичавлення», «поновлений», «виготовлений з концентрованого соку». Якщо на етикетці не вказано «цукор», то повинен бути вказаний його синтетичний замінник (аспартам, ксиліт, сорбіт, сахарин, цикламат), які можуть бути шкідливими, небезпечними для організму.
Із розчинних органічних речовин у С. присутні вуглеводи, амінокислоти, білки у вигляді колоїдів, органічні кислоти, мінеральні сполуки, дисоційовані до іонів, інколи — глікозиди, антоціани, флавони; дубильні речовини; алкалоїди. Доброякісні С. повинні зберігати вітаміни, фітонциди, окиснювальні ферменти, ефірні олії, мікроелементи та інші речовини. Висушування, відварювання, настоювання, консервування та інші технологічні прийоми оброблення рослинних С. призводять до втрати великої кількості БАР, викликають зміну їх природних властивостей. З метою поліпшення смаку і тимчасового консервування до С. додають цукровий сироп. Для тривалого зберігання С. відстоюють, зливають у посуд із темного скла і заливають зверху тонким шаром олії. на тривалий час С. консервують 95% етиловим спиртом (у співвідношенні 6:1). Свіжі рослинні С. поліпшують перетравлення їжі, стимулюють діяльність серця, залоз внутрішньої секреції, підвищують загальну стійкість організму до мікробів і різних захворювань. С. майже всіх овочів (моркви, буряка, гарбуза, томата, картоплі, редьки, ріпи, капусти, часнику, цибулі, селери тощо) і фруктів (яблуні, груші, айви, горобини, сливи, персика, абрикоса, винограду, граната, лимона, помаранчі, грейпфрута, журавлини, смоковниці тощо) або їх комбінації використовуються як вітамінні та загальнозміцнювальні засоби у дієтичному і дитячому харчуванні. Споживають С. тривалий час, змінюючи дозування або роблячи перерву на 2–3 тиж через кожні 1–2 міс. У морквяний С. додають вершки, сметану або рослинну олію для кращого засвоєння бета-каротину, не додаючи до С. ні солі, ні цукру. Смак С. краще коригувати медом, кропом, петрушкою, селерою тощо. Знизити рівень глюкози в крові та позбутися надмірної маси тіла сприяє додавання у солодкі С. кориці. Вітчизняна фармацевтична промисловість випускає обмежений перелік натуральних і згущених лікувальних С. із свіжих рослин. До складу цілої низки сучасних фітопрепаратів входять С. листя подорожника великого (Plantago major L.), подорожника ланцетного (Plantago lanceolata L.) і свіжої трави подорожника блошиного (Plantago psyllium L.); плодів аронії чорноплодої (Aronia melanocarpa Minch. (Eliot.) і бузини чорної (Sambucus nigra L.); листя алое деревовидного (Aloe arborescens Mill.) і кропиви дводомної (Urtica dioica L); трави чистотілу (Chelidonium majus L.) і багатьох інших. С., законсервовані водним розчином сахарози, готують із коренів алтеї лікарської (Althaea officinalis L.) і солодки голої (Glycyrrhiza glabra L.); кореневищ з коренями первоцвіту (Primula veris L.); плодів малини (Rubus idaeus L.), шипшини (Rosa majalis Herrm.), горобини звичайної (Sorbus aucuparia L.), смородини чорної (Ribes nigrum L.) тощо. Із С. та сиропів подорожника великого й сенеги (Polygola senega L.) отримують препарат Анітос; із С. пагонів сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) — Апітусин; із С. бульб топінамбура (Helianthus tuberosus L.) вилучають інулін. С. свіжої трави жовтушника розлогого (Erysimum canescens (diffusum) Roth.) входить до складу кардіовалену, С. алое — до мазі Алором, а біостимульований С. алое — до Лініменту алое та ін. Одним із популярних охолоджувальних та дієтичних напоїв визнається соколиця — березовий С., або сльози берези (див. Пасока). щорічно в Україні заготовляють понад 5 млн л березового С. Він оздоровлює кров, активізує обмін речовин, зміцнює нервову систему, нормалізує діяльність печінки, ШКТ, сприяє виведенню солей, сечових і ниркових каменів, має вітамінну, протисклеротичну, глистогінну дію, живить шкіру, підвищує її, розгладжує зморшки, виводить пігментні плями. На жаль, свіжий сік берези зберігається лише 3–4 дні. Цю проблему усувають натуральні купажовані соки на основі березового соку (соковиці), ферментованого молочнокислими бактеріями, внаслідок чого глюкоза і фруктоза перетворюються на молочну кислоту. Вона надає продукту специфічних смакових якостей і вже при концентрації 0,5% гальмує розвиток багатьох шкідливих мікроорганізмів, а при концентрації >1% зовсім припиняється дія молочнокислих бактерій. Ферментований (зброджений) березовий С. добре зберігається, містить 0,6% сухих розчинних БАР. Як купажі використовують яблука, вишні, виноград, чорну смородину, чорноплідну горобину, лимон, апельсин, бузину та ін. Випускаються оздоровчі соки: березово-бузиновий, березово-яблучний та березово-вишневий. С. сирої картоплі очищує весь організм, а в суміші із соками моркви й селери нормалізує травлення, усуває нервові розлади. С. капусти сприяє очищенню організму, допомагає зменшити надмірну масу тіла. найпопулярнішим низькокалорійним вважається яблучний С. Він містить багато заліза і здатен виводити камені з нирок, а також багато пектинових речовин, що діють як адсорбенти. 300–400 г яблучного С. на добу поліпшують роботу органів дихання.
Бензель Л.В., Олійник П.В., Грицик А.Р. та ін. Лікування соками рослин. — Івано-Франківськ, 2003; Большая советская энциклопедия: В 30 т. — М., 1974. — Т. 16, 29; Мамчур Ф.І. Овочі і фрукти в нашому харчуванні. — Ужгород: Карпати, 1988; Формазюк В.Н. Энциклопедия пищевых лекарственных растений. — К., 2003; Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К., 1990; Липкан Г.Н. Применение плодово-ягодных растений в медицине. — К., 1988.